12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/54400/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й., -
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Калуському районі Івано-Франківської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Калушхімремонт», про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою УПФ України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року,-
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, після зміни якого просив визнати незаконною відмову УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області у нарахуванні пенсії на пільгових умовах за роботу в шкідливих умовах на посаді піскоструминника з 15 січня 2010 року та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію, зарахувавши до пільгового стажу період роботи у ВАТ «Калушхімремонт» з 2 січня 1980 року по 4 березня 1985 року.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_4 Зобов'язано відповідача зарахувати позивачеві до пільгового стажу роботу у ВАТ «Калушхімремонт» піскоструминником по очистці металу, металевих виробів і деталей сухим способом з повним робочим днем при 5-ти денному робочому тижні, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 з 2 січня 1980 року по 4 березня 1985 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФ України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що з 2 липня 1979 року ОСОБА_4 працював у тресті «Калушхімремонт» машиністом компресора п'ятого розряду, ділянка механізації і наказом від 2 січня 1980 року № 1-к переведений піскоструминником по четвертому розряду. Наказом від 25 лютого 1985 року № 11-к позивач був звільнений з роботи з 4 березня 1985 року за власним бажанням, що підтверджується записами його трудової книжки.
У довідці архівного відділу Калуської міської ради Івано-Франківської області від 21 листопада 2008 року № 28-29/1361 зазначено, що ОСОБА_4 працював піскоструминником четвертого розряду дільниці № 6, відомостей про надання відпусток без збереження заробітної плати, роботу повний або неповний робочий день в шкідливих умовах праці немає.
З довідки архівного відділу Калуської міської ради Івано-Франківської області від 21 листопада 2008 року № 28-21/1360 вбачається, що в особових рахунках ремонтно-будівельного управління тресту «Калушхімремонт» за січень 1980 року по грудень 1984 року ОСОБА_4 значився піскоструминником, отримував заробітну плату та відпрацював повністю всі робочі зміни.
Також ВАТ «Калушхімремонт» було надано довідку на підтвердження періоду роботи з 2 січня 1980 року по 4 березня 1985 року піскоструминником по очистці металу, металевих виробів і деталей сухим способом з повним робочим днем при 5-ти денному робочому тижні, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1. Проте, у зв'язку з відсутністю на довідці дати і номера видачі, відповідачем не взято її до уваги.
15 січня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Листом УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області від 8 лютого 2010 року № 1/с-17 позивача повідомлено про відмову у призначенні пільгової пенсії через відсутність підстав для зарахування до його пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 2 січня 1980 року по 4 березня 1985 року піскоструминником у ВАТ «Калушхімремонт». Відмова мотивована тим, що уточнюючі довідки не відповідають вимогам, передбаченим пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За правилами пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991року № 1788-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій врахували, що в трудовій книжці ОСОБА_4 міститься запис про його роботу у період з 2 січня 1980 року по 4 березня 1985 року піскоструминником, а тому відмова УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області у зарахуванні цього періоду до пільгового стажу є неправомірною.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем надані всі необхідні підтверджуючі документи для зарахування спірного періоду до пільгового стажу, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Калушхімремонт», про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.