Справа № 495/6510/16-ц
01 листопада 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Левченко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/6510/16-ц
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів
23.08.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення аліментів (а.с.1-2).
Так, позивач просить суд:
- стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання їх сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу до досягнення дитиною повноліття;
- допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2016 року відкрито провадження по справі № 495/6510/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Справу призначено до розгляду (а.с.11).
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.43).
Відповідач - ОСОБА_2, відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про місце проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Так, ухвала та повістки суду про призначення слухання справи, а також копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками до неї були надіслані на адреси ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2), яка наявна в матеріалах справи та за якою він зареєстрований. Між тим, вказані документи з зазначених адрес були повернуті до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.16-28, 29-30, 41-42).
Згідно із ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.169 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.
Відповідно до ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства та ті факти, що відповідач в судові засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, позивач в судове засідання не з'явився, але просив розглянути справу без його присутності та проти винесення заочного рішення не заперечував, строк розгляду справи, відповідно до ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, закінчився і ніхто із сторін не заявив клопотання про його подовження, суд вважає за можливе і необхідне, у відповідності до ч.4 ст.169, ч. 1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без участі сторін або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 12.11.2011 року між позивачем - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідачем - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, було зареєстровано шлюб Третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_5 міського управління юстиції, актовий запис за № 546. Прізвище позивачки після державної реєстрації шлюбу «Стицюк».
Від сумісного шлюбу у сторін 01.03.2012 року народився син - ОСОБА_3, про що 26.03.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 2511, що підтверджується виданим 26.03.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_5 міського управління юстиції свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 301372 (а.с.4).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - розірвано (а.с.5).
28.02.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 67. Прізвище позивачки після державної реєстрації шлюбу «Походай».
За твердженням позивачки, її син ОСОБА_3 проживає з нею та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, в життя дитини, її вихованні та розвитку ніякої участі не приймає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 Кримінального кодексу України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).
Так, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків на користь дитини, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Зокрема, чим гірше стан здоров'я дитини, тим більше коштів на утримання вона потребує. При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо). Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Положеннями ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
На вимоги щодо стягнення аліментів у судовому порядку не поширюється позовна давність. Позов може бути пред'явлено у будь-який час, поки існує право на аліменти. Право на аліменти виникає у дитини з моменту її народження. Якщо один із батьків (або батьки) не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, до нього може бути пред'явлено позов про стягнення аліментів на утримання дитини. У цьому випадку, заінтересована особа, яка має право на одержання аліментів на дитину, вправі вимагати їх виплати у судовому порядку незалежно від строку, що минув з моменту виникнення у неї цього права, а також незалежно від причин, у зв'язку з якими вона раніше не зверталася до суду з позовом. Аліменти звичайно присуджуються на майбутнє. Водночас, як виняток із загального правила, відповідно до частини 1 даної статті, стягнення аліментів відбувається не з моменту (дня) набрання чинності рішенням суду, а з моменту (дня) пред'явлення позову. Причому дане правило діє незалежно від того, наскільки багато часу пройшло від того як було пред'явлено позов до його задоволення судом.
Згідно із положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», з 01.05.2016 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений в розмірі 1 228 грн. (30 % = 368,4 грн.), а для дітей віком від 6 до 18 років - 1 531 грн. (30 % = 459,3 грн.).
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню шляхом стягнення щомісячно з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до повноліття дитини.
Встановлюючи розмір стягнення аліментів, суд виходить з положень ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України, згідно з якими батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Крім того, у відповідності до ст.ст. 7, 141 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
Визначаючи розмір аліментів, згідно з вимогами ст.182 Сімейного кодексу України суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який на момент прийняття рішення, згідно із положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», дітей віком до 6 років встановлений в розмірі 1 228 грн. (30 % = 368,4 грн.), а для дітей віком від 6 до 18 років - 1 531 грн. (30 % = 459,3 грн.).
При цьому суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним та не суперечить чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та їх дитини.
В свою чергу, сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну (збільшення/зменшення) розміру аліментів.
Так, відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
У зв'язку з тим, що матеріальне становище, сімейний стан, а також стан здоров'я платника аліментів або їх одержувача можуть протягом часу наявності аліментного зобов'язання змінюватися, законом передбачено, що за позовом якоїсь із цих осіб суд вправі змінити раніше встановлений розмір аліментів як в сторону їх зменшення, так і в сторону їх збільшення. Крім того, зменшення розміру аліментів за наявності передбачених законом причин не виключає можливості взагалі звільнення від їх сплати. Якщо розмір аліментів було визначено за рішенням суду, заінтересована особа вправі звернутися з позовом до суду про його збільшення або зменшення. Під зміною матеріального положення сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у зв'язку з чим такий позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити і вимогу позивача про допущення негайного виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Згідно із ст.ст. 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати за розгляд позовної заяви.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 88, 157, 169, 197, 208-209, 212-215, 218, 224-228, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання їх сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 23.08.2016 року, до повноліття ОСОБА_3 - 01.03.2030 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.В. Мишко