Справа № 201/14486/16-к
Провадження № 1-кс/201/8580/2016
Іменем України
8 листопада 2016 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про зобов'язання слідчого ОСОБА_5 слідчого відділу Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області передати на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_3 легковий автомобіль ВМW 525 TDI, номерний знак НОМЕР_1 , колір синій, рік випуску 1995, номер кузова НОМЕР_2 , до вирішення питання в порядку, встановленому ст. 100 КПК України, -
ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про зобов'язання слідчого ОСОБА_5 слідчого відділу Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області передати на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_3 легковий автомобіль ВМW 525 TDI, номерний знак НОМЕР_1 , колір синій, рік випуску 1995, номер кузова НОМЕР_2 , до вирішення питання в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
В обґрунтування скарги зазначив, що в провадженні слідчого СВ Жовтневого відділу поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження № 12016040650002380, відомості якого внесено до ЄРДР 05.06.2016 за фактом скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України.
Заявник вказує, що 04.06.2016 під час проведення криміналістичного дослідження транспортного засобу (легкового автомобілю BMW 525 TD1, номерні знаки НОМЕР_1 , колір синій, рік випуску 1995) та перевірки реєстраційних документів, що його супроводжують, з метою зняття з обліку для реалізації, встановлено, що номерна панель, на якій розташований номер кузова НОМЕР_3 , вварена не в умовах заводу виробника, про що відображено у Висновку експертного дослідження від 04.06.2016 за № 4/31/Д.
Право розпорядження автомобілем належить йому на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_6 від 13.05.2016, який, в свою чергу, діє за довіреністю від власника автомобіля ОСОБА_7 .
Вказує, що на даний час транспортний засіб не перебуває під арештом, експертиза щодо вказаного транспортного засобу в рамках кримінального провадження не проводилася, інші слідчі дії не здійснюються. Сам автомобіль зберігається на майданчику Жовтневого відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Заявник вважає, що вказаний автомобіль є тимчасово вилученим майном на підставі ст. 168 КПК України. Оскільки клопотання про накладення арешту не подавалося, автомобіль має бути негайно повернуто особі у якої його було вилучено.
Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК. На підставах та в порядку, передбаченому КПК допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166 (тимчасовий доступ), 170-174 (арешт) КПК України. Тимчасовий доступ до речей не надавався, арешт на майно не накладався, підозра у кримінальному провадженні нікому не оголошена. Тобто випадки щодо заборони повернення речових доказів, передбачені ст. 100 ч. 1 КПК України відсутні.
Заявник вважає, право на експлуатацію та розпорядження транспортним засобом на підставі довіреності надає йому право звернутися до слідчого судді із заявою про повернення йому під відповідальне зберігання автомобіля до вирішення питання по цьому речовому доказу в порядку, встановленому ст.100 КПК України, так як на даний час відсутня необхідність збереження вказаного транспортного засобу на майданчику для тимчасово затриманих автотранспортних засобів.
Заявник та його представник в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні проти вимог клопотання заперечував, зазначивши, що вилучений автомобіль є речовим доказом. У провадженні була призначена експертиза, яку провести не вдалося, але наразі вирішується питання про призначення повторної експертизи. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши в судовому засіданні сторін, дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами кримінального провадження, що до Жовтневого ВП ДВП ГУНП України надійшов рапорт від інспектора роти №3 батальйону № 1 ІПП у м. Дніпропетровську про виявлення за адресою: м. Дніпропетровськ пр-т праці, 16 «МРЕО» BMW чорного кольору з д.н. НОМЕР_1 з перебитим номером кузова, яким керував власник за довіреністю ОСОБА_8 . Також під час зняття з обліку для реалізації даного транспортного засобу, який належить ОСОБА_7 04.06.2016 проведено експертне дослідження по з'ясуванню наступних питань: чи змінювався номер агрегату наданого на дослідження транспортного засобу; чи відповідає бланк наданого на дослідження документа бланкам, які є в офіційному обігу. За результатами дослідження 04.06.2016 складено висновок експертного дослідження №4/31/5д, згідно якого номер кузова НОМЕР_3 автомобіля марки BMW 525 TDI, номерні знаки НОМЕР_1 , синього кольору, змінам не підлягав. Номерна панель, на якій розташований номер кузова НОМЕР_3 , вварена не в умовах заводу виробника.
Постановою слідчого ОСОБА_5 від 06.06.2016 даний транспортний засіб визнано речовим доказом.
У даному провадженні слідчим 22.06.2016 призначення автотехнічна експертиза силами Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
24.06.2016 постанова про призначення експертизи направлена супровідним листом від 24.06.2016 № 37.3/4375 із до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Проте експертом повідомлено про неможливість її проведення листом від 05.08.2016 № 4/4.4-444 у зв'язку із ненаданням для огляду самого автомобіля.
Наразі слідчим вирішується питання про проведення експертизи.
Як вбачається з матеріалів заяви, клопотання про накладення арешту слідчим не подавалося, відповідна ухвала слідчим суддею не виносилася, про що не заперечувалося сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З наведених норм випливає, що арешт може не накладатися, якщо вилучені речі не відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України цього Кодексу, тобто, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не є предметом кримінального правопорушення, не набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 КПК України, на підставах та в порядку, передбаченому КПК допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Випадки тимчасового вилучення майна без судового рішення є наступними: вилучення майна у особи, затриманої в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу; вилучення майна під час обшуку (стосовно майна, яке має значення для справи, але прямо не зазначене в ухвалі про обшук); вилучення майна під час огляду (стосовно майна, яке має значення для справи).
При цьому, вилучені під час обшуку чи огляду речі, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Після вилучення майна без судового рішення у наведених вище випадках, слідчий повинен визначитися з подальшим призначенням майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно із п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Згідно із ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вилучений автомобіль є речовим доказом та може (але не повинен виключно) зберігатися при матеріалах кримінального провадження. В подальшому за правилами ч. 9 ст. 100, ст. 374 КПК України доля речових доказів вирішується ухвалою суду за клопотанням слідчого чи прокурора, а на стадії судового розгляду - судом, при цьому такі докази повинні зберігатися до набрання судовим рішенням законної сили.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З наведених норм закону випливає, що прокурор (слідчий) уповноважений винести постанову про визнання безпідставним тимчасового вилучення майна, коли немає достатніх підстав вважати його речовим доказом.
Прокурор, слідчий може також прийняти постанову про визнання вилучених речей речовими доказами та приєднати їх до матеріалів кримінального провадження до його завершення.
Як встановлено судом, автомобіль щодо якого ставиться питання про повернення не арештований, проте щодо нього прийнято рішення про визнання речовим доказом.
Відтак, прихожу до висновку, що визначення порядку зберігання автомобіля на майданчику органів Національної поліції відноситься виключно до компетенції органу досудового розслідування. Підстави і порядок зберігання вірно визначені слідчим у відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 зберігається при матеріалах кримінального провадження. Тому спірний автомобіль не підлягає поверненню ОСОБА_3 під зберігальну розписку, оскільки він є речовим доказом, який містить на собі сліди кримінального правопорушення і повинен зберігатися при матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. ст. 306, 307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України за результатами яких постановлюється одна з таких ухвал про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303 - 307 КПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зобов'язання слідчого ОСОБА_5 слідчого відділу Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області передати на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_3 легковий автомобіль ВМW 525 TDI, номерний знак НОМЕР_1 , колір синій, рік випуску 1995, номер кузова НОМЕР_2 , до вирішення питання в порядку , встановленому ст. 100 КПК України - відмовити.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений 11 листопада 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1