номер провадження справи 33/73/16
01.11.2016 Справа № 908/2322/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)
про стягнення суми
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2-77 від 21.03.2016 р.
від відповідача : ОСОБА_2 - довіреність № 19/0003 від 04.01.2016 р.
Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, м. Київ, звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя, заборгованості за надані в лютому, травні, червні 2016 р. послуги з балансування обсягів природного газу в розмірі 18412960,02 грн., пені в розмірі 2128590,10 грн., 3 % річних в розмірі 178284,05 грн., інфляційних витрат в розмірі 565961,65 грн. та 7 % штрафу в розмірі 1194218,57 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання укладеного між ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» договору №1512000705 від 17.12.2015 р., позивачем було надано відповідачу послуги по балансуванню обсягів природного газу в лютому, травні, червні 2016 року у належний спосіб та строки. За твердженням позивача, відповідач своє зобов'язання з оплати наданих послуг з балансування обсягів природного газу в лютому, травні, червні 2016 року до цього часу не виконав, чим порушив умови Договору та положення чинного законодавства України. Позивач, здійснюючи права та виконуючи обов'язки передбачені Договором та Кодексом, встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів в лютому 2016 року в обсязі 2099,850 тис. куб. м., в травні 2016 року в обсязі 199,700 тис. куб. м. та в червні 2016 року в обсязі 199,160 тис. куб. м., що не були врегульовані відповідачем у строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом. За доводами позивача, наявність негативного балансу газу у відповідача в лютому, травні та червні 2016 року підтверджується, зокрема, тим, що згідно номінацій відповідача за цей період ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» передбачало отримати природний газ у вказаному місяці лише на власні потреби, обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати в номінаціях відсутні. Натомість, у звітах ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий, травень, червень 2016 року було вказано про використання відповідачем в лютому - 2099,850 тис. куб. м., в травні - 199,700 тис. куб. м. та у червні - 199,160 тис. куб. м. природного газу на виробничо-технологічні витрати, при тому, що в графі «підтверджений обсяг номінацій» на вказану потребу відповідача обсяги природного газу у цей період виділені не були.
Позивач зазначає, що відповідачем факт наявності негативних місячних небалансів в лютому, травні та червні 2016 року на загальний обсяг визнається і не оспорюється, оскільки саме відповідач в своїх звітах про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий, травень та червень 2016 року вказав про відсутність планових обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати відповідача в лютому, травні та червні 2016 року на загальний обсяг, що складає 2498,710 тис. куб. м.
У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу в лютому 2016 року в обсязі 2099,850 тис. куб. м. у строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом, позивач, відповідно до вимог п. п. 9.1-9.5, 11.4 Договору, п. 7 глави 3 Розділу XIV, п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, надав відповідачу послуги балансування, про що було складено односторонній акт відповідача про надання послуг балансування обсягів природного газу від 29.02.2016 №02-16-1512000705-БАЛАНС, а також коригуючий акт від 31.03.2016, рахунок та розрахунок на загальну вартість таких послуг у розмірі 15 721 156,98 грн. Відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, листами від 16.03.2016 за вих.№3833/12 та від 18.04.2016 за вих. №5885/12 позивач повідомив відповідача про надання йому послуг балансування для врегулювання негативного місячного небалансу в лютому 2016 року в обсязі 2099,850 тис. куб. м., надав відповідні акти та рахунки на оплату послуг балансування.
Також, в зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативних місячних небалансів в травні та червні 2016 року в обсязі 199,700 тис. куб. м. та 199,160 тис. куб. м. природного газу у строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом, позивач надав відповідачу послуги балансування, про що були складені односторонні акти про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.05.2016 №05-16-1512000705-БАЛАНС на суму в розмірі 1339108,32 грн. та від 30.06.2016 №06-16-1512000705-БАЛАНС на загальну вартість таких послуг у розмірі 1352694,72 грн. Листами від 15.06.2016р. за вих. №8738/12 та від 15.07.2016р. за вих. №10069/12 позивач повідомив відповідача про надання йому послуг балансування для врегулювання негативних місячних небалансів в травні та червні 2016 року на загальний обсяг 398,86 тис. куб. м., надав відповідні акти та рахунки на оплату.
