04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12897/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю представників cторін:
позивача: Зуб'юк О.А., довіреність №671/30-12 від 30.12.2015,
відповідача: Горєлов О.Л., довіреність №448 від 26.09.2016.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016
у справі №910/12897/16 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС"
про стягнення 2 728 222, 52 грн
Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" про стягнення 2 728 222, 52 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/12897/16 за позовом Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Приватного акціонерного товариства "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС" про стягнення 2 728 222, 52 грн. Винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/12897/16 без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12897/16 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.10.2016.
В судове засідання, яке відбулось 25.10.2016 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015 між філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (позивач, замовник) та філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан", в подальшому найменування змінено на Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан кемікал продактс" (відповідач, виконавець), було укладено Договір про надання послуг №265-2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з вантажних перевезень.
Згідно з п. 2.1. Договору вартість наданих послуг визначається на підставі калькуляцій, які складені виконавцем і викладені в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього Договору. Калькуляції можуть переглядатись за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.3. Договору після виконання виконавцем послуги, на підставі даних обліку відпрацьованого часу сторонами в термін 5 робочих днів, слідуючих за звітним місяцем, складається і підписується акт здачі-приймання наданих послуг та додаток до нього. У додатку до акту наводиться розрахунок вартості фактично наданих послуг: кількість відпрацьованого часу кожною машиною, вартість машиногодини, вартість послуги кожної машини та загальна вартість послуг.
Згідно з п. 2.4. Договору виконавець, в термін 5 робочих днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих послуг, виставляє замовнику рахунок на їх оплату.
Замовник здійснює оплату рахунку протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Оплата проводиться в безготівковій формі (п. 2.5. Договору).
Пунктом 3.1. Договору визначено, що замовник зобов'язаний забезпечити вантажні машини обсягами робіт та прийняти від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплатити їх в розмірах і в строк, передбачений цим Договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 (п. 10.1. Договору).
25.03.2015 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 1.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. та 2.6. Договору, у новій редакції:
- "1.1. Виконавець зобов'язується за заявкою замовника надати останньому послуги з вантажних перевезень.";
- "2.2. Облік фактично відпрацьованого часу вантажних машин ведеться на підставі оформлених подорожніх листів, які передаються представниками замовника: ОСОБА_4 або ОСОБА_5 представникам виконавця: ОСОБА_6 або ОСОБА_7 1, 11, 21, 28 числа кожного місяця.";
- "2.3. Після надання виконавцем послуги, на підставі даних обліку відпрацьованого часу, сторонами протягом 10 робочих днів, наступних за звітним місяцем, складається та підписується акт здачі-приймання наданих послуг.
Після фактичного закінчення надання виконавцем послуг замовнику за цим Договором, сторони протягом 30 робочих днів, підписуються акт здачі-приймання фактично наданих послуг за Договором.";
- "2.4. Виконавець, в термін 5 робочих днів з дня підписання акту здачі-приймання фактично наданих послуг за договором, виставляє замовнику рахунок на їх оплату.";
- "2.5. Замовник здійснює оплату рахунку протягом 30 календарних днів з моменту його отримання. Оплата проводиться в безготівковій формі.";
- "2.6. Загальну вартість договору складає сума вартості наданих за договором послуг, що визначається на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання наданих послуг.".
31.03.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 2.1. та 2.2. Договору, у новій редакції:
- "2.1. Вартість наданих послуг визначається на підставі калькуляції, які складені виконавцем і викладені в Додатках №2а, №4, які є невід'ємною частиною цього Договору. Калькуляції можуть переглядатись за згодою сторін.";
- "2.2. Облік фактично відпрацьованого часу транспортних засобів ведеться на підставі оформлених подорожніх листів, які передаються представниками замовника: ОСОБА_8 або ОСОБА_5 представникам виконавця: ОСОБА_6 або ОСОБА_7 1, 11, 21, 28 числа кожного місяця.".
На виконання умов договору, сторонами було підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором №ОУс-000075 від 28.02.2015 на суму 9 875,72 грн, №ОУс-000077 від 31.03.2015 на суму 74 690,52 грн, №ОУс-000084 від 30.04.2015 на суму 26 862,38 грн, №ОУс-000090 від 31.05.2015 на суму 19 982,99 грн, №ОУс-000094 від 30.06.2015 на суму 7 206,98 грн, №ОУс-0104 від 24.07.2015 на суму 9 312 680,02 грн.
В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу:
- 17.08.2015 - 2 000 000,00 грн;
- 17.08.2015 - 3 000 000,00 грн;
- 18.08.2015 - 4 412 642,99 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до актів здачі-приймання наданих послуг відповідачем за період з лютого по липень 2015 року було надано послуги на загальну суму 9412642,99 грн. Розрахунки між сторонами проведено на суму 9412642,99 грн, що підтверджується банківськими виписками про перерахування позивачем на користь відповідача коштів. Разом з тим, як зазначив позивач, перевіряючи дані, внесені до актів здачі-приймання наданих послуг та додатків до них, про обсяги наданих відповідачем послуг з вантажних перевезень за Договором в частині обсягів відпрацювання машинами часу, за подорожніми листами вантажного автомобіля (форми №2-ТН) по автомобілям БілАЗ 7555В та БілАЗ 7547 за період з 17.02.2015 по липень 2015, в яких зазначено обсяги виконаної автомобілями роботи з вантажних перевезень та період роботи автомобілів при перевезенні було встановлено внесення до актів здачі-приймання фактично наданих послуг документально не підтверджених первинними документами (подорожніми листами вантажного автомобіля) даних щодо обсягів фактично наданих послуг з вантажних перевезень, що призвело до завищення обсягів відпрацювання машино-годин автомобілями БілАЗ-7555В та БілАЗ-7547 в кількості 6 763,0 машино-годин.
Позивачем зроблено розрахунок, на підставі даних подорожніх листів, які об'єднано у реєстри помісячно, до зазначених розрахунків не включались подорожні листи, в яких відсутні дані про роботу машин, пов'язану з вантажними перевезеннями, в зв'язку з чим, позивач зазначає, що завищення відповідачем в актах здачі-приймання фактично наданих послуг з вантажних перевезень в кількості 6 763,0 машино-годин призвело до необґрунтованого завищення вартості наданих послуг з вантажних перевезень, та до зайвої оплати відповідачу за лютий-липень 2015 коштів по спірному Договору на загальну суму 2 728 222,52 грн. Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути вказані кошти з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що зайво сплачені кошти в розмірі 2 728 222,52 грн відповідачем в добровільному порядку повернуті не були.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується, зокрема, актами приймання-передачі послуг за Договором, які підписані позивачем без зауважень та відповідно проведеними розрахунками. Крім того, відповідач вказував на те, що внутрішня перевірка позивача не може бути належним доказом ненадання відповідачем послуг в повному обсязі та відповідно не впливає на умови договірних відносин і не може їх змінювати.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", місцевий господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №265-2 від 17.02.2015, є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарюваннята інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором №ОУс-000075 від 28.02.2015 на суму 9 875,72 грн, №ОУс-000077 від 31.03.2015 на суму 74 690,52 грн, №ОУс-000084 від 30.04.2015 на суму 26 862,38 грн, №ОУс-000090 від 31.05.2015 на суму 19 982,99 грн, №ОУс-000094 від 30.06.2015 на суму 7 206,98 грн, №ОУс-0104 від 24.07.2015 на суму 9 312 680,02 грн без зауважень.
Відповідно до умов Договору, а саме п. 2.3. (в редакції яка діяла з 17.02.2015 до 25.03.2015) після виконання виконавцем послуги, на підставі даних обліку відпрацьованого часу сторонами в термін 5 робочих днів, слідуючих за звітним місяцем, складається і підписується акт здачі-приймання наданих послуг та додаток до нього. У додатку до акту наводиться розрахунок вартості фактично наданих послуг: кількість відпрацьованого часу кожною машиною, вартість машиногодини, вартість послуги кожної машини та загальна вартість послуг.
В подальшому, з 25.03.2015 пункт 2.3. було викладено сторонами в наступній редакції:
"Після надання виконавцем послуги, на підставі даних обліку відпрацьованого часу, сторонами протягом 10 робочих днів, наступних за звітним місяцем, складається та підписується акт здачі-приймання наданих послуг.
Після фактичного закінчення надання виконавцем послуг замовнику за цим Договором, сторони протягом 30 робочих днів, підписуються акт здачі-приймання фактично наданих послуг за Договором.".
Відповідно до п. 3.1.2. Договору замовник зобов'язаний прийняти від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплатити їх в розмірах і в строк, передбачений цим Договором.
Таким чином, для підписання вищезазначених актів здачі-приймання наданих послуг, відповідач мав надати позивачу підтвердження виконання робіт, протилежне суперечило б умовам Договору.
Крім того, у вищевказаних Актах приймання-передачі зазначено, що "Сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов Договору одна до одної не мають", відповідно зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками підписи сторін.
Отже, доводи позивача щодо невідповідності обсягів наданих відповідачем послуг за Договором, та відповідно вимога про стягнення 2 728 222,52 грн не підтверджуються належними доказами.
Вказані послуги були в повному обсязі оплачені відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки 17.08.2015 - 2 000 000,00 грн; 17.08.2015 - 3 000 000,00 грн; 18.08.2015 - 4 412 642,99 грн.
Разом з тим, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами було укладено договір про надання послуг №265-2 від 17.02.2015, а кошти які позивач просив стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за послуги відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012 та від 17.06.2014 у справі №3-30гс14, від 25.02.2015 у справі №3-11гс15.
Крім того, в постанові Верховного суду України від 03.06.2015 у справі №6-100цс15 зазначено, що системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 2 728 222,52 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/12897/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/12897/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/12897/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/12897/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран