ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.11.2016Справа №910/18423/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська
страхова група»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»
Про стягнення 19 870,08 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Ткач Д.В. - по дов. № 0116-111 від 02.09.2016
від відповідача Кузьменков М.М. - по дов. № 022-16/ЗС від 08.11.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 870,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-15-00869 від 14.09.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Renault Clio Symbol, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/7032733), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 910/14870/16 та призначено справу до розгляду на 18.10.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14870/16 від 18.10.2016, у зв'язку з не з'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.10.2016, розгляд справи був відкладений на 08.11.2016.
Позивач в судовому засіданні 08.11.2016 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідачем в судовому засіданні 08.11.2016 подано письмові пояснення, в яких зазначає, що позивач є страховою компанією та не є суб'єктом оціночної діяльності в розумінні ст. 5 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже використання ним положень Методики без залучення суб'єктів оціночної діяльності є неприйнятним, оскільки використання даного виду діяльності передбачає наявність спеціальних знань та навиків та відповідно до законодавства підлягає державній сертифікації. Вважає, що позивачем здійснено помилкові та некоректні висновки щодо визначення вартості матеріального збитку.
Відповідач у поданому в судовому засіданні 08.11.2016 письмовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що розмір збитку визначено позивачем самостійно із застосуванням програмного продукта Audatex (калькуляції здійсненої вручну). Наданий рахунок-фактура не дає змоги визначити які саме послуги підлягають оплаті та чи пов'язані дані послуги з усуненням наслідків ДТП. Відповідач звертався до позивача з проханням надати документи, які б підтверджували вартість відновлювального ремонту автомобіля або матеріальної шкоди, завданої йог власнику. зазначені документи надані не були. Зазначає, що відповідачу також не було надано для проведення огляду пошкодженого автомобіля, не надано фото пошкодженого автомобіля для визначення обсягу та характеру пошкоджень. У зв'язку з необґрунтованістю майнових вимог позивача відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджені доказами.
В судовому засіданні 08.11.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
З постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.02.2016 у справі № 753/2400/16-п вбачається, що ОСОБА_3 27.01.2016 о 09 год. 00 хв. керуючи автомобілем ЗАЗ (Daewoo Lanos) державний номер НОМЕР_2, по вул. Вереснева, 5 в м. Києві, при повороті ліворуч не надав дорогу автомобілю Renault Clio Symbol, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Даною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Пошкоджений автомобіль застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-15-00869 від 14.09.2015.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки Renault Clio Symbol, державний номер НОМЕР_1 та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі рахунку № СЧ-0001090 від 27.01.2016 виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський» в сумі 21 365,08 грн.
Позивачем було складено страховий акт № ДККА-48895 від 01.02.2016 згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 20 870,08 грн.
Кошти в розмірі 20 870,08 грн. були перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр Голосіївський» згідно платіжного доручення № 1736 від 03.02.2016.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20 870,08 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільна відповідальність транспортного засобу марки ЗАЗ (Daewoo Lanos) державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7032733.
Відповідно до умов договору (полісу) № АЕ/7032733 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки ЗАЗ (Daewoo Lanos) державний номер НОМЕР_2.
Зокрема ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн., розмір франшизи встановлено в розмірі 1 000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ (Daewoo Lanos) державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7032733, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки ЗАЗ (Daewoo Lanos) державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В матеріалах справи наявна вимога № 25451 від 10.03.2016 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив перерахувати на його рахунок відшкодування в сумі 20 870,08 грн., яка отримана відповідачем 15.03.2016.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримавши вимогу суму страхового відшкодування не виплатив.
Оскільки, умовами полісу № АЕ/7032733 розмір франшизи встановлено, тому позивачем при звернені з позовом до суду зменшено страхове відшкодування на 1 000,00 грн.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Renault Clio Symbol, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, а також те, що відшкодуванню підлягає розмір саме виплаченого відшкодування, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 19 870,08 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 19 870 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 08 коп., 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 09.11.2016.
Суддя В.В.Сівакова