18 жовтня 2016 рокусправа № 804/1316/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представник позивача: Кузьменко Юлії Миколаївни
представник відповідача: Смольнякової Алли Іванівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської Митниці ДФС України про визнання недійсним та скасування рішень,-
Позивач Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської Митниці ДФС України про визнання недійсним та скасування рішень.
Позов обґрунтовано тим, що картка відмови № 110010000/2015/20090 від 04.09.2015 року та рішенням про коригування митної вартості товару № 110010000/2015/600458/1 від 04.09.2015 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки митницею прийняті необґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів; надані до митного оформлення документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані декларантом документи не відповідають положенням ч. 2, ч. 8 ст. 52, ч. 10 ст. 58 МКУ та не містять відомостей, що документально підтверджені, визначені кількісно і є достовірними для підтвердження числових значень митної вартості товару відповідно до ч. 5 ст. 55МКУ.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що документи надані до митного оформлення були надані в повному обсязі згідно ч. 2 ст. 53 МКУ; не містять розбіжностей, тому митний орган не мав правових підстав витребувати додаткові документи та застосовувати другорядний метод визначення митної вартості товару. Умови поставки - СРТ, станція Дніпродзержинськ, в ціну товару входять витрати на транспортування; подання транспортних документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів не передбачена, хоча до митного оформлення також були надані і транспортні документи.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що документи, надані до митного оформлення містять розбіжності, не містять усіх документально підтверджених відомостей щодо складових митної вартості товару, а саме: контракт укладений не з виробником товару, а з посередником, при цьому, договору з третьою особою (виробником) не надано; предмет зовнішньоекономічного контракту - поставка залізорудного концентрату; залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту заліза. Рахунки контрактоутримувача і рахунки виробника не містять печаток і штампів прикордонних служб. Разом з тим, наявність цих відміток передбачена нормативно-правовими актами. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2015р. між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (Покупець) та Обществом с ограниченной отватственностью «Русская горно-металлургическая компания» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15-0835-12, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався здійснити поставку товару Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у Додатках до Контракту. Згідно Додатку № 8 від 30.07.2015р. до вказаного контракту Продавець зобов'язався поставити Покупцю - залізорудний концентрат (товар) в кількості - 110 000 тон за ціною 2258,64 рублів РФ за одну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс - 2010). Позивачем при митному оформленні товару, поставленого згідно додатку № 8 від 30.07.2015р. до контракту, в вантажно-митній декларації митна вартість поставленого товару визначена за основним методом - за ціною договору. За результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган не визнав заявлену декларантом (позивачем) митну вартість та прийняв рішення про коригування митної вартості та видав картку відмови у прийнятті митної декларації, оскільки було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару.
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Разом з ВМД № 110010000/2015/022098 згідно обраного декларантом методу визначення митної вартості, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного Кодексу України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, митному органу було надано контракт, додаток та рахунки фактури (інвойс). Враховуючи умови поставки - СРТ, що включає в ціну товару витрати на транспортування товару, подання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не передбачене п.6 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Однак, до митного органу позивачем також були подані і транспортні документи.
Згідно ст. 51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього кодексу.
Частиною 2 ст. 53 Митного Кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються
оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія Імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що цей перелік є вичерпним. В даному переліку відсутнє зазначення про необхідність надання контрактів з третіми особами, виробниками продукції, тощо (п. 2). Також в даному переліку зазначено про необхідність надання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 6). Слід зазначити, що за умовами поставки СРТ витрати на транспортування включені у вартість товару, отже подання транспортних документів в даному випадку не є обов'язковим.
Відповідно до ч 3 ст. 53 Митного кодексу України, обов'язок надання декларантом протягом 10-ти календарних днів за наявності) на письмову вимогу митного органу додаткових документів настає у разі якщо документи, зазначені у частині 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При ознайомленні з ВМД митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20083 від 14.08.2015 року та письмовою вимогою зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. (Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу бере до уваги, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 15-0835- 12 від 29.04.2015р., не визначено обов'язку Продавця надавати ПАТ «ДМКД» договори (угоди, контракти) з третіми особами. При цьому, Позивач звернувся до Продавця з проханням про надання таких документів, та у відповідь отримав лист від Продавця № 286 від 07.07.2015р., згідно якого Продавець не має можливості надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів в зв'язку з тим, що це конфіденційна інформація);
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором. (Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу бере до уваги, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р., не визначено обов'язку здійснення платежів третім особам на користь продавця, крім того листом № 286 від 07.07.2015р., Продавець повідомив Позивача, що не має можливості надати такі документи);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору. (Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу бере до уваги, що умовами зовнішньоекономічного контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р., не визначено обов'язку сплати комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов цього Контракту. Також зазначеним Контрактом не визначено порядку нарахування, виставлення та здійснення сплати комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, посередницьких послуг. пов'язаних із виконанням умов договору, отже, вимога Відповідача стосується документів, що не передбачені умовами Контракту та безпосередньо відсутні у Позивача. Також умовами зовнішньоекономічного контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р. передбачено, що оплата за товар здійснюється в розмірі 100 % на протязі 10 банківських днів з дати передачі товару першому перевізнику. Отже, на момент розмитнення строк для оплати поставленого товару ще не настав та банківських платіжних документів не існувало. У зв'язку з цим до суду першої інстанції була надана позивачем копія банківського платіжного документа SWIFT від 25.09.2015р.;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерська документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації. При цьому, слід зазначити, що разом з ВМД відповідачу надавались: рахунки фактури, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації. Крім того листом № 286 від 07.07.2015р., Продавець повідомив Позивача, що не має можливості надати виписку з бухгалтерської документації.
Матеріалами справи підтверджено, що за умовами зовнішньоекономічного контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р., Продавець не є виробником товару, та на запит ПАТ «ДМКД», Продавець листом № 286 від 07.07.2015р. повідомив, що не має можливості надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару в зв'язку з тим, що це конфіденційна інформація. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, якщо документи, які витребує митний орган не є обов'язковими для позивача, то позивач не може нести відповідальність за ненадання цих документів третіми особами.
За умовами постачання СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс-2010) - Продавець (а не Покупець) зобов'язаний укласти за власний рахунок на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого місця, отже витрати на перевезення входять в вартість товару, тому, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, подання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не передбачена.
В графах 48, 49, 56, 57 залізничних накладних зазначено вартість за транспортування товару, яка була сплачена Продавцем.
Слід зазначити, що за умовами постачання СРТ - Покупець не має обов'язку страхування товару; умовами зовнішньоекономічного контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р. не визначено обов'язку страхування товару; залізничні накладні не містять відомостей про те, що під час транспортування товару здійснювалось страхування.
Листом № 286 від 07.07.2015р., Продавець повідомив Покупця (Позивача), що не має можливості надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Коригування митної вартості проведено за рішенням від 04.09.2015р. №110010000/2015/600458/1, яким митну вартість товару було збільшено. Позивач не погодився з прийнятим Рішенням, але, в зв'язку з нагальною потребою ПАТ «ДМКД» у поставленій продукції оформив нову ВМД № 110010000/2015/022110 від 04.09.2015р. з коригованою ціною товару.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, подані Позивачем для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, Дніпропетровській митниці, документи не містили в собі розбіжності, та не мали наявних ознак підробки, містили відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. Зауваження, про які зазначає Відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. З ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Митна вартість імпортного товару визначена у Контракті, додатку до нього та у рахунках. Згідно умов Контракту та умов поставки, Позивач не несе додаткових витрат, які обумовлюють коригування митної вартості, а отже - будь-який інший документ, окрім основних що були надані відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не в змозі підтвердити ціну товару, що сплачена чи підлягає сплаті на користь Продавця. Крім того Позивач повинен підтвердити Відповідачу лише ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті Продавцю товару, тобто загальну суму всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені Покупцем оцінюваних товарів на користь Продавця. В даному випадку ціна чітко прописана в Контракті, в специфікації та рахунках в яких міститься посилання на Контракт та специфікацію до Контракту.
З огляду на те, що документи, які були подані позивачем при розмитненні товару підтверджували заявлену митну вартість - відмова у прийнятті митної декларації, та рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті Відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України. при цьому, застосовування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості (2-ґ) також суперечать діючому законодавству.
Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно з приписами ч.1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в
Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару.
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів:
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язані між собою особами або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товару.
Таким чином, оскільки всі з вище перелічених вимог виконувались, у Відповідача не було законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений Позивачем у ВМД № 110010000/2015/022098 від 03.09.2015 року.
При надані пакету документів заявлено повні відомості про митну вартість товару, при цьому, претензії про недостовірність відомостей Відповідач не висловлював.
Затребувані Відповідачем документи, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не мають відношення для підтвердження митної вартості товару, визначеної за 1-м методом «за ціною контракту», оскільки не можуть свідчити про наявність та розмір додаткових витрат імпортера, які мають включатися до митної вартості імпортованого товару згідно ч. 10 статті 58 Митного кодексу України.
Слід звернути увагу на ч. 4, 5, 6 ст. 58 Митного кодексу України, згідно якої Позивач повинен підтвердити митному органу лише ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті продавцю товару, тобто загальну суму всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені Покупцем оцінюваних товарів на користь Продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що схожий товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Отже, виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року - скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20090 від 04.09.2015 року;
Скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600458/1 від 04.09.2015 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак