Справа № 819/1172/16
03 листопада 2016 р.м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Михайлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу "Про призначення службового розслідування" № 72 від 29.02.2016 року, -
29.09.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Тернопільської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ "Про призначення службового розслідування" №72 від 29.02.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.02.2016 року прокурор Тернопільської області Мартинюк О.Г. видав наказ №72 "Про призначення службового розслідування", відповідно до якого призначено службове розслідування за фактами причетності заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_3 та інших осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Наслідком виконання вищезгаданого наказу стало звільнення позивача із займаної посади з одночасним позбавленням класного чину.
ОСОБА_3 стверджує, що прокурор Тернопільської області при прийнятті оскаржуваного наказу перевищив свої адміністративні та організаційно-розпорядчі повноваження, закріплені у ч.1 ст.11 Закону України "Про прокуратуру" та у порушення вимог ч.2 ст.11 згаданого Закону видав даний наказ, яким реалізував не передбачену законами України функцію щодо призначення службового розслідування (перевірки), що само по собі є безумовною підставою для скасування такого акту. Крім того, на думку позивача, наказ №72 не містить підстав для проведення службового розслідування, визначених Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури, затвердженою наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 року, оскільки Інструкція визначає, що підставою для проведення службового розслідування є факт скоєння кримінального правопорушення, а не підозра у його скоєнні чи обвинувачення особи в скоєнні такого правопорушення.
Таким чином, із вищезгаданим наказом позивач не погоджується, вважає, що він виданий з грубим порушенням норм законодавства, відомчих (локальних) актів, порушує конституційні права та законні інтереси як ОСОБА_3, так і інших осіб, стосовно яких призначено службове розслідування, що і стало причиною звернення до суду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, пояснивши, що видаючи наказ №72 від 29.02.2016 року "Про призначення службового розслідування", прокурор Тернопільської області вийшов за межі своїх організаційно-розпорядчих функцій, оскільки мав видати розпорядження, а не наказ. Крім того, ним порушено порядок залучення до службового розслідування прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України з дислокацією у прокуратурі Тернопільської області ОСОБА_4, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з мотивів викладених в письмових запереченнях від 17.10.2016 року та пояснила, що службове розслідування призначено на підставі інформації Національного антикорупційного бюро України про розслідування кримінального провадження №52016000000000003 за фактом вчинення працівниками органів прокуратури Тернопільської області кримінального правопорушення, передбачено ч.3 ст.368 КК України. Наказом прокурора Тернопільської області від 29.02.2016 року №72 призначено проведення службового розслідування за фактом причетності окремих працівників органів прокуратури Тернопільської області до вимагання та отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_5 Представник відповідача зазначила, що оскаржуваний наказ видано прокурором Тернопільської області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про прокуратуру", тому підстави для його скасування відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_3 проходив службу в органах прокуратури Тернопільської області на різних посадах з 30 вересня 1999 року по 15 липня 2016 року.
Наказом прокурора Тернопільської області №72 від 29 лютого 2016 року (а.с.35-36) з урахуванням наявності відомостей про можливу причетність працівників органів прокуратури Тернопільської області до скоєння кримінального корупційного правопорушення, керуючись ч.2 ст.11 Закону України "Про прокуратуру", ст.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, пунктами 2.1.1, 2.2.1, 3.3, 4.2, 5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року №104, призначено службове розслідування за фактами причетності заступника прокурора Тернопільської області Антюка Івана Петровича та інших осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, досудове розслідування за яким здійснюється в межах кримінального провадження за №52016000000000003 Головним Підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України.
З метою всебічного та об'єктивного дослідження відповідних обставин та проведення службового розслідування створено комісію у складі: голови - заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_10 та членів - заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ОСОБА_7, начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_8, прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_9, за згодою прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України та захисту працівників органів прокуратури з дислокацією у прокуратурі Тернопільської області ОСОБА_4
Підставами для призначення службового розслідування була інформація Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, що міститься в матеріалах кримінального провадження №52016000000000003 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ГУНП в Тернопільській області та органів прокуратури Тернопільської області, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, грубе порушення прокурорськими працівниками Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх, як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, про що 26.02.2016 року прокуратурою Тернопільської області отримано лист Національного антикорупційного бюро України від 15.02.2016 року (а.с.38).
