"27" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/21602/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Голяшкіна О.В.,
Донця О.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Волочиської міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Волочиської міської ради про скасування рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Волочиської міської ради, в якому просив скасувати рішення 39 сесії Волочиської міської ради від 28 листопада 2014 року № 111 «Про розгляд заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4».
Позов мотивований тим, що спірним рішенням порушуються права позивача як землекористувача.
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасовано постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2015 року та прийнято нову, якою позов задоволено та скасовано оскаржуване рішення Волочиської міської ради.
У поданій касаційній скарзі Волочиська міська рада, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на засіданні 39 сесії Волочиської міської ради прийнято рішення від 28 листопада 2014 року № 111 «Про розгляд заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4», пунктом 2 якого вирішено: «визнати протиправними акти індивідуально-правової дії рішення Волочиської міської ради від 27 березня 2012 року № 93 та від 10 липня 2012 року № 71 та погодитись з їх скасуванням, а також з визнанням недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на їх підставі на ім'я ОСОБА_2 в судовому порядку».
Зазначеними рішеннями Волочиської міської ради від 27 березня 2012 року № 93 та від 10 липня 2012 року № 71 позивачеві надано у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (рішення від 27 березня 2012 року № 93) та затверджено відповідну технічну документацію із землеустрою (рішення від 10 липня 2012 року № 71). Також, на підставі рішення ради від 10 липня 2012 року № 71 позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Вважаючи рішення відповідача від 28 листопада 2014 року № 111 «Про розгляд заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4» незаконним, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірним рішенням відповідача не скасовані рішення Волочиської міської ради від 27 березня 2012 року № 93 та від 10 липня 2012 року № 71, а також не визнавався недійсним зазначений Державний акт.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав на порушення Волочиською міською радою передбаченого Земельним Кодексом України порядку розгляду земельних спорів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
Таким чином, обґрунтованим є судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Таких висновків необхідно дотримуватися судам під час ухвалення рішень.
Колегія суддів вказує, що судами попередніх інстанцій зазначених норм процесуального закону не дотримано.
Так, суд першої інстанції не послався на жодну норму закону, що регулює спірні правовідносини.
Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, не дослідив наявності порушеного права (свободи, законного інтересу) позивача з прийняттям оскаржуваного в цій справі рішення, а виходив виключно із наявності процедурних порушень з боку відповідача, що є неприпустимим. При цьому, суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, не спростував висновків останнього.
Фактично суди обох інстанцій усунулись від дослідження компетенції Волочиської міської ради щодо винесення рішення від 28 листопада 2014 року № 111 та дослідження правових наслідків такого рішення для рішень Волочиської міської ради від 27 березня 2012 року № 93, від 10 липня 2012 року № 71, відповідного Державного акту, та, відповідно, дослідження правових наслідків зазначеного рішення для позивача.
Викладене унеможливлює належний розгляд цієї справи по суті.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, зважаючи на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів обох інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судам при новому розгляді необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій ухвалі зауважень, після чого надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 8 цього Кодексу принципу верховенства права.
Керуючись статями 160, 167, 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Волочиської міської ради задовольнити частково.
Постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: