Справа № 477/709/16-ц
Провадження № 2/477/540/16
02 листопада 2016 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Саукової А.А.,
при секретарі - Сірюк С.В.,
за участі
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро», Вітовської ( в минулому - Жовтневої) районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію,
04 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладеного 27 жовтня 2015 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро», а також зобов'язати Вітовську (Жовтневу) районну державну адміністрацію Миколаївської області скасувати запис про реєстрацію зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що має у власності земельну ділянку площею 4,41га, яка розташована на території Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Договір оренди землі нею було підписано на невигідних для неї умовах, під тиском з боку відповідача та під впливом тяжких для позивача обставин, який скористався її похилим віком, тяжким матеріальним становищем, необхідністю придбання ліків, та погрозами не проведення з нею розрахунку за користування цією земельною ділянкою на умовах попереднього договору оренди, тобто погодився провести із нею розрахунок лише після підписання нового договору. Також просила визнати недійсним договір, посилаючись на порушення істотних умов договору, а саме: відсутності умов про проведення оплати з урахуванням індексації. Крім того вказувала, що підписала договір оренди землі, не читаючи цей договір та їй дали для підпису лише останній аркуш даного договору. У договорі невірно зазначено розмір земельної ділянки та номер, серія і дата видачі державного акту на право приватної власності на землю. Вказуючи, що на ці порушення не було звернуто уваги при реєстрації договору, а також з урахуванням його недійсності, просила також скасувати його державну реєстрацію.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. Суду пояснила, що вона переуклала договір оренди з відповідачем в 2015 році. За попереднім договором вона отримувала орендну плату грошима та зерном але з запізненням. За 2016 рік з нею за орендну плату розрахувалися в повному обсязі, за домовленістю сторін-зерном. Позивач зазначила, що хоче розірвати договір оренди, оскільки її не влаштовують строки оплати за оренду та її син має намір обробляти дану землю самостійно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що договір було підписано з волі обох сторін без будь-якого тиску. Орендна плата підлягає індексації, що відповідачем і здійснюється відповідно до закону з урахуванням індексу інфляції на відповідний період. Заборгованості по орендній платі перед позивачем немає.
Відповідач- Вітовська районна державна адміністрації Миколаївської області, свого представника в судове засідання не направив, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю його представника з прийняттям рішення на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно Державного Акту на право приватної власності на землю, серії Р4 № 102156, виданого 23 травня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 632, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,41 гектарів, розташовану на території Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 19 квітня 2002 року № 2694-р для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 6).
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні оригіналу реєстраційної справи, 27 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,4066 га. Кадастровий номер ділянки 4823383900:03:000:0174. Також у п.3 даного договору вказано, що земельна ділянка належить орендодавцю на праві власності на підставі та прописними буквами від руки написано” ЕАМ № 989454 07.10.2013р. г/акт Р4 102156 23 05 2002”. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, вказаний кадастровий номер ділянки 4823383900:03:000:0174 та площа 4,4066 га (а.с.66-80)
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.
За правилами п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
За змістом ст.ст. 93, 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України “Про оренду землі”).
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди укладається у письмовій формі.
Статтею 18 вказаного закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
При укладанні та виконанні договору орендар зобов'язаний виконувати як умови договору, так і умови законодавства щодо оренди землі.
Щодо посилань позивачки на укладення вказаного договору під впливом тяжкої для неї обставини і на невигідних умовах, то відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у його Постанові від 06.11.2009 року № 9 (п.23), правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.
Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено на таких умовах.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз змісту договору оренди земельної ділянки наданого позивачем, кадастрового плану, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, а також договору оренди земельної ділянки, що знаходиться в оригіналі реєстраційної справи, вказує на те, що кадастровий номер ділянки у зазначених документах один і той же- 4823383900:03:000:0174. Площа земельної ділянки у договорі оренди -4,4066 га, у Державному акті на право власності на землю площа ділянки округлена до сотих та вказана -4,41 га, а по кадастровому плану -4,4066 га. Оскільки кадастровий номер дає визначення земельної ділянки на місцевості, з зазначенням розміру та її розташування відносно інших об'єктів, помилка в даних Державного акту на право власності на землю не має суттєвого значення, крім того в оригіналі договору оренди, зазначений також і дійсний номер та серія і дата видачі Державного акту на право власності на землю, що належить ОСОБА_1
Як вказує позивач, на час укладення оскаржуваного договору вона перебувала у скрутному матеріальному становищі, тому договір нею було укладено під погрозами відповідача (орендаря) не сплатити орендну плату за попереднім договором оренди. В той же час, будь-яких доказів щодо зазначених обставин позивачкою надано не було. Разом з тим в судовому засіданні позивач вказувала, що отримує пенсію та за попереднім договором оренди , хоча і з затриманням але вона отримувала орендну плату грошима та зерном.
Посилання позивача на невизначеність в спірному договорі умов здійснення індексації при обчисленні орендної плати, не може бути достатньою підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки обов'язковість врахування індексів інфляції при обчисленні розміру орендної плати за землю передбачено ч. 3 ст.21 Закону № 161-XIV, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже відсутність в договорі заборони на індексацію означає обов'язкове врахування індексації інфляції при визначені орендної плати.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» та скасування запису про реєстрацію зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 209, 213- 215, 218 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро», Вітовської (Жовтневої) районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» та ОСОБА_1, та зобов'язання Вітовську районну державну адміністрацію Миколаївської області скасувати запис про реєстрацію зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.А. Саукова