В прокуратуру області 04.03.2016 року надійшов лист від 02.03.2016 року №25-32880-16 за підписом начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України про залучення до проведення службового розслідування прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України та захисту працівників органів прокуратури з дислокацією у прокуратурі Тернопільської області ОСОБА_4 (а.с.39)
Не погодившись із прийнятим прокурором Тернопільської області наказом №72 від 29 лютого 2016 року "Про призначення службового розслідування" , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року, Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України №1796-XII від 06.11.1991 року, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 року та іншими нормативно-правовими актами (із змінами та доповненнями, що діяли на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як видно з оскаржуваного наказу, правовими підставами для його винесення прокурором Тернопільської області стали: ч.2 ст.11 Закону України "Про прокуратуру", ст.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, пункти 2.1.1, 2.2.1, 3.3, 4.2, 5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.
Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників, оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратур України, затверджена наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 року (далі - Інструкція).
Підпунктом 1.2 п.1 Інструкції визначено, що службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.
Згідно пп.1.3 п.1 Інструкції метою службових розслідувань є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причин та умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу.
Відповідно до пп.2.1.2 п.2 Інструкції підставою для проведення службового розслідування (перевірки), зокрема, є скоєння працівниками прокуратури кримінального правопорушення, надходження ухвали суду про виявлені у їх службовій діяльності порушення вимог законодавства.
Згідно пп.2.2.1 п.2.2 Інструкції службове розслідування (перевірка) також може проводитися за наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури, одержаної у встановленому порядку з органів, які проводять оперативно - розшукову діяльність, або під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні та легалізованої за наслідками звернення до суду з клопотанням відповідно до ст.257 Кримінального процесуального кодексу України.
Як встановлено судом, підставою для видання оскаржуваного наказу стала інформація Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, що міститься в матеріалах кримінального провадження №52016000000000003 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ГУНП в Тернопільській області та органів прокуратури Тернопільської області, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 11 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000003 внесено інформацію за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, по факту вимагання та одержання службовими особами прокуратури Тернопільської області неправомірної вигоди у гр. ОСОБА_5
Працівниками НАБУ 24.02.2016 року проведено ряд обшуків службових приміщень прокуратури області, Тернопільської місцевої прокуратури, а також службового транспорту, особистого житла та транспортних засобів працівників прокуратури. Окремих працівників прокуратури затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для призначення службового розслідування були законні підстави.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про прокуратуру" керівник регіональної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Згідно пп.3.4 п.3 Інструкції про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що про призначення службового розслідування прокурор Тернопільської області повинен був видати розпорядження, а не наказ, оскільки виходячи зі змісту оскаржуваного наказу, він містить всі необхідні дані, визначені пп.3.4 п.3 Інструкції, зокрема, склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки проведення службового розслідування, прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада.
Суд зазначає, що з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" та встановлення для керівника регіональної прокуратури права видавати лише накази, відповідних змін в Інструкцію внесено не було.
Разом з тим, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що видання розпорядчого документу про призначення службового розслідування у формі наказу не є порушенням вимог Закону України "Про прокуратуру" та жодним чином не впливає на права та обов'язки членів комісії та осіб, щодо яких воно проводиться, оскільки службове розслідування призначено уповноваженою на те посадовою особою та у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, суд вважає правомірним включення до комісії з проведення службового розслідування (перевірки) прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України з дислокацією у прокуратурі Тернопільської області ОСОБА_4
Відповідно до п.4.2 п.4 Інструкції у проведенні службових розслідувань (перевірок), призначених прокурорами обласного рівня, за дорученням начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України можуть брати участь працівники цього управління.
При цьому, форма зазначеного доручення - усна або письмова - Інструкцією не визначена.
Як встановлено судом, в прокуратуру області 04.03.2016 року надійшов лист від 02.03.2016 року № 25-32880-16 про залучення до проведення службового розслідування ОСОБА_4, якимфактично підтверджено раніше надане усне доручення аналогічного змісту.
Суд також не погоджується з твердженням позивача, що на прокуратуру області мав покладатися обов'язок ознайомити ОСОБА_3 з оскаржуваним наказом.
Так, Інструкцією не передбачено обов'язку комісії, керівника регіональної прокуратури чи будь-кого іншого вживати заходів для ознайомлення осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування (перевірка), з наказом про його призначення. Поряд з цим, жодних заяв від ОСОБА_3 щодо надання йому можливості ознайомитися із зазначеним наказом не надходило.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, проаналізувавши правові норми, що регулюють спірні правовідносини, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті наказу "Про призначення службового розслідування" №72 від 29.02.2016 року діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, та як суб'єкт владних повноважень під час розгляду справи довів суду правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу, у зв'язку із чим позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до прокуратури Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу "Про призначення службового розслідування" № 72 від 29.02.2016 року відмовити
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.