Справа № 683/2545/15-ц
2/683/60/2016
13 січня 2016 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Сенькова О.Г.
при секретарі Повзун С.В.
з участю позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення втраченого середнього заробітку,
ОСОБА_1 пред'явив позов до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконним розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення втраченого середнього заробітку, посилаючись на те, що розпорядженням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 89/2013-рк від 27 серпня 2013 року його призначено на посаду провідного спеціаліста відділу промисловості, житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку управління економіки виконавчого комітету міської ради з 28 серпня 2013 року на період соціальної відпустки основного працівника ОСОБА_3
19 червня 2015 року на підставі розпорядження виконавчого комітету №47/2015-рк він звільнений із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. З вказаним розпорядженням його ознайомлено 14 вересня 2015 року.
Вважає своє звільнення з посади незаконним, оскільки на нього як особу, що проходить військову службу за контрактом, на період дії контракту зберігається посада і компенсується із бюджету середній заробіток в установі.
Представник відповідача рахує, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до чинного законодавства, обґрунтовуючи тим, що позивач був прийнятий на роботу на період соціальної відпустки (по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) основного працівника. Після закінчення соціальної відпустки основного працівника та виходу його на роботу позивача було звільнено з посади у зв'язку із закінчення строку трудового договору.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 89/2013-рк ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу промисловості, житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку управління економіки виконавчого комітету міської ради з 28 серпня 2013 року на період соціальної відпустки (по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) основного працівника ОСОБА_3
21 березня 2014 року на підставі розпорядження виконавчого комітету №30/2014-рк позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з призовом на військову службу за п. 3 ст. 36 КЗпП України.
24 березня 2014 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” №303/2014 від 17 березня 2014 року.
Розпорядженням виконавчого комітету міської ради №60/2014-рк розпорядження про звільнення позивача скасовано і його визнано увільненим від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку, але не більше одного року з дати призову.
13 березня 2015 року ОСОБА_1 продовжив військову службу за контрактом.
14 березня 2015 року виконавчий комітет міської ради прийняв розпорядження № 17/2015-рк про збереження за позивачем на весь період дії контракту посаду та виплату середнього заробітку.
Незважаючи на чинність даного розпорядження, виконавчий комітет міської ради, не вирішивши питання про його скасування, 19 червня 2015 року прийняв розпорядження №47/2015-рк, яким звільнив позивача з посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 ознайомлено 14 вересня 2015 року.
Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, розпорядженнями виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 89/2013-рк від 27 серпня 2013 року, № 17/2015-рк від 14 березня 2015 року, №47/2015-рк 19 червня 2015 року, контрактом про проходження військової служби та даними військового квитка позивача.
Відповідно до вимог ч.2 ст.39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що погрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення військового стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.
Згідно з ч.4 ст.119 КЗпП України за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дана правова норма містить імперативний припис щодо збереження за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, місця роботи, посади і компенсації із бюджету середнього заробітку на підприємстві, в установі та організації, в яких вони працювали.
Оскільки ОСОБА_1 був призваний під час мобілізації, на особливий період та підлягав звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, однак продовжує військову службу за контрактом, тому підстав для звільнення його з посади у відповідача не було.
Відповідно до вимог ч.1-2, 5 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Враховуючи, що позивач був звільнений з роботи без законних підстав, то його слід поновити на посаді провідного спеціаліста відділу промисловості, житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку управління економіки виконавчого комітету міської ради з 19 червня 2015 року і стягнути з відповідача середній заробіток за період з 19 червня 2015 року по 13 січня 2015 року.
Як убачається з довідки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №04-02-16 від 13 січня 2016 року, середній заробіток позивача складає 2105 грн.04 коп.
Виходячи з того, що червень 2015 року мав 20 робочих днів, то середньоденний заробіток в цьому місці складав 105 грн.25 коп. (2105 грн. 04 коп. :20), із них 6 днів є вимушеним прогулом. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу у червні 2015 року складає 631 грн.50 коп. (105 грн.25 коп.х6).
За період з 1 липня по 31 грудня 2015 року розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 12630 грн.24 коп. (2105 грн. 04 коп.х7 місяців).
Враховуючи, що січень 2016 року має 19 робочих днів, то середньоденний заробіток в цьому місці складає 110 грн.79 коп. (2105 грн. 04 коп. :20), із них 6 днів є вимушеним прогулом. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу у січня 2016 року складає 664 грн.74 коп. (110 грн.79 коп.х6).
Таким чином, за період з 19 червня 2015 року по 13 січня 2016 року з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток у сумі 13926 грн.48 коп.(631 грн.50 коп.+12630 грн.24 коп.+664 грн.74 коп.
На підставі ст.119, 235 КЗпП України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України
Позов задовольнити. Визнати незаконним розпорядження виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №47/2015-рк від 19 червня 2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу промисловості, житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з 19 червня 2015 року.
Стягнути з виконавчого комітету Старокостянтинівського міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 червня 2015 року по 13 січня 2016 року в сумі 13926 грн.48 коп., без врахування утримання податків, обов'язкових платежів та зборів.
Стягнути з виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 2756 грн..
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 2105 грн.04 коп. підлягає негайному обов'язковому виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 10 днів з дня проголошення через Старокостянтинівський районний суд.
Суддя