Справа: № 826/26393/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
09 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Бабенка К.А.,
Твердохліб В.А.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Льо Маж" до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Льо Маж» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС України, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00129 Київської міської митниці ДФС;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міською митницею ДФС України на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно застосовано метод 2б та винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між компанією «Highton Construction Limited», Кіпр (надалі - продавець) та ПП «Льо Маж» (надалі - покупець) укладено контракт купівлі-продажу, відповідно до якого на територію України для ПП «Льо Маж» було доставлено столовий посуд (виробництво Франції).
Для проведення митного оформлення товару (столовий посуд) ПП «Льо Маж» 25.08.2015 подано до Київської митниці ДФС України (м/п «Західний») електронну митну декларацію (форма МД-2) № 100250001/2015/010093, в якій вказано митну вартість товару у розмірі 26 817,72 євро згідно основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
26.08.2015 Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000051/2, яким збільшила вартість товару, вказану у митній декларації від 25.08.2015 № 100250001/2015/010093 та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00129.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, товар було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією № 100250001/2015/011082 із забезпеченням, шляхом надання гарантій, сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, згідно із рішенням про коригування митної вартості товарів від 26.08.2015 № 100250001/2015/000051/2.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за методом 2б здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
Умови застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначено приписами частини першої статті 58 Митного кодексу України
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
Системний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, позивачем під час митного оформлення Київською міською митницею ДФС м/п «Західний», разом із митною декларацією № 100250001/2015/010093 від 25.08.2015 р., було подано наступні документи:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0001725 від 12.05.2015 р.;
- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 380585-01 від 31.07.2015 р.;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 162 від 03.08.2015 р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.01.2015 р.;
- рахунок-фактуру (інвойс) № 191192 від 31.07.2015 р.;
- страховий поліс 024.994067202.0086 від 31.07.2015 р.;
- зовнішньоекономічний договір-контракт НТ-12-10LM від 10.12.2014 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 66 від 31.07.2015 р.;
- договір про надання послуг митного брокера № 0111-14/2 від 01.11.2014 р.;
- договір (контракт) про перевезення № 15122014-4 від 15.12.2014 р.;
- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару № 2730 від 31.07.2015 р.;
- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару № 2730 від 31.07.2015 р.;
- декларацію про походження товару № 191192 від 31.07.2015 р.;
- інші документи: заявку від 22.07.2015 р., лист виробника № б/н від 27.07.2015 р., фактуру виробника № 7001250848 від 31.07.2015 р.;
- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 24/166/426 від 07.08.2015 р.;
- копія митної декларації країни відправлення № 15FRD0063018114534 від 31.07.2015 р.
Однак, Київською міською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/0129, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000051/2 від 26.08.2015.
Підставою коригування вартості заявленого позивачем до митного оформлення товару стало те, що надані декларантом документи на підтвердження вартості транспортних витрат, видані та завірені печаткою підприємства ПП «СКБ-1», натомість в транспортному документі № 380585-01 перевізником зазначений LTB TR Trans.
З урахуванням наведеного, на думку відповідача, з наданих позивачем документів не можливо ідентифікувати особу, що здійснила перевезення з особою, яка видала документи щодо вартості перевезення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Льо Маж» (надалі - замовник) та ПП «СКБ-1» (надалі - транспортний експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 15122014-4 від 15.12.2014, умовами якого передбачено надання послуг з виконання та організації або забезпечення виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.
На виконання умов договору сторони підписали заявку про надання транспорту від 29.07.2015 р. № 158/д до договору № 15122014-4 від 15.12.2014 р., в якій погоджено перевізника вантажу ТОВ «ТР-Транс». Адреса: 81500, Львівська область, Городицький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 72; автомобіль державний номер ВС8892СА/ВС1897ХТ.
Перевіряючи доводи митного органу, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року N 1955-IV, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Наведене положення узгоджується із положеннями договору від 15.12.2014 р. № 15122014-4, зокрема, із п. 2, п. 3 п. 4.4.1, згідно яких транспортний експедитор має право обирати або змінювати вид транспорту або маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах замовника, організовувати перевезення вантажів.
Тобто, транспортний експедитор має право також залучати інших перевізників для надання транспортно-експедиторських послуг.
З матеріалів справи судом встановлено, що залучення перевізником ТОВ «ТР-Транс» погоджено із позивачем, що підтверджується заявкою про надання транспорту від 29.07.2015 р. № 158/д до договору № 15122014-4 від 15.12.2014.
Також ТОВ «ТР-Транс» зазначено в якості перевізника, залученого ПП «СКБ-1», в міжнародній автомобільній накладній (CMR) від 31.07.2015 № 380585-01.
Листом від 24.09.2015 за № 162/1 експедитор підтвердив факт перевезення товару через іншого перевізника. В транспортній накладній № 380585-01 від 31.07.2015 у графі «відправник» вказано компанію «ARC International France», а у графі «перевізник» вказано перевізника LTB TR Trance. У відповідній графі також і вказано номер автомобіля ВС8892СА/ВС1891ХТ. Номер автомобіля та маршрут співпадає із заявкою на перевезення від 22.07.2015.
Судом встановлено, що довідка ПП «СКБ-1» (експедитора) від 03.08.2015 № 162 повністю підтверджує вартість транспортних витрат на перевезення вантажу по маршруту м. Аргус (Франція) - п/п Ягодин у розмірі 36 130,03 грн. та вартість страхування вантажу у розмірі 1 203,18 грн.
Таким чином, наведені документи свідчать про те, що перевізником виступала компанія LTB TR Trance на виконання договору транспортного експедирування, укладеного з ПП «СКБ-1».
Із приводу зауважень до прайс-листа, колегія суддів зазначає, що законодавчих вимог до оформлення такого документа не встановлено. До того ж, прайс-лист не належить до основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості.
Не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції доводи відповідача щодо того, що контракт від 10.12.2014 не містить положень щодо моменту набуття позивачем права власності на товар, оскільки в такому випадку право власності на товар виникає у набувача в силу закону, тобто з моменту передання придбаного майна. Наведене узгоджується із положеннями ст. 332 Цивільного кодексу України.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, коригуючи митну вартість за методом 2б ( за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), митним органом взято відомості, що містяться у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів, зокрема, відповідачем встановлено, що заявлена позивачем митна вартість на товар не відповідала МД №100250001/2015/008943 від 05.08.2015, 100250002/2015/55656 від 07.05.2015.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є виключною підставою відмови визнання задекларованої митної вартості декларантом.
Слід звернути також увагу на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Дослідивши зміст копій МД №100250001/2015/008943 від 05.08.2015, 100250002/2015/55656 від 07.05.2015, які були надані митним органом до матеріалів справи на вимогу суду, колегія суддів зауважує, що товар, який ввозився позивачем, та товар, який було ввезено згідно МД №100250001/2015/008943 від 05.08.2015, 100250002/2015/55656 від 07.05.2015, за своїми характеристиками (об'єм посуду та інше) не є подібними/аналогічними, що, на думку суду, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів.
Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутні відомості, зокрема, щодо того, які обґрунтовані підстави встановив митний орган з приводу того, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів від 26.08.2015 року №100250001/2015/000051/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2015/00129 прийнято всупереч вимог статті 54, 55, 57 та 58 Митного кодексу України, так як позивач надав усі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом, а органом доходів і зборів не було вказано обґрунтовані підстави, визначені Митним кодексом України для визначення митної вартості товарів за методом 26 - щодо подібних (аналогічних) товарів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2016.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: К.А. Бабенко
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Твердохліб В.А.
Бабенко К.А