Постанова від 02.11.2016 по справі 803/1154/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 803/1154/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Михальчишин Н.Л.,

представників відповідача Кузьменко О.О., Цюпак Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Турійське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Турійське лісове господарство» (далі - ДП «Турійське ЛГ», підприємство, позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016 №000033315, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 1355829,36 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, №000034315, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1700 грн. за порушення вимог валютного законодавства, від 10.05.2016 №0001831401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) на 1028703 грн., №0001821401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 289918,75 грн., №0001811401, яким ДП «Турійське ЛГ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 861694,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог ДП «Турійське ЛГ» вказує на протиправність висновків податкового органу, викладених в акті про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (акт перевірки №142/03-20-14-01-09/30996788 від 22.04.2016) щодо непідтвердження взаємовідносин із фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), оскільки остання ліквідована з 15.07.2014 року. Позивач зазначає, що факт виконання господарських операцій із вищевказаним іноземним контрагентом повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а доводи ГУ ДФС у Волинській області суперечать вимогам Закону України «Про міжнародне приватне право». Відтак позивач вказує на відсутність порушень термінів розрахунків в іноземній валюті та декларування валютних цінностей позивачем, з огляду на що висновки податкового органу в цій частині є необгрунтованими. Також позивач стверджує про протиправність висновків податкового органу щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та щодо непідтвердження взаємовідносин ДП «Турійське ЛГ» з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 При цьому зазначає, що формування витрат, в тому числі формування собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), підтверджується первинними бухгалтерськими документами та відповідає Методичним рекомендаціям з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Позивач також зазначає, що взаємовідносини ДП «Турійське ЛГ» з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 підтверджуються первинним документами бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, просила їх задовольнити.

В поданих суду запереченнях та в судовому засіданні представники ГУ ДФС у Волинській області адміністративний позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити. При цьому зазначили, що в ході перевірки ДП «Турійське ЛГ» було встановлено взаємовідносини позивача із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), з якою протягом 2013-2014 років було укладено контракт з оплатою в іноземній валюті, предметом якого була поставка лісоматеріалів. Відповідно до даних з інформаційної мережі Інтернет фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» припинила свою діяльність з 15.07.2014 року. Вказана обставина також підтверджена листом Міністерства закордонних справ України, в якому зазначено про ліквідацію фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014 року. За таких обставин податковий орган стверджує про те, що по усіх поставках деревини, які були здійснені після 15.07.2014 року, покупцем виступала не фірма «ZORTEX BUSINESS LLP», а якась інша фірма-нерезидент. Відтак, перевіркою правомірно зроблено висновок про те, що позивачем занижено доходи за 2014 рік на суму 1000224 грн. та за 2015 рік на суму 123808 грн.

Також податковий орган в заперечення позовних вимог зазначає, що в ході проведення перевірки при співставленні даних бухгалтерського обліку журналу-ордеру за 2013 рік по бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» (ДТ 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» - КТ 26 «Готова продукція») з показниками, відображеними у декларації по податку на прибуток за 2013 рік, встановлено завищення собівартості реалізованої готової продукції на суму 852000 грн., що підтверджує правомірність висновків відповідача про завищення показника, відображеного у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2013 рік на 852000 грн. Крім того, відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_6 з огляду на обсяги виконаних робіт, зазначених в актах-прийому передачі, за відсутності найманих працівників з відповідною кваліфікацією у 2014 - 2015 рр. не могли виконати роботи по рубкам головного користування та трелюванню деревини. Таким чином відповідач вважає, що правомірним є висновок податкового органу в акті перевірки, що по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1533702 грн. та завищено показники рядка 10.1 декларації по податку на додану вартість «Придбання товарів з ПДВ на митній території» на загальну суму 230981 грн. ПДВ.

Окрім того, податковий орган вказує, що при перевірці ДП «Турійське ЛГ» були враховані висновки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.07.2011 по 01.09.2015, проведеної Любомльською міжрайонною державною фінансовою інспекцією (акт від 20.11.2015 №740-14/08), про завищення позивачем інших операційних витрат (рядок 2180 форми №2 «Звіт про фінансові результати, І півріччя 2015 року) на 89472,78 грн. Висновки ревізії враховані у зв'язку з тим, що результати зазначеної перевірки не оскаржувались ДП «Турійське ЛГ», а тому є чинними.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 21.03.2016 по 15.04.2016 проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Турійське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №142/03-20-14-01-09/30996788 від 22.04.2016 (т.2, а.с.9-106).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення ДП «Турійське ЛГ»:

1) п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого ДП «Турійське ЛГ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 231935 грн., в т.ч. за листопад 2014 р. в сумі 25487 грн., за квітень 2015 р. в сумі 22442 грн., за травень 2015 р. в сумі 21081 грн., за червень 2015 р. в сумі 19424 грн., за серпень 2015 р. в сумі 22993 грн., за вересень 2015 р. в сумі 25911 грн., за жовтень 2015 р. в сумі 30839 грн., за листопад 2015 р. в сумі 31328 грн., за грудень 2015 р. в сумі 32430 грн.;

2) п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України (редакція 2015 р.), в результаті чого ДП «Турійське ЛГ» занижено податок на прибуток на загальну суму 574463 грн., в.т.ч. за 2013 р. на суму 161880 грн., за 2014 р. на суму 285818 грн., за 2015 р. на суму 126765 грн.;

3) п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, Закон України «Про управління об'єктами державної власності» із змінами та доповненнями, п.153.3 ст.153 ПК України, з огляду на що ДП «Турійське ЛГ» занижено відрахування частини чистого прибутку всього в сумі 685802 грн., в т.ч. за 2013 р. в сумі 120818 грн., за 2014 р. в сумі 200294 грн., за 2015 р. в сумі 364690 грн.;

4) ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із врахуванням вимог Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 №270;

5) ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п.2.7 «Положення про валютний контроль», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, в частині порушення порядку декларування ДП «Турійське ЛГ» валютних цінностей, а саме: подання недостовірної інформації, що відображена в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно станом на 01.10.2014 року, 01.01.2015 року, 01.04.2015 року, 01.07.2015 року, 01.10.2015 року.

На підставі акту перевірки №142/03-20-14-01-09/30996788 від 22.04.2016 ГУ ДФС у Волинській області були прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016 №000033315, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1355829,36 грн.; від 11.05.2016 №000034315, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1700 грн.; від 10.05.2016 №0001831401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) в розмірі 685802 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 342901 грн., а всього на суму 1028703 грн.; від 10.05.2016 №0001821401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 231935 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 57983,75 грн., а всього на суму 289980,75 грн.; від 10.05.2016 №0001811401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 574463 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 287231,50 грн., а всього на суму 861694,50 грн. (т.1, а.с.21-25).

Як свідчить акт перевірки №142/03-20-14-01-09/30996788 від 22.04.2016, податковий орган встановив, зокрема, здійснення позивачем протягом 2013-2015 років зовнішньоекономічних операцій із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія). ГУ ДФС у Волинській області зазначає, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно з інформацією, викладеною на офіційному інтернет-сайті Великобританії, ліквідована з 15.07.2014 року. Вказані обставини також підтверджуються листом Міністерства закордонних справ України.

Як стверджує відповідач, кошти в сумі 79784,19 доларів США, в гривневому еквіваленті становить 1124032,30 грн., що надійшли від вищевказаної фірми-нерезидента в рахунок оплати за поставлений товар в період з 15.07.2014 по 31.12.2015, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про заниження ДП «Турійське ЛГ» доходів в розмірі 79784,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1124032,30 грн., порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті та недотримання порядку декларування валютних цінностей.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо взаємовідносин між ДП «Турійське ЛГ» та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP», суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 01.08.2013 року між ДП «Турійське ЛГ» як продавцем та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт №ТР-1, предметом якого є поставка на умовах CPT-Одеса (згідно правил Інкторемс 2010) пиловника соснового в кількості 1000 м.куб.

Пунктом 3.1 контракту визначено, що ціна на товар встановлюється в доларах США за 1 м.куб на умовах СРТ, Одеса і становить: пиловник сосновий ІІ-го і ІІІ-го сортів діаметром 20-24 см - 68 дол. США/м.куб.; пиловник сосновий ІІ-го і ІІІ-го сортів діаметром 26-34 см - 78 дол. США/м.куб.; пиловник сосновий ІІ-го і ІІІ-го сортів діаметром від 36 см - 78 дол. США/м.куб.

Платежі за реалізовану партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення переказу валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - оплачуються за рахунок продавця. Поставка товару здійснюється залізнодорожним транспортном: - станція призначення: ст.Одеса-порт Одеської ж/д, код станції 400409, отримувач: Адміністрація Одеського морського порту м.Одеса, Митна площа, 1 ТОВ УУТ, код отримувача 1387 ТОВ «Український Універсальний Термінал» для фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія).

Строк дії контракту до 31.12.2013, а відповідно до додатків до контракту строк дії контракту продовжувався до 31.12.2014 та до 28.02.2015. Зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв'язку дійсні при наявності однієї оригінальної печатки.

