18 жовтня 2016 рокусправа № 804/2782/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника відповідача: Єрополової Яни Петрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року
у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУХОБЛІК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що вина відповідача у невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів у 2015 році відсутня, тому і застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є безпідставним
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відповідач за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте інвалідом зобов'язаний був самостійно сплатити в термін до 15.04.2016 року 65636,36грн. адміністративно-господарських санкцій.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, тому не підлягає скасуванню. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, підстави для притягнення підприємства до відповідальності та стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку позивача щодо нарахування заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів на 1 особу склала 65636,36грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності з ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2015 року відповідачем до Криворізького міського центру зайнятості надавалася інформація про вакансії для категорій громадян «інваліди» (а.с. 24-33).
Також матеріали справи містять Звітність (Інформація про попит на робочу силу - вакансії) фори № 3-ПН (а.с. 34- 37).
Крім того, листом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 28.04.2016 року №12/19-1691 (з додатком) підтверджено надання Інформації про подання вакансій роботодавцями у 2015 році для осіб з інвалідністю, підтверджених формою № 3-ПН (а.с. 38, 39). Згідно з додатком, доданим до вказаного листа, Товариством "БУХОБЛІК" надавався звіт фори № 3-ПН в липні та в жовтні 2015 року. При цьому, була зазначена кількість робочих місць для інвалідів - 1 робоче місце. Згідно вказаного додатку вакансія за липень 2015 року закрита 22.09.2016 року. Вакансія, зазначена в звіті фори № 3-ПН за жовтень 2015 року - не закрита (а.с. 39).
Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік - форма № 10-ПІ, річна (а.с. 8), наданого відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 29.02.2016р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 році склала 22 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" склала 1 особу, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 65636 грн.
Відповідно до Розрахунку позивача щодо нарахування заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 9) - кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу, осіб склала 1 особу.
На підставі наданого відповідачем звіту за 2015 рік, позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій склала 65636,36 грн.
В силу ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.
У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.02.2010 року по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.06.2011 року у справі № 21-60а11, від 02.04.2013 року у справі 21-95а13 (номер у ЄДРСР 30604032).
Таким чином, відповідачем здійснено усі залежні від нього заходи з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, повідомлено компетентні органи про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, працевлаштування яких, не відбулось незалежно від волевиявлення відповідача.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак