09 листопада 2016 року Справа № 915/983/16
м. Миколаїв
за позовом: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5), код 40075815
в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19), код 40081200
до відповідача: Публічне акціонерне товариство Судноплавна компанія “Укррічфлот” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8), код 00017733
в особі філії “Миколаївський річковий порт” (54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1), код 37974053
про: стягнення 233 322 грн. 96 коп., з яких: 115 314 грн. 00 коп. - плата за користування вагонами та 118 008 грн. 12 коп. - збір за зберігання вантажу у вагонах, -
суддя Фролов В. Д.
Від позивача - ОСОБА_1 довіреність №28 від 13.01.2016
Від відповідача - ОСОБА_2 довіреність №09-4-2-22/173 від 22.12.2015
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” (далі-Відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в сумі 233 322 грн. 96 коп., з яких 115 314 грн. 84 коп. - плата за користування вагонами та 118 008 грн. 12 коп. - збір за зберігання вантажу у вагонах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.08.2012 між Одеською залізницею та ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ” було укладено Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії. В травні 2016 року на адресу відповідача надійшли вагони в кількості 49 з вантажем метал, які затримані на станції призначення Засілля Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, згідно наказу №1 від 01.05.2016, старшого диспетчера служби перевезень Одеської залізниці, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником. Факт затримання вагонів підтверджується актами № 1-6 від 01.05.2016, про затримку вагонів на станції Засілля Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці. Вантажоодержувача повідомлено про затримку вагонів 01.05.2016 о 5 год. 10 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів № 1 від 01.05.2016. Також на станції Засілля було складено акт загальної форми № 1 від 04.05.2016 про відношення відповідальності за зберігання вантажу у вагонах на відповідача. Після прибуття вагонів на станції призначення Миколаїв - Вантажний були складені відомості за користування вагонами по яким нараховано плату у розмірі 115314 грн. 84 коп. та була складена накопичувальна картка про нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах на загальну суму 118 008 грн. 12 коп. У зв'язку із затримкою вагонів по станції Засілля Публічному акціонерному товариству “Судноплавна компанія “Укррічфлот” нараховано заборгованості в розмірі 233 322 грн. 96 коп., з яких 115 314 грн. 84 коп. - плата за користування вагонами та 118 008 грн. 12 коп. - збір за зберігання вантажу у вагонах, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позов обґрунтовано ст. 2 ГПК України, ст.ст. 46, 119, 137 Статуту залізниць України, п. 8 Правил зберігання вантажів та п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами.
Відповідач у наданому відзиві №1290 від 29.09.2016 на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що відповідач жодного клопотання або заперечення на станцію “Миколаїв - Вантажний” щодо відмови в прийнятті вагонів не направляв. Відповідно до витягу з Технічно - розпорядчого акту станції Миколаїв - Вантажний, затверджений 19.11.2015р., загальна місткість колій парку Приймання станції Миколаїв-Вантажний становить 227 умовних вагонів, а колій Сортувального парку - 442 умовних вагонів (без урахування колії № 11, місткість якої становить 19 вагонів). Разом - 688 умовних вагонів. В той же час з довідки про наявність вагонів у парках станції Миколаїв-Вантажний з 01.05.2016р. по 07.05.2016р. на 08:00 та 20:00 вбачається, що станом на 08:00 год. 01.05.2016р. на станції Миколаїв-Вантажний знаходилося 463 вагонів (в тому числі на коліях парку приймання 126 вагонів, сортувального парку - 337 вагонів) із фактичної можливості прийняти 688 вагонів. Вказаний факт свідчить, що станом 08:00 год. 01.05.2016 колії станції Миколаїв-Вантажний були заповнені лише на 67 % від власних максимальних можливостей. Отже, склалася ситуація створення штучних умов для затримки вагонів, що направлялися в Порт, на станції Засілля Одеської залізниці. Станція “Миколаїв-Вантажний” мала можливість та повинна була прийняти вагони, що направлялися на адресу Порту, згідно договірних відносин, що склалися між сторонами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві №1290 від 29.09.2016 на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована належним чином та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
01.03.2012 між позивачем (далі - Залізниця) та відповідачем (далі - підприємство) був укладений Договір № 1401316 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 5.1 Договору, у разі настання обставин, через які одна із сторін не могла повністю або частково виконати зобов'язання за цим договором (явища стихійного характеру, воєнні дії тощо), строк виконання договору відкладається на час дії цих обставин. Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим Договором через форс - мажорні обставини, повинна терміново повідомити про це іншу сторону (п. 5.2 Договору).
24.08.2012 між Одеською залізницею та ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ” було укладено Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ДН-4/100, відповідно до пункту 1 якого визначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”, та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв -Вантажний Одеської залізниці і яка обслуговується локомотивом ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”. Межою під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії”, який встановлено біля ізолюючого стику світлофору М-76.
Відповідно до пунктів 5 Договору № ДН-4/100, повідомлення про подачу вагонів передається по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парка, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний.
Згідно п. 6 Договору № ДН-4/100, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції. Здавання вагонів провадиться на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”.
Згідно абз. 3 пункту 11 Договору, час перебування вагонів на під'їздній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від власника колії або його контрагента складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься підприємством плата за користування вагонами включає час затримки з вини власника колії або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.
У відповідності до п. 14 Договору, за умовами цього договору вагони подаються зокрема філії ПАТ “Судноплавна компанія” “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт”.
Пунктом 16 Договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату:
- за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом;
- за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу Власника колії - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом;
- інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.
Відповідно до п.21 договору, цей договір укладений терміном на 5 років з 02.10.2012 року по 01.10.2017 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2016 року на станцію Миколаїв-Вантажне на адресу відповідача надійшли вагони з вантажем метал у складі потягу №3502 індекс 4151-016-4156, що прямував на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, які були затримані на станції Прибузька Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці згідно з наказом № 1 від 01.05.2016 (а.с. 21). Відповідно до наказу підстава для затримання: - неприйняття вантажовласником філією “Судноплавна компанія “Укррічфлот”: - неможливість прийняття їх станцією Миколаїв - Вантажний.
Вантажоодержувача було повідомлено про затримку потягу № 3502 01.05.2016 о 05 год. 10 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів №1 від 01.05.2016 (а.с. 25-26).
Як наслідок, позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки потягу на станції Засілля Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами (а.с. 34 - 39) у сумі 115 314 грн. 84 коп., які відповідач підписав із зауваженнями.
Позивач на адресу відповідача направив претензію № 61 від 06.07.2016 року в якій зазначив, що по акту про затримку вагонів відповідачеві нарахована плата за користування вагонами на суму 115 314 грн. 84 коп. та збір за зберігання вантажів у вагонах в сумі 118 008 грн. 12 коп., які просить перерахувати позивачу (а.с. 54).
Відповідач у наданій відповіді № 1080 від 01.08.2016 на претензію відмовив у задоволенні вимог викладених в претензії № 61 від 06.07.2016 (а.с. 55).
У зв'язку з тим, що відповідач відмовляється добровільно сплатити плату за користування вагонами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 233 322 грн. 96 коп., з яких 115 314 грн. 84 коп. - плата за користування вагонами та 118 008 грн. 12 коп. - збір за зберігання вантажу у вагонах, за затримання на станції призначення Засілля Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці вагонів в кількості 49 з вантажем метал.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 3, 8 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатації залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини другої статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із пунктом 46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктом 93 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, встановлено, що порти зобов'язані приймати усі вагони, що надходять для перевалки. При цьому плата за користування нараховується також за вагони, які надійшли понад узгоджені обсяги розвантаження, а також за вагони, затримані на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі через неприйняття їх портом.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передається станцією у “Повідомленні про затримку вагонів” (додаток 5) до інформаційно - обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграмою, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Пунктом 13 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Відповідно до наказу №1 від 01.05.2016 підставою для затримання вагонів стало неприйняття їх вантажовласником філією “Судноплавна компанія “Укррічфлот” та неможливість прийняття їх станцією Миколаїв - Вантажний. В актах про затримку вагонів зазначено, що акти складено про затримку вагонів через неприйняття їх вантажовласником з причин зайнятості фронтів вивантаження Судноплавною компанією “Укррічфлот” в особі філії “Миколаївський річковий порт” та відсутності технічної можливості накопичення вагонів на станції.
Враховуючи, що при видачі наказу № 6 від 04.05.2016 позивачем вказана в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником - філією “Миколаївський річковий порт”, проте позивач не надав господарському суду належних доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.
Як свідчать, наявні в матеріалах справи, довідка про загальну наявність вагонів у парках станції Миколаїв - Вантажний з 01.05.2016 по 07.05.2016 на 08:00 та 20:00, довідки про загальну наявність вагонів на станції Миколаїв - Вантажний на 17:00 год., Витягу з технічно - розпорядчого акту станції Миколаїв - Вантажний , на станції призначення в наявності були вільні колії для приймання 04.05.2016 потягу № 3501.
Також, згідно довідки про переробну спроможність філії “Миколаївський річковий порт” в період з 30.04.2016 по 08.05.2016 та довідки про переробну спроможність філії “Миколаївський річковий порт” в період з 30.04.2016 по 08.05.2016, кількість вагонів відповідача які прибули на станцію “Миколаїв - Вантажний” 04.05.2016 складає - 0.
Крім того, позивачем неналежним чином підтверджені обставини викладені в позовній заяві, зокрема не додано до позовної заяви акти загальної форми №1642, № 1643, №1644, №1645, №1650 та №1651 на підставі які позивачем нараховані суми до стягнення. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в нього відсутні вищезазначені акти.
Враховуючи, що матеріалами справи не встановлено, та позивачем не доведено, що наявна вина відповідача в простої вагонів з 01.05.2016, та не доведено факт відсутності технічної можливості накопичування вагонів на станції призначення, то підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 115314,84 грн. та збору за зберігання вантажу у вагонах у травні 2016 року у затриманому потязі по станції Засілля Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці в сумі 118008,12 грн. відсутні.
У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя В.Д. Фролов