"02" листопада 2016 р.Справа № 916/2262/16
За позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт";
до відповідача: Одеської митниці ДФС;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області;
про виселення та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № 1019/5/15-70-10 від 26.09.2016р.;
від третьої особи: не з'явився.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці ДФС, в якій просить суд виселити останню з нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП „ІЗМ МТП” площею 1031,80 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2 (стара назва Щорса), зобов'язати Одеську митницю ДФС підписати акт приймання - передачі (повернення) майна, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.08.2010р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області та Ізмаїльською митницею, правонаступником якої є Одеська митниця ДФС, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 39ф.
При цьому позивач зазначає, що протягом строку дії договору оренди майна відповідачем постійно порушувались умови договору та норми ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в частині істотних умов договору щодо страхування взятого ним в оренду майна.
Відтак, з урахуванням припинення дії договору 27.06.2016р., з огляду на відсутність у Орендодавця (РВ ФДМУ по Одеській області) наміру на його подальшу пролонгацію, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016 року порушено провадження на справі №916/2262/16 із призначенням розгляду у засіданні суду 28.09.2016 року.
В судовому засіданні 28.09.2016р. представником відповідача було надано відзив на позов (т.1 а.с.49-55), згідно якого останній, заперечуючи проти його задоволення, вказує, що протягом 1 місяця після закінчення строку, встановленого п 10.1 договору, тобто протягом 1 місяця після 27.06.2016р. сторонами по договору у відповідності до ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не направлялися заяви про його припинення.
З урахуванням вказаного, вважає, що договір оренди нерухомого майна від 27.08.2010р. вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що в свою чергу спростовує доводи позивача, що вказаний правочин припинив свою дію 27.06.2016р.
Відтак, з огляду на те, що договір продовжує свою дію, стверджує про відсутність правових підстав для виселення Одеської митниці з займаних приміщень.
Щодо посилань позивача про порушення відповідачем умов договору вказує, що оскільки використання митницею орендованого майна безпосередньо пов'язане із здійсненням її посадовими особами митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, то на правові відносини між митницею та позивачем поширюються норми Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VІ та п. 8 постанови КМУ від 22.02.1994р. № 100 „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства”, які стосуються забезпечення на безоплатній основі органів доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створення їм належним умов для роботи.
З урахуванням викладених обставин, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою суду, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника третьої особи, від якої не надходило клопотання про розгляд справи за її відсутності, а також з урахуванням заявленого в судовому засіданні представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 10.10.2016р.
В засіданні суду 10.10.2016 р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, зауважив, що умови договору щодо страхування майна не було виконано митницею, з огляду на не передбачення кошторисом таких витрат.
Представник третьої особи підтримав заявлений портом позов, просив суд задовольнити його.
Ухвалою суду від 10.10.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 02.11.2016р.
В судове засідання 02.11.2016р. з'явився представник відповідача, який надав суду додаткові письмові пояснення по справі (т.2 а.с.2-6), згідно яких, зокрема, зазначає, що орендоване приміщення використовується для зберігання затриманих предметів по протоколах про порушення митних правил, зауважуючи про те, що протягом 2013-2016 років кошторисом митниці не були передбачені кошти на страхування нежитлових приміщень, що є предметом договору оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, від 27.08.2010р. Відтак, вказує, що сплата митницею коштів поза межами бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі, суперечить ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Крім того, відповідач, посилаючись на правову позицію ВГСУ у справі № 916/3155/14, вказує, що судом у даній справі було визнано обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для оплати митницею витрат на утримання орендованого нею об'єкту нерухомості та комунальних послуг.
З урахуванням вказаних обставин, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову.
Представник відповідача в повному обсязі підтримав свою правову позицію, що була викладена ним в попередньому судовому засіданні.
Представник позивача та представник третьої особи в судове засідання 02.11.2016р. не з'явилися, про місце та час розгляду справи були цілком обізнані, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 10.10.2016р. (т.1а.с.96).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Ізмаїльською митницею (Орендар), правонаступником якої є Одеська митниця ДФС, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 39 ф (т.1а.с.13-17), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення відсіку № 1 складу ХАРД, площею 1031,8 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7 (юридична адреса порта), що перебувають на балансі ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”, вартість яких визначена згідно довідки порту від 02.06.2010р. № КО/170 про залишкову балансову вартість і становить у сумі 111 361,25 грн.