За твердженням позивача, з моменту отримання відповідачем листів від 16.03.2016р. за вих. №3833/12, від 15.06.2016р. за вих.№8738/12, від 15.07.2016р. №10069/12, актів про надання послуг балансування обсягів природного газу від 29.02.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р. та рахунків №02-16-1512000705-БАЛАНС, №02-16-1512000705-БАЛАНС/КОР, №05-16-1512000705-БАЛАНС, №06-16-1512000705-БАЛАНС у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату послуг балансування газу на суми в розмірі 15721156,98 грн., 1339108,32 грн. та 1352694,72 грн. у строки, що не перевищує п'яти банківських днів з моменту отримання актів. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Невиконання відповідачем умов Договору щодо оплати послуг з балансування обсягів природного газу у спірний період, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього зобов'язання по оплаті на користь позивача 2 128 590,10 грн. пені, 178 284,05грн. - 3 % річних, 565 961,65 грн. інфляційних втрат та 1 194 218,57 грн. штрафу.
Посилаючись на приписи статей 526, 530, 536, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 198, 231, 232 ГК України, положення Кодексу газотранспортної системи та умови Договору на транспортування природного газу, позивач просив позов задовольнити.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує та зазначає наступне.
На думку відповідача, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, (постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Відповідач вважає, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких було прийнято підзаконні нормативні акти, зокрема, Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005р. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, слід виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету. З огляду на прямий причинно-наслідковий зв'язок між фактом отримання ним у позивача послуг з поставки природного газу і платіжною дисципліною споживачів категорії «Населення» за Договором № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року та фактом надання відповідачем послуг пільговим категоріям споживачів, є підстави для застосування норм адміністративного законодавства, що регулює питання бюджетного відшкодування коштів на оплату пільг та субсидій. В цій частині грошові зобов'язання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, Наказом Міністерства палива та енергетики України № 55/57/43 від 03.02.2009 року прямо передбачено, що позивач та відповідач у цій справі є учасниками розрахунків, які проводяться за рахунок коштів державного бюджету. При цьому відповідач відзначає, що між ПАТ «Запоріжгаз», ПАТ «Укртрансгаз», Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької обласної державної адміністрації, ТОВ «Запоріжгаз Збут» підписано спільні протокольні рішення на загальну суму 9 144 000,00 грн., за умовами яких позивач фактично погодився, що розрахунки за договором № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року, зокрема на зазначену в протоколах суму, будуть відбуватись за рахунок державних коштів в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20 та Наказом Міненерго від 03.08.2015 року № 493/688 на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Крім того, відповідач вказує, що ним вживались всі залежні від нього заходи щодо виконання зобов'язань із проведення розрахунків за договором, і з огляду й на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами ПЕК та законодавчо - обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, ПАТ «Запоріжгаз» було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за договором № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року. Наведене, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність його вини у прострочені платежів, а відтак в силу ст. 218 ГК України, ст. 614 ЦК України, виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і нарахувань інфляційних втрат.
Заперечуючи правомірність нарахування позивачем 7% штрафу, відповідач посилається на те, що одночасне нарахування пені та 7% штрафу свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, а також зазначає, що штрафні санкції, передбачені ч.2 ст.231 ГК України застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання.
Просить в позові відмовити в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2322/16, розгляд якої призначено на 04.10.2016 р.
22.09.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи № 826/9476/16 за позовом ПАТ "Київгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та нечинною Постанови НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 “Про затвердження Кодексу газотранспортної системи” та справи № 826/8029/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз-Альянс” до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання протиправним та скасування рішення, а саме: постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 “Про затвердження Кодексу газотранспортної системи” в частині. За доводами відповідача, наслідки розгляду адміністративних справ № 826/8029/16 та № 826/9476/16, які розглядаються в Окружному адміністративному суді міста Києва будуть мати преюдиційне значення, оскільки у випадку задоволення позовів буде скасовано Кодекс газотранспортної системи, який є підставою надання послуг з балансування природного газу.
В судовому засіданні 04.10.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.10.2016 р., від сторін витребувані докази, необхідні для вирішення спору та у зв'язку з необхідністю вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, для чого судом надано можливість позивачу ознайомитись із клопотанням для підготовки відповідних заперечень в порядку ст. 22 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 18.10.2016 р. суд залишив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без задоволення, як процесуально безпідставне.
17.10.2016 р. судом отримано клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи по справі та, відповідно, зупинення провадження у справі.
Розгляд клопотання про призначення судово-економічної експертизи відкладено до наступного судового засідання з метою реалізації права позивача щодо надання заперечень, встановленого ст. 22 ГПК України, оскільки відповідачем не було надано доказів направлення копії клопотання на адресу позивача.
Ухвалою господарського суду від 18.10.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 01.11.2016 р.
21.09.2016 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” заборгованість за надані в лютому, травні, червні та липні 2016 р. послуги з балансування обсягів природного газу в розмірі 19756958,38 грн., пені в розмірі 2548876,36 грн., 3 % річних в розмірі 218956,91 грн., інфляційних витрат в розмірі 565961,65 грн. та 7 % штрафу в розмірі 1288907,20 грн.
В судовому засіданні 04.10.2016р. враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Крім того, вподальшому від позивача надійшла письмова заява (вих. №14119/6 від 13.10.2016 р.), згідно якої, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України повторно збільшив розмір позовних вимог, і остаточно просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 217 254,03 грн. заборгованості за надані за період з лютого по серпень 2016 р., включно, послуги з балансування обсягів природного газу, 3 069 274,35 грн. пені, 270 834,77грн. - 3% річних, 921 586,90 грн. інфляційних втрат та 1 382 987,09 грн. - 7% штрафу.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
За таких обставин, предметом позову у справі № 908/2322/16 є позовні вимоги про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» суми основного боргу за Договором №1512000705 від 17.12.2015 р. в розмірі 21 217 254,03 грн. заборгованості за надані позивачем за період: лютий, травень, червень, липень, серпень 2016 р., включно, послуги з балансування обсягів природного газу, 3 069 274,35 грн. пені, 270 834,77 грн. - 3% річних, 921 586,90 грн. інфляційних втрат та 1 382 987,09 грн. - 7% штрафу.
Представник позивача у судовому засіданні в підтримав доводи, викладені у позовній заяві на наданих суду додаткових поясненнях, з урахуванням поданої заяви про збільшення розмірі позовних вимог.
У додаткових поясненнях позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, вказує, що послуги з балансування обсягів природного газу були надані відповідачу не у зв'язку зі споживання природного газу населенням у відповідні місяці 2016 року, а у зв'язку з використанням саме відповідачем обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати без належного підтвердження таких обсягів використання належними номінаціями та виділення обсягів споживання природного газу на виробничо-технологічні витрати будь-ким з постачальників природного газу, внаслідок чого виникли місячні негативні небаланси. Виробничо-технологічні витрати не мають жодного відношення до населення, оскільки є витратами відповідача задля належної роботи газорозподільної системи, експлуатацію якої здійснює відповідач. Тим більше, що звіти про фактичний розподіл природного газу по постачальниках за відповідні місяці 2016 року, які є алокаціями, що фіксують фактичний розподіл природного газу по постачальниках природного газу і містять зазначення категорій споживачів, споживання природного газу населенням визначають в окремому розділі. Саме на підставі вказаних звітів позивач визначає наявність місячних негативних небалансів в тому чи іншому місяці 2016 року. Вважає, що доводи відповідача про виникнення ВТВ при транспортуванні газу для забезпечення потреб населення є лише безпідставними твердженнями, які не підтверджені жодними письмовими належними та допустимими доказами, суперечать технологічному процесу покриття втрат відповідно до свого зобов'язання щодо утримання відповідачем фізичного балансу системи та тиску газу в системі.
Також позивач зазначає, що порядок виконання зобов'язання з оплати послуг з балансування природного газу відповідно до умов Договору ніхто не змінював, жодні норми законодавства України не визначають, що обов'язок з оплати послуг з балансування природного газу має здійснюватись виключно за рахунок коштів з державного бюджету відповідно до положень постанови КМУ №20 від 11.01.2005, враховуючи той факт, що обов'язок з оплати послуг вказаного виду покладено саме на відповідача. Ні положення Закону України «Про ринок природного газу», ні Кодекс газотранспортної системи не містять застережень на предмет того, що оплата за послуги з балансування обсягів природного газу здійснюється виключно за рахунок коштів з державного бюджету України і регулюється положеннями Порядку, затвердженого постановою КМУ №20 від 11.01.2005.
Щодо підпису уповноваженої особи позивача на спільних протокольних рішеннях, позивач зазначає, що вказане не свідчить не про зміну порядку розрахунків по спірному договору, а є погодженням на отримання коштів від відповідача, які будуть перераховані з Державного бюджету України відповідно до постанови КМУ 11.01.2005 №20, у випадку підписання їх усіма сторонами. Спільні протокольні рішення є лише наміром виконати зобов'язання з оплати послуг з балансування обсягів природного газу шляхом отримання коштів відповідно до положень вказаної постанови КМУ №20. При цьому, вказані протокольні рішення так і залишились намірами і не є оформленими, а тому, не тягнуть за собою ніяких правових наслідків для сторін Договору.
Відносно заперечень відповідача про нарахування 7% штрафу позивач вказує, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №64-р «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз», віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки (додаток 1 до зазначеного розпорядження), на які розповсюджуються положення ст. 231 ГК України. При цьому, стягнення штрафу у розмірі 7 % за прострочення виконання зобов'язань більш ніж на 30 днів є додатковою санкцією, яка застосовується до боржника у відповідності до положень ст. 231 ГК України при наявності відповідних правових підстав для цього і жодним чином не свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзив на позов.
Також, представник відповідача підтримав подану раніше заяву від 17.10.2016 р. вих. № 10/10565 про призначення судово-економічної експертизи, в якій відповідач ставить під сумнів вартість та обсяги послуг балансування та просить поставити на вирішення судово-економічної експертизи наступні питання:
- визначити реальні витрати оператора газотранспортної системи, пов'язані із здійсненням балансування обсягів природного газу за договором №1512000705 транспортування природного газу від 17.12.2015 р. за спірний період;
- чи здійснювалося позивачем фізичне балансування, тобто чи вживалися заходи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, для забезпечення необхідного
співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу і обсягів
природного газу, фізично відібраного з точок виходу у спірний період за договором
транспортування природного газу №1512000705 від 17.12.2015 р.;
- чи відповідає заявлений обсяг потужності у додатку 3 до договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000705 тиску газу, зафіксованому обчислювачами на ГРС за спірний період.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, суд залишив його без задоволення, як безпідставне, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 р. № 4 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Абзацами 2, 3, 4 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” визначено, що формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням згаданих Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Предметом спору в даній справі є вимога про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Договором транспортування природного газу №1512000705 від 17.12.2015 р., за яким позивачем було надано відповідачу послуги з балансування обсягів природного газу в лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 року відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.
Судом досліджуються надані сторонами докази щодо наявності обов'язку відповідача здійснити оплату фактично наданих позивачем послуг з балансування обсягів природного газу в тому чи іншому звітному місяці, з огляду на умови Договору, ЦК України, ГК України, Глави XIV Кодексу газотранспортної системи та інших нормативних актів.
Отже, суд, виходячи із умов Договору та наданих сторонами доказів, може самостійно визначити обґрунтованість або безпідставність здійснених позивачем нарахувань, для цього спеціальні знання не потрібні і спір стосується правової оцінки обставин справи. Відтак, клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи є процесуально необґрунтованим.
Крім того, відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання від 01.11.2016 р. вих. № 16/10553, в якому відповідач просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Департамент фінансів Запорізької обласної державної адміністрації.
Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що ПАТ «НАК «Нафтогаз», як власник ресурсу природного газу і учасник схеми взаємовідносин при розрахунках за спільними протокольними рішеннями відповідно до Порядку № 20 (затв. Постановою КМУ від 11.01.2005 р. № 20), не підписує належним чином оформлені іншими учасниками протокольні рішення про проведення взаєморозрахунків, чим блокує проведення розрахунків між всіма учасниками розрахунку.
Представник позивача заперечив проти клопотання, мотивуючи тим, що оскільки спільні протокольні рішення, на які посилається відповідач у клопотанні, не є підписаними і оформленими, внаслідок чого не породжують правових наслідків, тому клопотання відповідача є безпідставним і не впливає на права та обов'язки вказаних осіб по відношенню до сторін у цій справі.
Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, як процесуально безпідставне.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Згідно з наданими у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'ясненнями, (п.1.6) ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. При цьому, щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що рішення господарського суду у справі № 908/2322/16 (про задоволення позову або відмову у позові) може вплинути на права та обов'язки вказаних відповідачем третіх осіб по відношенню до сторін у справі. Предметом дослідження даної справи є господарські відносини між ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (сторонами у даній справі), які виникли на підставі укладеного між ними двохстороннього Договору. Щодо посилання відповідача на Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005 р. та передбачені цією постановою спільні протокольні рішення про проведення взаєморозрахунків, суд зауважує, обставини надання пільг та компенсацій з Державного бюджету не є предметом розгляду даної справи. Крім того, зазначені протокольні рішення не підписано всіма сторонами розрахунків, про що вказує сам відповідач, отже, не є оформленими належним чином і не породжують правових наслідків.
Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Департаменту фінансів Запорізької обласної державної адміністрації до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки відповідачем не доведено, що прийняте у справі рішення може впливати на їх права та обов'язки. Підстави на яких ґрунтуються вимоги відповідача про залучення перелічених осіб у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору є такими, які не мають відношення до справи.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 01.11.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.12.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператором, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір транспортування природного газу №1512000705 (надалі - Договір).
Договір між сторонами укладено, керуючись Законом України «про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс).
Відповідно до п. 17.1 Договору, він набирає чинності з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, а умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01 грудня 2015 року.
Згідно з пунктом 2.1. Договору за цим договором Оператор зобов'язується надати Замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник зобов'язується сплатити Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до п. 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.3 Договору сторонами визначено перелік послуг, які можуть бути надані Замовником за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Згідно з п. 2.4 Договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
За визначенням п. 2.6 Договору, Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Пунктом 2.7 Договору передбачено, що Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Згідно з п. 3.1 Договору Оператор зобов'язався, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від Замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.1 Договору Замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Позивача; вчасно врегульовувати небаланси та ін.
Згідно з п. 6.1 Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).
Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу (п. 6.2 Договору)
Надання номінацій (реновацій) для отримання транспортування здійснюється в порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реновацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті ( п. 6.3 Договору).
Пунктом п. 9.1 Договору визначено, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Відповідача визначається відповідно до Кодексу.
Відповідно до п. 9.3 Договору базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.
Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4 Договору).
Згідно із п. 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору.
Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем в лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 року, з метою забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи були вжиті відповідні заходи щодо фізичного балансування обсягів природного газу в газотранспортній системі, шляхом отримання від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відповідно до актів приймання-передачі природного газу: від 29.02.2016 - 133654,17 тис. куб. м. природного газу на суму в розмірі 1000642039,96 грн. (з ПДВ); від 31.05.2016 - 20155,304 тис. куб. м. природного газу на суму в розмірі 133798970,08 грн. (з ПДВ); від 30.06.2016 - 75266,749 тис. куб. м. природного газу на суму в розмірі 506153833,68 грн. (з ПДВ); від 31.07.2016 - 40000 тис. куб. м. природного газу на суму в розмірі 268992000 грн. (з ПДВ); від 31.08.2016 - 20732,098 тис. куб. м. природного газу на суму в розмірі 151435536.64 грн. (з ПДВ) (копії актів наявні у матеріалах справи). В цих актах зазначено про те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передає Позивачу обсяги імпортованого природного газу для забезпечення балансування.
Як стверджує позивач, у зазначений період (лютий, травень, червень, липень та серпень 2016 р.) ним, у зв'язку із здійсненням прав та обов'язків, передбачених Договором, було встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів: в лютому 2016 р. в обсязі 2099,850 тис. куб. м., в травні 2016 р. в обсязі 199,700 тис. куб. м., в червні 2016 р. в обсязі 199,160 тис. куб. м., в липні 2016 р. в обсязі 199,857 тис. куб. м. та в серпні 2016 р. в обсязі 199,920 тис. куб. м., що не були врегульовані відповідачем у строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом.
У зв'язку з цим, позивачем відповідно до вимог п.п.9.1-9.5, 11.4 Договору було складено акти про надання послуг балансування обсягів природного газу:
- № 02-16-1512000705-БАЛАНС від 29.02.2016 р. на суму 18 865 388,38 грн.;
- № 05-161512000705-БАЛАНС від 31.05.2016 р. на суму 1 339 108,32 грн.;
- № 06-16-1512000705-БАЛАНС від 30.06.2016 р. на суму 1 352 694,72 грн.;
- № 07-16-1512000705-БАЛАНС від 31.07.2016 р. на суму 1 343 998,36 грн.;
- № 08-16-1512000705-БАЛАНС від 31.08.2016 р. на суму 1 460 295,65 грн.
Також, у лютому 2016 р. позивачем було складено коригуючий акт від 31.03.2016 р., яким зменшено вартість наданих у лютому послуг на суму - 3 144 231,40 грн.
Листами від 16.03.2016 р. вих. № 3833/12, від 18.04.2016 р. вих. № 5885/12, від 15.06.2016 р. вих. № 8738/12, від 15.07.2016 р. вих. № 10069/12, від 15.08.2016 р. вих. №11508/12, від 15.09.12016 р. вих. № 12798/12 позивач повідомив відповідача про надання йому послуг балансування обсягів природного газу та направлено на адресу відповідача складені згідно з умовами Договору та Кодексу - акти надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунки вартості послуг балансування та рахунки за відповідні місяці.
За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості послуг з балансування природного газу в лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 р. протягом п'яти банківських днів з моменту отримання актів та рахунків, є підставою для нарахування відповідачу додаткових санкцій у вигляді пені, 3% річних, інфляційних втрат та 7% штрафу.
Позовні вимоги про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» суми основного боргу за Договором в розмірі 21 217 254,03 грн., 3 069 274,35 грн. пені, 270 834,77 грн. - 3% річних, 921 586,90 грн. інфляційних втрат та 1 382 987,09 грн. - 7% штрафу, стали предметом судового розгляду у даній справі (із урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог).
Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).
Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання відповідачу передбачених договором послуг, а обов'язком відповідача - оплата її вартості на умовах, визначених Договором.
Судом встановлено, що позивачем зобов'язання за Договором було виконано належним чином, зокрема, були надані послуги по балансуванню обсягів природного газу в лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 року. В свою чергу, відповідач своє зобов'язання з оплати наданих послуг з балансування обсягів природного газу не виконав, що призвело до утворення у нього заборгованості за Договором.
Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 24.07.1998 №1173 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу» основними видами діяльності ПАТ «Укртрансгаз» є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.
За умовами укладеного між сторонами Договору, послуги транспортування природного газу надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (надалі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Згідно з п. 9 глави 1 розділу XI Кодексу замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою.
Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.
Згідно з п. 8 глави 1 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.
Згідно з п. 5 глави 2 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.
Як вбачається з наведених положень Кодексу, алокація здійснюється на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, та на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень п. 2 глави 7 Розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи.
Так, в результаті аналізу відповідних підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу, згідно яких замовник послуг на транспортування подав певні обсяги природного газу до газотранспортної системи та здійснив їх відбір з такої системи, формується алокація щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.
Відповідно до п. п. 1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.
Згідно з п. п. 1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.
При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
Відповідно до п. 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.
Згідно з п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну Інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.
Також, за умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу. До чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, позивач надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру, який повинен були сплачений у строк, що не перевищує п'яти банківських днів. (пункти 9.1, 9.4 Договору). Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору (п. 11.4 Договору).
Таким чином, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства та умов Договору, для позивача встановлені права та обов'язки щодо визначення у відповідача наявності негативного місячного небалансу та надання відповідачу, у зв'язку з цим, послуг балансування у разі неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Матеріали справи свідчать, що, здійснюючи права та виконуючи обов'язки, передбачені Договором та Кодексом, позивач встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів: в лютому 2016 року в обсязі 2099,850 тис. куб. м., в травні 2016 року -199,700 тис. куб. м., в червні 2016 року - 199,160 тис. куб. м., в липні 2016 р. - 199,857 тис. куб. м. та в серпні 2016 р. - 199,920 тис. куб. м., що не були врегульовані відповідачем у строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом.
Наявність негативного балансу газу у відповідача в лютому 2016 року підтверджується тим, що згідно номінації відповідача на лютий 2016 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» передбачало отримати природний газ у вказаному місяці лише на власні потреби в обсязі 0,5 тис. куб. м. До номінації на лютий 2016 року відповідачем не включено обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати, як і не були виділені на вказані потреби відповідача обсяги природного газу й жодним постачальником природного газу. Натомість, у звіті ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2016 року було вказано про використання відповідачем в лютому 2016 року 2099,850 тис. куб. м. природного газу на виробничо-технологічні витрати, при тому, що в графі «підтверджений обсяг номінацій» на вказану потребу відповідача обсяги природного газу виділені не були.
Наявність негативних небалансів газу у відповідача в травні та червні 2016 року підтверджується тим, що відповідач не надавав позивачу, як Оператору газотранспортної системи, номінації на травень та червень 2016 року з визначенням обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати, як і не були виділені на вказані потреби відповідача обсяги природного газу й жодним постачальником природного газу. Натомість, у звітах ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за травень та червень 2016 року було вказано про використання відповідачем в травні 2016 року 199,700 тис. куб. м. природного газу та в червні 2016 року 199,160 тис. куб. м. природного газу на виробничо-технологічні витрати, при тому, що в графі «підтверджений обсяг номінацій» на вказану потребу відповідача обсяги природного газу виділені не були.
Аналогічно, у липні та серпні 2016 р. відповідачем не було надано позивачу номінації за липень та серпень 2016 р. з визначенням обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати, як не були виділені на вказані потреби відповідача обсяги природного газу й жодним постачальником природного газу. Проте, у звітах за липень та серпень 2016 р. відповідач зазначає про використання в липні 199,857 тис. куб. м., в серпні - 199,920 тис. куб. м. природного газу на виробничо-технологічні витрати, при тому, що графі «підтверджений обсяг номінацій» на вказані потреби відповідача обсяги природного газу виділені не були.
Таким чином, у зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу в лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 року, позивачем цілком обґрунтовано, в строк та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом, відповідно до вимог п. п. 9.1-9.5, 11.4 Договору, п. 7 глави 3 Розділу XIV, п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, було надано відповідачу послуги балансування, про що було складено:
- за лютий 2016 р.: акт про надання послуг балансування обсягів природного газу №02-16-1512000705-БАЛАНС від 29.02.2016р. на суму 18 865 388,38 грн., коригуючий акт від 31.03.2016 р. на суму -3 144 231,40 грн., розрахунки вартості послуг балансування, рахунок №02-16-1512000705-БАЛАНС/КОР на суму 15 721 156,98 грн.;
- за травень 2016 р.: акт про надання послуг балансування обсягів природного газу №05-161512000705-БАЛАНС від 31.05.2016 р. на суму 1 339 108,32 грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №05-16-1512000705-Баланс;
- за червень 2016 р.: акт № 06-16-1512000705-БАЛАНС від 30.06.2016 р. на суму 1 352 694,72 грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №06-16-1512000705-Баланс;
- за липень 2016 р.: акт № 07-16-1512000705-БАЛАНС від 31.07.2016 р. на суму 1 343 998,36 грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №07-16-1512000705-Баланс;
- за серпень 2016 р.: акт № 08-16-1512000705-БАЛАНС від 31.08.2016 р. на суму 1 460 295,65 грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №08-16-1512000705-Баланс.
При цьому, вартість послуг з балансування обсягів природного газу відповідачу вираховувалась позивачем у відповідності до положень п. 9.2 Договору.
Так, в п. 9.2 Договору передбачено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника - Відповідача за формулою: Вбалансування = БЦГ х К х QБГ, де БЦГ - базова ціна газу, QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 Відповідно до положень п.9.3 Договору базова ціна газу визначається Оператором - Позивачем відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного га газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.
Так, згідно інформації з офіційного веб-сайту позивача базова ціна газу становила:
- на лютий 2016 року - 7486,80 грн. з ПДВ (з виключенням послуг зі зберігання природного газу, що складає - 67,20 грн. (враховуючи ненадання послуг вказаного виду);
- на травень 2016 року - 6705,60 грн. з ПДВ, (з урахуванням послуг зі зберігання природного газу, що складає - 67,20 грн. (враховуючи надання послуг вказаного виду) (враховуючи ненадання послуг вказаного виду);
- на червень 2016 року - 6792,00 грн. з ПДВ (з урахуванням послуг зі зберігання природного газу, що складає - 67,20 грн. (враховуючи надання послуг вказаного виду);
- на липень 2016 року - 5604,00 грн. без ПДВ (без урахування послуг зі зберігання природного газу, що складає - 67,20 грн. (враховуючи ненадання послуг вказаного виду);
- на серпень 2016 р. - 6087,00 грн. без ПДВ (без урахування послуг зі зберігання природного газу, що складає - 67,20 грн. (враховуючи ненадання послуг вказаного виду).
Відповідно, вартість послуг балансування газу:
за лютий 2016 року - 15721156,98грн.: 7486,80грн. х 2099,850 тис. куб. м. х 1,0;
за травень2016 року: 1339108,32грн.: 6705,60грн. х 199,700 тис. куб. м. х 1,0;
за червень 2016 року: 1352694,72 грн.: 6792,00грн. х 199,160 тис. куб. м. х 1,0;
за липень 2016 року: 1343998,36грн.: 5604,00грн. х 20% х 199,857 тис. куб. м. х 1,0;
за серпень 2016 року: 1460295,65грн.: 6087,00грн. х 20% х 199,920тис. куб. м. х 1,0.
Наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями Листів позивача від 16.03.2016 р. вих. № 3833/12, від 18.04.2016 р. вих. № 5885/12, від 15.06.2016 р. вих. № 8738/12, від 15.07.2016 р. вих. № 10069/12, від 15.08.2016 р. вих. №11508/12, від 15.09.12016 р. вих. № 12798/12 (з відповідними доказами направлення) підтверджується, що позивачем, у відповідності до умов Договору та чинного законодавства, було повідомлено відповідача про надання йому послуг балансування обсягів природного газу, направлено відповідні акти, розрахунки вартості балансування та рахунки на оплату.
Зважаючи на встановлені обставини, суд констатує, що з моменту отримання відповідачем листів щодо направлення йому позивачем актів про надання послуг балансування обсягів природного газу та рахунків за спірний період, у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату послуг балансування газу на суми, зазначені у рахунках, у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з моменту отримання актів (п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу).
Однак, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» надані позивачем у лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 р. у передбачений Договором строк не сплатив.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань, як того вимагають умови договору та приписи закону, суд вважає вимогу про стягнення 21 217 254,03 грн. заборгованості за надані позивачем у лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3 069 274,35 грн. пені, 270 834,77 грн. - 3% річних, 921 586,90 грн. інфляційних втрат та 1 382 987,09 грн. - 7% штрафу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 13.5 Договору, за змістом якого, у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи той факт, що відповідач з моменту отримання актів, рахунків та розрахунків вартості послуг з балансування обсягів природного газу в лютому, травні, червні, липні та серпні 2016 року повинен був виконати зобов'язання з оплати таких послуг на суми в розмірі 15721156,98 грн., 1339108,32 грн., 1352694,72 грн., 1343998,36 грн., 1460295,65 грн. протягом п'яти банківських днів з моменту отримання цих документів (п.9.4 Договору). Прострочення виконання цього зобов'язання є підставою для нарахування пені згідно п.13.5 Договору, починаючи з 06.04.2016 р., 08.07.2016 р., 08.08.2016 р., 31.08.2016 р., 30.09.2016 р., за відповідні періоди.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство суд відзначає, що вимога позивача про стягнення пені, нарахованої за період з 06.04.2016 по 13.10.2016 р. на суму 15721156,98 грн. (за лютий 2016 р.), з 08.07.2016 р. по 13.10.2016 р. на суму 1339108,32 грн. (за травень 2016 р.), з 08.08.2016 р. по 13.10.2016 р. на суму 1352694,72 грн. (за червень 2016 р.), з 31.08.2016 р. по 13.10.2016 р. на суму 1343998,36 грн. (за липень 2016 р.) та за період з 30.09.2016 р. по 13.10.2016 р. на суму 1460295,65 грн. (за серпень 2016 р.), підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 3045686,14 грн. В решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє, як заявленої необгрунтовано.
Також, судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”. При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання - з дня отримання листа позивача з актом надання послуг балансування обсягів природного газу за відповідний місяць та суми боргу, що існувала у спірний період (сума акта та рахунку).
Суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу, окремо, за кожним Актом надання послуг балансування обсягів природного газу належний до стягнення загальний розмір суми 3% річних становить суму 269095,63 грн., тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.
Вимога про стягнення втрат від інфляції також підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд виходив з наступного:
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. № 14, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.
Так, в зазначеному листі ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р. вказано, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», врахувавши приписи постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14, листа ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р., дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період (сума за актом та рахунком у відповідному місяці) та самостійно визначеного позивачем періоду нарахування втрат від інфляції, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума втрат від інфляцій складає 819347,08 грн. В решті позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, як нарахованих та заявлених до стягнення необґрунтовано.
При цьому, суду вважає необхідним зазначити, що позивачем при здійснення розрахунку інфляційних втрат не враховано та не включено в розрахунок періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), проте, виключення з періоду розрахунку місяців - червень, липень, серпень 2016 р., в яких показник індексу інфляції менше одиниці (дефляція) не відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 1382987,09 грн., нарахованого позивачем відповідно до частин 2 статті 231 Господарського кодексу України, суд зазначає:
Відповідно до вимог частини 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, вказаних санкцій можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 зазначено, що "аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відповідно до статі 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку не підлягає застосуванню стаття 231 Господарського кодексу України, тому в цій частині позову суд відмовляє, як заявленій безпідставно.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку позивачем доведено частково, а відповідачем не спростовано, обґрунтованість позовних вимог.
Заперечуючи про заявлених позивачем вимог, відповідач посилається на спільні протокольні рішення, які за твердженням відповідача оформлені відповідно до положень постанови КМУ №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг субсидій та компенсацій», та відповідно яких відповідач має отримати кошти з державного бюджету для виконання зобов'язання з оплати послуг з балансування природного газу згідно договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000705. Проте, як вже зазначалося вище, зазначені протокольні рішення не підписано всіма сторонами розрахунків, про що вказує сам відповідач, отже, не є оформленими належним чином і не породжують правових наслідків.
Крім того, послуги з балансування обсягів природного газу були надані позивачем відповідачу не у зв'язку зі споживання природного газу населенням у відповідні місяці 2016 року, а на підставі укладеного між сторонами двостороннього Договору у зв'язку з використанням саме відповідачем обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати без належного підтвердження таких обсягів використання належними номінаціями та виділення обсягів споживання природного газу на виробничо-технологічні витрати будь-ким з постачальників природного газу, внаслідок чого виник виникли місячні негативні небаланси. При цьому, виробничо-технологічні витрати не мають жодного відношення до населення, оскільки є витратами відповідача задля належної роботи газорозподільної системи, експлуатацію якої він здійснює. Тим більше, що звіти про фактичний розподіл природного газу по постачальниках за відповідні місяці 2016 року, які є алокаціями, що фіксують фактичний розподіл природного газу по постачальниках природного газу і містять зазначення категорій споживачів, споживання природного газу населенням визначають в окремому розділі. Саме на підставі вказаних звітів позивач визначає наявність місячних негативних небалансів в тому чи іншому місяці 2016 року.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 195 076,43 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) суму 21 217 254 (двадцять один мільйон двісті сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 03 коп. основного боргу, суму 3 045 686 (три мільйони сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 14 коп. пені, суму 269 095 (двісті шістдесят дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 63 коп. трьох відсотків річних, суму 819 347 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч триста сорок сім) грн. 08 коп. інфляційних втрат та суму 195 076 (сто дев'яносто п'ять тисяч сімдесят шість) грн. 43 коп. судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України та ч.3 ст. 51 ГПК України 07.11.2016 р.
Суддя М.В. Мірошниченко