До вказаного контракту вносились зміни і доповнення відповідно до умов додаткових угод №1 від 16.10.2013, №2 від 04.11.2013, №3 від 28.12.2013, №4 від 28.02.2014, №6 від 28.03.2014, №7 від 06.05.2014, №8 від 02.06.2014, №9 від 15.07.2014, №12 від 29.10.2014, №13 від 19.11.2014, №14 від 14.01.2015. Відповідно до умов додаткової угоди від 15.07.2014 №9 отримувачем визначено ТзОВ «Продовольча компанія АМ» для фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), відповідно до умов додаткової угоди №13 від 19.11.2014 - ТзОВ «БЛС ГРУП», експедитор ПП «Кота логістик», відповідно до умов додаткової угоди №14 від 14.01.2015 - ТзОВ «Продовольча компанія АМ». Відповідно до умов додаткової угоди від 29.10.2014 №12 до контракту №ТР-1 від 01.08.2013 визначено, що оплату по даному Контракту може здійснювати компанія Interline Management L.P., Suite 1, Montgomey 78, Edinburgh, Scotland EH7 5JA, United Kingdom (т.2, а.с.108-122)

На виконання умов даного контракту позивачем протягом 2013-2015 років здійснювались поставки деревини, що підтверджується рахунками фактури, вантажними митними деклараціями (ВМД). Так, підтверджується рахунками-фактурами і специфікаціями та вантажно-митними деклараціями, відповідно до яких було реалізовано товару на загальну суму 242134,60 дол. США (т.2, а.с.124-250, т.3, а.с.1-60).

Оплата за придбану деревину проведена шляхом перерахування іноземної валюти на рахунки позивача, відкриті в ПАТ «Приватбанк», про що свідчать платіжні доручення в іноземній валюті (т.3, а.с.61-82).

Також судом встановлено, що між ДП «Турійське ЛГ» (клієнт) та ТОВ «Юніверсал карго транс» (експедитор) укладено договір №61/2013 про організацію перевезень вантажів від 01.02.2013, відповідно до якого врегульовано взаємовідносини сторін, що виникають при організації внутрішніх та міжнародних вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах, та здійснення розрахунків за надані послуги. Експедитор згідно даного Договору, що є дорученням Клієнта, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послугами шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору. Відповідно до п.9.1 договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє з 01.02.2013 до 31.12.2013 включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Пунктом 9.2 договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору (т.5, а.с.166-171).

ДП «Турійське ЛГ» (клієнт) 01.12.2015 із ТОВ «Юніверсал карго транс» (експедитор) було укладено додаткову угоду до договору про організацію перевезень вантажів №61/2013 від 01.02.2013, якою врегульовано взаємовідносини сторін, що виникають при організації внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах, та здійснення розрахунків за надані послуги. Строк дії договору - з дати підписання сторонами договору та до 31.12.2016 включно (т.5, а.с.172-177).

Також між ДП «Турійське ЛГ» (клієнт) 27.06.2014 було укладено договір №82/2014 про організацію перевезень вантажів з ТОВ «Галицька транспортна компанія» (експедитор), яким врегульовано взаємовідносини сторін, що виникають при організації внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах, та здійснення розрахунків за надані послуги. Експедитор згідно даного Договору, що є дорученням Клієнта, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послугами шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору. Відповідно до п.9.1 договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2014 включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Пунктом 9.2 договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору (т.5, а.с.178-183).

Таким чином, досліджені судом первинні документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій між ДП «Турійське ЛГ» та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» щодо поставки деревини протягом 2013-2015 років згідно укладеного контракту №ТР-1 від 01.08.2013.

Суд не приймає до уваги твердження ГУ ДФС у Волинській області про те, що сума 79784,19 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1124032,30 грн., які надійшли на валютний рахунок ДП «Турійське ЛГ» як розрахунки за продукцію по контракту №ТР-1 від 01.08.2013 по фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP», в силу неможливості їх отримання від компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» та компанії Interline Management L.P., неможливості їх повернення, є за складом їх визнання в бухгалтерському обліку іншими доходами, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

У відповідності до статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Приписами частини 1 статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, експорт деревини в адресу «ZORTEX BUSINESS LLP» засвідчений належним чином оформленими митним органом ВМД, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» не визнавались недійсними. Позивач включив до складу доходів відповідних звітних періодів кошти, отримані від фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» як оплату за поставлену деревину. Відтак, повторне включення відповідачем вказаних коштів до складу інших доходів підприємства є необґрунтованим та не узгоджується з нормами ПК України.

Водночас висновок податкового органу про заниження позивачем доходу за 2014 рік на суму 1000224 грн. та за 2015 рік на суму 123808 грн. зроблений на підставі того, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014 року ліквідована. При цьому підставою для таких висновків відповідача слугували інформація офіційного сайту Великобританії - Companies House, розміщеного за інтернет-адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року №630/17-200-490 та матеріали кримінального провадження №32015000000000072.

Однак, такі висновки відповідача суд вважає передчасними, з огляду на наступне.

Так, статтею 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

За змістом підпункту 14.1.122. пункту 14.1. статті 14 ПК України нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Підпунктом (і) пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (набрала чинності 11.08.1993) термін «компетентний орган» означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Відповідно до частини 1 статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 №630/17-200-490 (т.1, а.с.58) як на безумовний доказ ліквідації компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» є необґрунтованими.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно Протоколу зборів партнерів Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» від 14.07.2014 відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії: WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom, на що посилається в своєму акті перевірки податковий орган (т.1, а.с.88-89). Також про наявність діючої компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» за адресою розташування в Шотландії свідчить і інформація, викладена на офіційному сайті Великобританії - Companies House (http://wck2.companieshouse.gov.uk).

Також судом не беруться до уваги посилання податкового органу на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №3201500000000072 за ознаками статті 212 КК України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 4 статті 72 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до вимог статті 94 Кримінального процесуального кодексу України оцінка доказів, зібраних у межах кримінальної справи, належить до компетенції слідчого та суду.

При цьому, до компетенції податкового органу в тому числі в процесі перевірки не входить оцінка доказів, зібраних у межах кримінального провадження у випадку відсутності їх оцінки уповноваженим органом. Висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства, не можуть ґрунтуватися лише на висновках перевірки контрагента в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою та матеріалах кримінального провадження без ухвалення відповідного рішення судом.

Таким чином, висновок податкового органу про реалізацію деревини невстановленим особам, спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами. Водночас надана суду первинна документація підтверджує факт господарських відносин позивача із фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP». Про правомірність взаємовідносин із компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» свідчить й те, що після 15.07.2014 року дану компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України після виконання усіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України. Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» як до, так і після 15.07.2014 року, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями ВМД.

За таких обставин суд зазначає, що твердження відповідача про ліквідацію «ZORTEX BUSINESS LLP» не знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті. Як наслідок, суму в розмірі 1124032 грн. відповідачем безпідставно було кваліфіковано як інші доходи, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014-2015 роки на вказану суму є необґрунтованими.

Згідно з положенням чатини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті» встановлено відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених ст.1 цього Закону, у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Крім того, статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено обов'язок резидентів задекларувати у Національному банку України валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України. Водночас відповідальність за недекларування таких валютних цінностей передбачена статтею 16 цього Декрету.

Враховуючи надану вище оцінку висновкам контролюючого органу щодо ліквідації фірми «ZORTEX BUSINESS LLP», які судом визнані необґрунтованими, суд не може погодитись з висновками контролюючого органу щодо недотримання позивачем термінів розрахунків з нерезидентом та порушення порядку декларування валютних цінностей.

Щодо правової оцінки завищення собівартості реалізованої готової продукції за 2013 рік на суму 852000 грн., суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ДП «Турійське ЛГ» належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і у своїй діяльності керується Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124, а до 24 травня 2013 року керувалось Інструкцією по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, затвердженої наказом Міністерства лісового господарства України від 17.07.1996 №72.

Також встановлено, що ДП «Турійське ЛГ» є платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Як підтверджується переліком лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки у 2013-2015 роках (т.5, а.с.184-206), за 2013 рік ДП «Турійське ЛГ» сплачена сума збору в сумі 375172 грн., що додатково підтверджується актом перевірки податкового органу.

Судом встановлено, що в ході перевірки мало місце лише арифметичне співставлення відповідачем даних бухгалтерського обліку з показниками, відображеними у декларації по податку на прибуток за 2013 рік, на підставі чого податковий орган дійшов висновку про завищення собівартості реалізованої готової продукції на суму 852000 грн. Як вказує податковий орган в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов, згідно даних журналів-ордерів за 2013 рік по бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» (ДТ 901 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 8650541 грн., що на 852000 грн. більше, ніж відображено по бухгалтерському обліку.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами пункту 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та пункту 138.8 (собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) статті 138 ПК України (в редакції від 01.01.2013, яка діяла до 01.01.2015).

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 цієї статті ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ зазначеного Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 1.2 глави 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та проведення записів в облікових регістрах є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні містити певні обов'язкові реквізити. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 глави 2 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції й технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Первинними документами, що підтверджують собівартість послуги є документи, які підтверджують витрати щодо кожної статті калькуляції. Наприклад, витрати на оплату праці працівників, які безпосередньо займаються наданням тієї чи іншої послуги, підтверджуються відомістю про нарахування заробітної плати; витрати на матеріали, запчастини тощо - накладною, яка підтверджує передачу запасів зі складу до виробничого підрозділу, та актом, який підтверджує фактичне витрачання запасів у виробничому підрозділі при наданні послуг з ремонту (у цьому акті зазначаються, зокрема, найменування використаних запасів (матеріалів, запасних частин), їх кількість, облікова ціна та сума в розрізі кожного найменування, номер (шифр) або найменування замовлення, для виготовлення якого вони витрачені, обсяг наданих послуг).

Судом встановлено, що в акті перевірки №142/03-20-14-01-09/30996788 від 22.04.2016 (стор.10 акту перевірки, 3 абзац) податковим органом сформульовано висновок про завищення собівартості, на підставі вибірково договорів купівлі-продажу, договорів про надання послуг, видаткових накладних, актів виконаних робіт, виписок по рахунках в банку, платіжних доручень та без дослідження первинних документів щодо витрат на послуги, роботи та продукцію за кожною статтею калькуляції окремо.

Пунктами 3.1 та 3.2 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124, визначено, що витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві:

1) сировини й матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;

2) купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які використані в операційній діяльності підприємства;

3) придбаних у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергія всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення та освітлення приміщень, на вироблення з палива тепло- та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності підприємства;

Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до відповідних елементів витрат.

4) природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на рекультивацію земель, збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

5) тари й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності підприємства;

6) будівельних матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

7) запасних частин, які використані для ремонту основних заходів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;

8) інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та загальногосподарського характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції; обробка сировини й матеріалів, проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва тощо);

9) малоцінних й швидкозношуваних предметів (МШП), що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, в операційній діяльності підприємства, зокрема: інструмент, господарчий інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування або відшкодування втрат працівникам за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією;

10) нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.

Судом встановлено, що у відповідності до отриманих лісорубних квитків, керуючись Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Турійське ЛГ» включило до собівартості реалізованої продукції збір за спеціальне використання лісових ресурсів, що не було досліджено податковим органом під час проведеної перевірки.

Також відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Пунктами 11-19 Положення 16 «Витрати» визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Відповідно до пункту 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Починаючи з 01.08.2011 року згідно зі змінами, внесеними до податкового законодавства України, підприємствам було дозволено включати в собівартість продукції загальновиробничі витрати за правилами, передбаченими Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Оскільки визначити загальновиробничі витрати, які відносяться безпосередньо до реалізованої продукції неможливо, розподіл загально виробничих витрат здійснюється згідно коефіцієнтів, що спеціально розраховані для Декларації з прибутку за наступною формулою: Об Дт 901/Об Дт 23.

Судом встановлено, що податковим органом здійснювалось співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку лише по бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» (ДТ 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»-КТ 26 «Готова продукція»), без дослідження включення до собівартості реалізованої готової продукції збору за спеціальне використання лісових ресурсів та дослідження рахунку 23 «Виробництво».

Більше того, як свідчить акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Турійське ЛГ» за період з 01.07.2011 по 01.09.2015, проведеної Любомльською міжрайонною державною фінансовою інспекцією (акт від 20.11.2015 №740-14/08), в ході ревізії складання фінансового плану, обґрунтованості включених до нього показників, дотримання порядку внесення змін до фінансового плану, стану виконання фінансового плану проведено аналіз витрат підприємства, зокрема, за 2013 рік, в ході якого встановлено, що собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) склала 9034000,00 грн. (т.5, а.с.135-150, стор. 9 акта ревізії), що на 383459,00 грн. більше задекларованого показника у рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (т.5, а.с.82-83). Отже, в даному випадку висновки перевірки податкового органу суперечать висновкам ревізії фінінспекції, що в свою чергу свідчить про неповне та необ'єктивне дослідження відповідачем правильності формування підприємством показника собівартості реалізованої готової продукції.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що не проведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури собівартості та понесених платником податків витрат, у тому числі по бухгалтерському рахунку 23 «Виробництво», не дослідження податковим органом витрат на продукцію, роботи, послуги за кожною статтею калькуляції окремо, спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених відповідачем з приводу сформованої позивачем собівартості. Таким чином, висновок податкового органу про завищення собівартості реалізованої готової продукції на суму 852000 грн. за 2013 рік є необґрунтованим, передчасним та таким, що зроблений без аналізу первинних документів ДП «Турійське ЛГ» за відповідний період, який був об'єктом перевірки.

Щодо завищення витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, то судом встановлено наступне.

З матеріалів справи слідує, що між ДП «Турійське ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) укладено договори про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісівництвом від 11.07.2014 №38 на загальну суму 23544 грн., від 03.09.2014 №44 на загальну суму 29448 грн., від 01.10.2014 №48 на загальну суму 65304 грн., від 03.11.2014 №59 на загальну суму 28008 грн. (т.3, а.с.84-104).

Пунктом 1.1 вказаних договорів визначено, що Виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010) за завданням Замовника, який в свою чергу має право та зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Також пунктом 4.1 договорів визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після надання Виконавцем рахунка-фактури на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт на протязі 30 календарних днів.

На виконання вказаних договорів було складено акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2014 року (т.3, а.с.105-125), які було оплачено відповідно до платіжних доручень (т.3, а.с.182-232).

Також, як свідчать матеріали справи, між ДП «Турійське ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договори про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісівництвом від 03.11.2014 р. №57 на загальну суму 34650 грн. без ПДВ, від 19.01.2015 №22 на загальну суму 316828 грн. без ПДВ, від 02.04.2015 №33 на загальну суму 22576 грн., в т.ч. 3762,67 грн. ПДВ, від 18.05.2015 №47 на загальну суму 6972 грн., в т.ч. 1162 грн. ПДВ, від 26.06.2015 №59 на загальну суму 40504 грн., в т.ч. 6750,67 грн. ПДВ, від 07.08.2015 №67 на загальну суму 22078 грн., в т.ч. 3679,67 грн. ПДВ, від 09.11.2015 №82 на загальну суму 20833 грн., в т.ч. 3472,17 грн. ПДВ. (т.3, а.с.151-162, 164-181).

Пунктом 1.1 договорів передбачено, що виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010) за завданням Замовника, який в свою чергу має право та зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Крім того, між ДП «Турійське ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір підряду на виконання робіт на трелюванні лісопродукції від 05.05.2015 №38, відповідно до умов якого замовник доручає, виконавець зобов'язується на свій ризик надати обумовлені даним Договором послуги, а замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги трелювальним трактором ЮМЗ по трелюванню лісопродукції в Осівському лісництві. Пунктом 2.1 договору визначено, що за виконані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг, який складається комісією та подається в бухгалтерію підприємства щомісячно. Вартість послуг на трелюванні деревини складає 38 грн. з ПДВ за 1м3 на віддаль трелювання 150 м, 40 грн. з ПДВ за 1м3 на віддаль трелювання 151-275 м, 42 грн. з ПДВ за 1м3 на віддаль трелювання 276-400 м (т.3, а.с163).

На виконання вказаних договорів було складено акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (т.3, а.с.232-242), які було оплачено відповідно до платіжних доручень (т.3, а.с.126-149)

Водночас матеріалами справи підтверджується та обставина, що між ДП «Турійське ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договори про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісівництвом, від 01.10.2014 №51 на загальну суму 32976 грн., в т.ч. 5496 грн. ПДВ, від 01.10.2014 №52 на загальну суму 25416 грн., в т.ч. 4236 грн. ПДВ, від 23.03.2015 №26 на загальну суму 36271 грн., в т.ч. 6045,71 грн. ПДВ, від 23.03.2015 №27 на загальну суму 32702 грн., в т.ч. 5450,33 грн. ПДВ, від 23.03.2015 №30 на загальну суму 20833 грн., в т.ч. 3472,17 грн. ПДВ, від 18.05.2015 №48 на загальну суму 17577 грн., в т.ч. 2929,50 грн. ПДВ, від 01.06.2015 №52 на загальну суму 31125 грн., в т.ч. 5187,50 грн. ПДВ, від 07.08.2015 №69 на загальну суму 11122 грн., в т.ч. 1853,67 грн. ПДВ, від 07.08.2015 №70 на загальну суму 26228 грн., в т.ч. 4371,33 ПДВ, від 07.08.2015 №71 на загальну суму 22161 грн., в т.ч. 3693,50 грн. ПДВ, від 04.09.2015 №74 на загальну суму 43990 грн., в т.ч. 7331,67 грн. ПДВ, від 28.09.2015 №76 на загальну суму 41749 грн, в т.ч. 6958,17 грн. ПДВ, від 09.11.2015 №83 на загальну суму 35026 грн., в т.ч. 5837,67 грн. ПДВ, від 11.11.2015 №87 на загальну суму 26228 грн., в т.ч. 4371,33 грн. ПДВ, від 03.12.2015 №88 на загальну суму 10707 грн., в т.ч. 1754,50 грн.ПДВ (т.4, а.с.2-9, 14-21, 26-73).

Відповідно до умов вище вказаних договорів, а саме - пункту 1.1 Виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010) за завданням Замовника, який в свою чергу має право та зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 4.1 розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після надання Виконавцем рахунка-фактури на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт на протязі 30 календарних днів.

Крім того, між ДП «Турійське ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договори підряду на виконання робіт на трелюванні лісопродукції від 01.10.2014 №53, від 23.03.2015 №28, відповідно до умов яких замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги трелювальним трактором ТДТ-55 по трелюванню лісопродукції Радовичівського та Вербичанського лісництва відповідно. Пунктом 2.1 договорів визначено, що за виконані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг, який складається комісією та подається в бухгалтерію підприємства щомісячно. Вартість послуг на трелюванні деревини складає 38 грн за 1м3 та 42 грн за 1м3 відповідно на віддаль трелювання 150 м (т.4, а.с.10, 22).

Також між ДП «Турійське ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договори про надання послуг вивезення лісосировини від 01.10.2014 №54, від 23.03.2015 №29, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується на власний ризик, власними силами, засобами за завданням Замовника, надавати послуги: «Вивезення лісосировини на віддаль до 50 та 35 кілометрів відповідно із забезпеченням навантаження та розвантаження лісосировини», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги. Відповідно до п.3.1 договорів обумовлено ціну договорів, а згідно з п.4.1 договорів визначено, що про надані послуги Виконавець щомісячно складає Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками в кінці кожного місяця протягом дії цього Договору (т.4, а.с.11-13, 23-25).

На виконання вказаних договорів було складено акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (т.4, а.с.74-156), які було оплачено відповідно до платіжних доручень (т.4, а.с.162-211).

Крім того, при перевезенні деревини ФОП ОСОБА_4 були виписані товарно-транспортні накладні (ТТН-ліс) із зазначенням пункту навантаження, пункту розвантаження, вантажоодержувача, відомостей про вантаж тощо (т.4, а.с.157-161).

Фізичними особами-підприємцями на виконання укладених договорів здійснювалась розробка лісосіки на підставі карт технологічного процесу розробки лісосіки та актів готовності лісосіки до розробки (т.5, а.с.19-73).

Судом не береться до уваги твердження податкового органу, що обсяги виконаних робіт, зазначені в актах прийому-передачі вказаних послуг, неможливо було виконати вказаними суб'єктами підприємницької діяльності за відсутності найманих працівників з відповідною кваліфікацією, з огляду на таке.

Відповідно до статтей 42, 44 Господарського кодексу України визначено підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, вільного найму працівників.

Аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що ДП «Турійське ЛГ» вправі в межах наданого йому виключного права на заготівлю деревини самостійно на власний розсуд визначати та обирати методи, способи виконання лісозаготівельних робіт, в тому числі і шляхом залучення до їх виконання інших суб'єктів господарювання на підставі укладених з ними відповідних господарських договорів.

Суд не бере до уваги доводи податкового органу про відсутність реальних правових наслідків за договорами, укладеними між ДП «Турійське ЛГ» і підприємцями, з огляду на те, що відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх трудових, матеріальних, чи будь яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети, як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Судом встановлено, що податковим органом в акті перевірки не зазначено посилань на акти перевірки ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, а відтак необґрунтованим є висновок відповідача про неможливість виконання ними вказаних вище робіт. Разом з тим, як свідчить надана відповідачем податкова звітність, ФОП ОСОБА_4 по звіту 1 ДФ у 2014 році мав 2 найманих особи, у 2015 році - 4 найманих особи та 2 особи по цивільно-правовій угоді, ФОП ОСОБА_5 у 2015 році - 2 особи по цивільно-правовій угоді, ФОП ОСОБА_6 звіт 1 ДФ не подавав.

Крім того, ДП «Турійське ЛГ» як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за можливі порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності, податкової дисципліни, правил з охорони праці, норм трудового та іншого законодавства.

Водночас Європейський суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03, п. 71 рішення) вказав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, згідно зазначених вимог ПК України, підставою, яка позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є непідтвердження його податковими накладними (чи іншими документами, визначеними ПК України), або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Отже, формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної визначено статтею 201 ПК України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Беручи до уваги наведені вище норми ПК України, слід дійти висновку, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Судом встановлено, що на виконання договорів, укладених між ДП «Турійське ЛГ» та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 було виписано податкові накладні (т.3, а.с.243-257, т.4, а.с.212-250, т.5, а.с.1-18), а придбані товари (послуги) використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ДП «Турійське ЛГ».

Відтак, суд приходить до висновку, що ДП «Турійське ЛГ» правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних у ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 послуг, а тому висновки відповідача про заниження ПДВ є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що в пункті 3.2.2 акта первірки (т.2, а.с.27, стор. 19 акта, 5 абзац) відповідач зазначає про завищення податкового кредиту на загальну суму 230981 грн., в той час як за висновками перевірки таке завищення становить 231935 грн. (розбіжність 954 грн.) і саме вказана сума ПДВ була донарахована підприємству як податкове зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.05.2016 №0001821401, що в свою чергу свідчить про невідповідність встановленого порушення наведеним податковим органом висновкам.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Водночас, згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України (в редакції з 01.01.2015) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім того, аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Відповідно до чинного господарського законодавства вибір механізму заготівлі деревини власниками лісів і постійними лісокористувачами - суб'єктами господарювання обирається на власний розсуд. Заготівля деревини може здійснюватися власними силами або на підставі господарських договорів з іншим суб'єктом господарювання, а тому виконання робіт із заготівлі деревини приватними підприємцями не є порушенням норм Лісового кодексу України.