Приймаючи до уваги, що вищевказані приміщення, які є предметом зазначеного договору оренди є державним нерухомим майном, що підтверджується свідоцтвом про право власності (т.1 а.с.19-21), до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р., а також умов п.10.6 договору оренди № 39ф від 27.08.2010р., чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено.
Згідно п.10.1, договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців.
Відповідно до п. 10.4 вказаного договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством, за умови відсутності заперечень органу, уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також нормою частини четвертої ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Як встановлено судом, Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області, з огляду на бездіяльність відповідача щодо виконання умов договору в частині страхування майна, на адресу митниці було направлено лист від 12.05.2016р. за вих. № 11-05-02438 щодо відсутності наміру його продовження (т.1 а.с.29-31).
Враховуючи, що до закінчення строку дії договору Орендодавцем було надіслано повідомлення про намір припинити його дію з подальшим поверненням майна (т.1а.с.29-31), що однозначно свідчить про відсутність у останнього бажання пролонгувати вищевказаний договір на новий термін, суд зазначає, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 39ф від 27.08.2010р., припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, 27.06.2016р.
Як встановлено судом з пояснень представника відповідача, що були надані під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.10.2016р., в якому здійснювалася технічна фіксація (т.1 а.с.97-101), не заперечуючи факту отримання такого листа, відповідач стверджував, що відсутність відповідної заяви з боку Орендодавця саме протягом 1 місяця після закінчення вказаного строку, а не раніше, свідчить про те, що договір є продовженим, а відтак діючим.
Натомість, вказані твердження не приймаються судом до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено наявності заборони Орендодавцю звернутися з відповідною заявою до закінчення строку дії договору
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Згідно п. 10.8 договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Одеською митницею нежитлових приміщеннь відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП „ІЗМ МТП” площею 1031,80 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2, суд вважає вимоги ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (балансоутримувача майна) про виселення відповідача із вказаного приміщення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, отримавши відповідну заяву про непродовження договору, не звернувся до суду з позовом про захист свого переважного права.
Незважаючи на те, що факт належного або неналежного виконання митницею обов'язків по договору не входить до безпосереднього предмету дослідження, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” однією із істотних умов договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Як встановлено судом, відповідно до п. 5.5 вищевказаного договору оренди, Орендар зобов'язується протягом місяця з моменту укладення цього договору застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму не менше ніж його балансова вартість на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору оренди.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, Одеською митницею ДФС, яка є правонаступником Ізмаїльської митниці, в порушення вищезазначених приписів закону та договору не було застраховано орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП „ІЗМ МТП” площею 1031,80 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 617 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача щодо того, що невиконання митницею свого обов'язку стосовно страхування орендованого майна зумовлено не передбаченням таких витрат кошторисом, оскільки відсутність грошових коштів не звільняє сторону від виконання свого зобов'язання, взятого згідно умов договору.
Крім того, відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доказів, що свідчили б про розроблення бюджетних запитів до Міністерства фінансів або вчинення інших дій з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань.
Слід також зазначити, що правовий висновок щодо того, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності, сформульований у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р., яка є обов'язковою для застосування в силу ст. 111-28 ГПК України.
Щодо вимог порту про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі (повернення) майна, суд вказує наступне.
Згідно з ч. 2 статті 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати передачі майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таку передачу.
Аналогічна позиція цілком відображена у постанові Верховного суду України від 20.03.2012р. у справі № 1/5005/5719/2011.
При цьому, як слідує з умов вищевказаного договору оренди, зокрема, п. 10.9, майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних приписів договору, звернення порту, як Балансоутримувача майна, до суду з вимогою про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі (повернення) майна, який складається Орендодавцем та підписується Орендарем, є невірним, оскільки таке звернення, фактично, зроблено в інтересах іншої особи - РВ ФДМУ по Одеській області, а не у власних інтересах.
При цьому, звернення до суду в інтересах іншої особи господарським процесуальним законодавством в подібному випадку не передбачено.
З урахуванням викладеного, вказана вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи часткове задоволення судом позову Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Виселити Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, Малиновський район, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) з нежитлових приміщень відсіку №1 складу ХАРД, розміщених на території ВПК-3 ДП „ІЗМ МТП” площею 1031,80 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дунайська, 2 (стара назва Щорса).
Стягувачем за наказом є Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815).
3. Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, Малиновський район, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) судовий збір у розмірі 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07 листопада 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська