ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2016Справа № 910/17574/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ»
до За участю про 1. Посольства Греції в Україні; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів 1. Міністерства закордонних справ України; 2. Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити житловий будинок
Суддя Чинчин О.В.
Представники сторін:
від Позивача: Пономаренко І.С. (керівник);
від Відповідача -1: не з'явились;
від Відповідача - 2: ОСОБА_3 (представник за довіреністю);
від Третьої особи - 1: не з'явились;
від Третьої особи - 2: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Посольства Греції в Україні (надалі також - «Відповідач - 1») та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі також - «Відповідач - 2») про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити житловий будинок.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/17574/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Міністерство закордонних справ України, судове засідання призначено на 05.10.2016 року.
05.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.09.2016 року та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
05.10.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились. Представники відповідачів про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.09.2016 року не виконали.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Третьої особи про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Також, Суд зазначає, що відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд вважає, за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум".
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача направити копію позовної заяви Публічному акціонерному товариству "Банк Форум" та надати Суду докази на підтвердження направлення;
2) Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" надати письмові пояснення по суті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАТІО ІНВЕСТ";
3) сторін надати належним чином засвідчену копію Кредитного договору №0435/08/01-CLNv від 20.08.2008 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ОСОБА_4;
4) Відповідачів надати докази на підтвердження отримання погодження Іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства "Банк Форум") на укладення Договору оренди житлового будинку АДРЕСА_1;
5) Відповідача-1 надати належним чином засвідчені документи на підтвердження знаходження за адресою: АДРЕСА_1 у місті Києві.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", відкладено розгляд справи на 02.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.
20.10.2016 року через загальний відділ діловодства суд (канцелярію) від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Третьої особи - 1.
01.11.2016 року через загальний відділ діловодства суд (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшло клопотання про припинення провадження у справі.
В судовому засіданні 02.11.2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання Відповідача - 2 про припинення провадження у справі. В судовому засіданні представник Відповідача - 2 підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі, просив суд його задовольнити. В судове засідання представники Відповідача - 1 та Третіх осіб не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 13.10.2016 р. уповноваженим особам ухвали суду. Представник Третьої особи - 1 надав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Третьої особи - 1, яке Судом розглянуто та задоволено.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач - 1 та Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача, Відповідача - 2, приходить до висновку про припинення провадження у справі № 910/17574/16 з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус судів» місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Договір оренди будинку від 04.06.2003 року та Договір оренди будинку від 31.10.2013 року, що визначені Позивачем в якості предмету спору та які останній просить Суд визнати недійсними, укладені між Посольством Греції в Україні та фізичною особою ОСОБА_1, який при укладенні вказаних договорів не виступав які фізична особа - підприємець.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» в частині вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити житловий будинок за своїм суб'єктним складом не підвідомчій господарським судам.
Що стосується заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» до Посольства Греції в Україні про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити житловий будинок, Суд зазначає.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.
У пункті 6 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» 24-754/0/4-13№ від 16.05.2013 року зазначено, що у справах з іноземним елементом щодо приватноправових відносин, одним із учасників яких є іноземні держави, акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та в інших випадках, передбачених законами України і міжнародними договорами України, застосовується судовий імунітет.
Пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України (частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України (частина друга статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України (частина третя статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Основними договірними актами в цій сфері є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року, Віденська конвенція про консульські зносини 1963 року, Конвенція про спеціальні місії 1969 року, Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року.
У листі Верховного Суду України від 22.06.2007 року "Щодо застосування цивільного процесуального законодавства під час розгляду справ з участю іноземних посольств та представництв" зазначено, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет, тобто іноземна держава як суверенний суб'єкт міжнародного права користується імунітетом від цивільної та адміністративної юрисдикції України. Це означає, що до іноземної держави не може бути пред'явлений позов, вона не може бути відповідачем, до неї не може бути застосоване забезпечення позову шляхом звернення стягнення на її майно, що знаходиться на території іншої держави. Отже, судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави (Віденська конвенція від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини та Віденська конвенція від 24 квітня 1963 р. про консульські зносини).
Україна підтримує правило абсолютного імунітету, закріпленого у нормах її цивільного процесуального законодавства. Так, пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться на території України, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законом України.
Ці органи визначають закон відповідної держави. Згода іноземної держави, наприклад, на пред'явлення позову до неї ще не означає її згоди на застосування заходів забезпечення позову або звернення стягнення на майно. Необхідно, щоб іноземна держава погодилась на здійснення окремо щодо кожної процесуальної дії.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Положення ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону встановлюють, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж установлені відповідним актом законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання згоди компетентних органів відповідної держави на пред'явлення позову до Посольства Греції в Україні про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити житловий будинок.
Таким чином, Суд зазначає, що за відсутності згоди компетентних органів Греції стосовно розгляду даної справи Посольство Греції в Україні не може набувати процесуального статусу відповідача у даному господарському процесі.
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про припинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАТІО ІНВЕСТ» в частині вимог до Посольства Греції в Україні про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити житловий будинок на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 4.2.5 постанови Пленуму № 18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Судом роз'яснено, що Позивач має право звернутися до суду з вказаним клопотанням про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись п. 1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Припинити провадження у справі № 910/17574/16.
2. Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя О.В. Чинчин