З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що ДП «Турійське ЛГ» правомірно включило до складу собівартості витрати на оплату робіт та послуг, що надані фізичними особами-підприємцями у 2014-2015 роках, оскільки такі витрати підтверджені первинним документами, а факт використання наданих підприємцями послуг в межах господарської діяльності позивача повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:

30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Пунктами 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, передбачено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми інших доходів по фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP» за 2014-2015 рік, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), в тому числі по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним платежем.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Волинській області не довело правомірність своїх висновків щодо відсутності взаємовідносин позивача із фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» внаслідок її ліквідації, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), в тому числі по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, відтак донарахування ДП «Турійське ЛГ» грошових зобов'язань за вищевказаними операціями є протиправним.

Водночас в силу пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як свідчить акт перевірки відповідача та розрахунок штрафних санкцій (т.5, а.с.133-134), підставою для донарахування ДП «Турійське ЛГ» в частині податку на прибуток підприємства та частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) став акт від 20.11.2015 №740-14/08 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2011 по 01.09.2015, проведеної Любомльською міжрайонною державною фінансовою інспекцію. Так, за висновками акта ревізії щодо стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності ДП «Турійське ЛГ» за І півріччя 2015 у формі №2 «Звіт про фінансові результати» у рядку 2180 завищено інші операційні витрати на суму 89472,78 грн. та відповідно у рядку 2350 занижено чистий прибуток на суму 89472,78 грн.; у рядку 010 занижено доходи від реалізації на 190163,66 грн. (т.5, а.с.135-150).

Однак, суд відхиляє покликання відповідача на акт Любомльської міжрайонної державної фінансової інспекції №740-14/08 від 20.11.2015 у зв'язку з наступним.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії, яка полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, та повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (стаття 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Статтею 7 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено координацію діяльності органу державного фінансового контролю, зокрема, з органами доходів і зборів.

Так, пунктом 6 Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №805, визначено, що у разі виявлення органом державного фінансового контролю в ході проведення планової виїзної ревізії фактів, що можуть свідчити про порушення вимог податкового або іншого законодавства, контроль за додержанням яких покладено на контролюючі органи, інформація про такі факти подається відповідному контролюючому органові.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що акт ревізії фінінспекції не є безумовною підставою для прийняття податковим органом рішення про донарахування платнику податків грошових зобов'язань, оскільки акт ревізії не встановлює порушення вимог податкового законодавства. Органи фінансового контролю не наділені повноваженнями здійснювати перевірку підконтрольних установ в частині дотримання ними вимог податкового законодавства, така компетенція належить виключно податковим та митним органам.

Водночас акт перевірки ДП «Турійське ЛГ» свідчить, що відповідач не перевіряв інформацію, наведену в акті ревізії Любомльської МДФІ, не встановлював обставин, чи вплинули виявлені в ході ревізії порушення на правильність ведення податкового обліку підприємства і, як наслідок, правильність сплати відповідних податків до бюджету. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити суть порушень, які призвели до заниження позивачем за І півріччя 2015 року доходу в сумі 190164 грн. та завищення витрат на суму 89473 грн. При цьому, як встановлено судом, наведені у акті ревізії дані, відображені у бухгалтерському обліку ДП «Турійське ЛГ» щодо собівартості реалізованої продукції за 2013 рік, не відповідають даним, відображеним підприємством у податковій звітності на вказаний період, що в свою чергу ще раз підтверджує необхідність здійснення податковим органом перевірки інформації, яка викладається у акті ревізії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки ревізії ДП «Турійське ЛГ» не можуть бути підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень без попереднього дослідження податковим органом викладених в акті ревізії обставин, відтак донарахування відповідачем грошових зобов'язань за актом Любомльської МДФІ №740-14/08 від 20.11.2015 є необґрунтованим та передчасним.

Таким чином, приймаючи до уваги досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Волинській області не довело правомірність прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, з огляду на що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10.05.2016 №0001831401, №0001821401, №0001811401 та від 11.05.2016 р№000033315, №000034315.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ДП «Турійське ЛГ» слід присудити судовий збір в сумі 53067,68 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №11541 від 11.08.2016 (т.1, а.с.38).

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 10 травня 2016 року №0001831401, №0001821401, №0001811401 та від 11 травня 2016 року №000033315, №000034315.

Присудити на користь Державного підприємства «Турійське лісове господарство» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 53067,68 грн. (п'ятдесят три тисячі шістдесят сім грн. 68 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 07 листопада 2016 року.

Попередній документ

62537981

Наступний документ

62537983

Інформація про рішення:

№ рішення:	62537982
№ справи:	803/1154/16
Дата рішення:	02.11.2016
Дата публікації:	14.11.2016
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів