04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" жовтня 2016 р. cправа№ 925/1742/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Вєдєрнікова О.С.
відповідача - Суденко Р.В.
третьої особи - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2016 р.
у справі № 925/1742/15 (судді - Довгань К.І., Грачов В.М., Чевгуз О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
третя особа Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»
про визнання недійсним договору
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Азот» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015 р.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.11.2015 р. було залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предет спору на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/17442/15 від 20.07.2016 р. у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 925/1742/15 від 20.07.2016 р., Публічне акціонерне товариство «Азот» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що договір поруки укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент укладення договору поруки, боржник вже допустив прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 925/1742/15, а розгляд справи призначено на 06.09.2016 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. було відкладено розгляд справи до 04.10.2016 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. було відкладено розгляд справи до 13.10.2016 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. було відкладено розгляд справи до 25.10.2016 р.
В засідання суду, призначене на 25.10.2016 р., представник третьої особи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
23.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (далі - позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000,00 дол США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі - кредит або кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
Згідно з п. 2.2 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 20.01.2014 р.
На виконання умов укладеного договору ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надав ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» кредитні кошти, однак останнє свої зобов'язання за цим договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів не виконало.
Так, заборгованість третьої особи перед відповідчем за вищевказаним кредитним договором була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. у справі № 910/9932/14.
06.02.2015 р. з метою забезпечення повернення кредитних коштів між Публічним акціонерним товариством «Азот» (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 20-0191/3-3 (далі - договір поруки).
Як передбачено п. 2.1 вказаного договору, поручитель у відповідності до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, з урахуванням п. 2.2 цього договору, а саме погасити:
1) заборгованість з повернення кредиту за кредитним договором;
2) нараховані за користування кредитом проценти, виходячи з встановлених кредитором процентних ставок у розмірі 11% річних, та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 16% річних, сплатити, у випадку порушення позичальником п.п. 3.10.1, 3.10.2, 3.10.3 кредитного договору збільшений розмір процентів на 5% річних, сплатити проценти у розмірі та у порядку, передбаченому п. 3.2 та п. 3.3 кредитного договору;
3) суми неустойки (штрафу, пені);
4) суми збитків, завданих кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі не більше 50 000 000,00 (п'ятдесят мільйонів) дол США.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що договір поруки, на думку позивача, укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент укладення договору поруки боржник вже допустив прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Як передбачено ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням йог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відійти від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно з частиною 4 тієї ж статті ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, для укладення договору поруки необхідна наявність у боржника обов'язку, який він має виконати перед кредитором, тобто дійсність зобов'язання щодо виконання якого надається порука, при цьому норми закону не обмежують можливість надання поруки фактом вже наявності або ще відсутності порушення зобов'язання, щодо якого надається порука. Тобто приписами закону за умови, що зобов'язання є дійсним, надання поруки по вже порушеному зобов'язанню не заборонено.
Як зазначалось вище, дійсність зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної ліні № 20-2199/2-1 від 23.07.2013 р., щодо яких надавалась порука за договором поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015 р. була встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. у справі № 910/9932/14.
Встановлено, що сторони погодили всі істотні умови в договорі поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015 р.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Враховуючи те, що положення договору поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015 р. відповідають положенням чинного законодавства, судова колегія вважає позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно доводів скаржника про те, що на момент укладення договору поруки, боржник вже допустив прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним, колегія зазначає наступне.
Загальні умови забезпечення виконання зобов'язань визначені ст. 548 ЦК України, а саме: виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
За загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання. Тобто головною ознакою дійсності є та обставина, що на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі № 9/272.
Таким чином доводи скаржника про те, що підставою для визнання недійсним договору поруки є його укладення після порушення боржником виконання зобов'язань за кредитним договором, вважаються необгрунтованими, оскільки укладення договору поруки після виникнення простроченного основного зобов'язання не заборонено чинним законодавством.
Такий висновок про можливість укладення договору поруки навіть після виникнення простроченого зобов'язання та те, що такий договір поруки не супересить нормам законодавства підтверджено також і постановами Вищого господарського суду України у справі № 33/303-10 від 31.05.2011 р. та у справі № 5/5005/10038/2012 від 18.06.2013 р.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2016 р. у справі № 925/1742/15 - без змін.
2. Матеріали справи № 925/1742/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко