Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" листопада 2016 р.Справа № 922/2811/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків,
про стягнення 203770,47 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 14-88 від 18.04.2014р.);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 3874 від 01.09.2016р.);
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за поставлений природний газ згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 15-472-БО-32 від 22.12.2014р., пені у розмірі 116132,76 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь період прострочення, що складає 77837,50 грн. та 3% річних у розмірі 9800,21 грн., що разом становить 203770,47 грн. Судові витрати позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.
У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 13.09.2016р., відповідач зазначив, що встановити, хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу, які складаються в кінці місяця. Позивач повинен був надіслати на адресу відповідача один примірник підписаного акту виконаних робіт і тільки після цього у ПАТ "Харківгаз" виникає обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з постачання природного газу. Позивач доказів належного виконання обов'язку щодо надсилання актів приймання-передачі на адресу ПАТ "Харківгаз" не надав, у зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" необґрунтованими, а стягнення вказаних позивачем сум безпідставним.
13.09.2016р. представником відповідача було заявлено клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи з метою перевірки обґрунтованості позовних вимог позивача, правильності обчислення позивачем пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 3% річних.
27.09.2016р. відповідач надав письмові пояснення до клопотання про призначення судово-економічної експертизи, в яких зазначив, що через невірне відображення в бухгалтерському обліку дати реального підписання та направлення актів приймання-передачі природного газу, позивач невірно визначив момент виникнення заборгованості, що призвело до нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим і було подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Також 27.09.2016р. відповідачем було подано до суду клопотання про витребування у позивача доказів відправки відповідачу актів приймання-передачі природного газу по спірному договору для встановлення моменту виникнення зобов'язання щодо остаточного розрахунку.
Вищевказане клопотання відповідача було задоволено ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2016р.; позивача зобов'язано надати докази на підтвердження відправки на адресу відповідача актів приймання-передачі природного газу за Договором № 15-472-БО-32 від 22.12.2014р.
Даною ухвалою за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів - по 06.11.2016р.
У судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2016р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі; витребуваних судом доказів на підтвердження відправки на адресу відповідача актів приймання-передачі природного газу за спірним Договором не надав.
Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; просив задовольнити клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке було подано до суду 27.09.2016р.
У задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судово-економічної експертизи судом було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що запропоновані відповідачем на розсуд експерту питання щодо відповідності сум штрафних санкцій правилам арифметичних дій не потребують спеціальних знань та можуть бути вирішені судом під час розгляду справи. Також суд визнав недоцільним призначення судово-економічної експертизи для встановлення відповідності сум пені, інфляційних втрат та 3% річних первинним документам та іншим матеріалам справи, оскільки з розрахунків позовних вимог вбачається, що початок періоду заборгованості позивачем визначено з урахуванням приписів пункту 6.1. Договору, а не виходячи з дат підписання актів приймання-передачі, встановлення чого не потребує спеціальних знань судового експерта.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
22.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (відповідачем) було укладено Договір № 15-472-БО-32 купівлі-продажу природного газу, згідно п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. При цьому, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що продавець передає покупцю з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 155,000 тис.куб.м.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 203770,47грн., на підтвердження чого позивачем надано акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р. та від 31.12.2015р. б/н на загальну суму 459543,02 грн.
Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На момент подачі позову до суду суму основного боргу за поставлений у 2015 році природний газ сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується позивачем.
Проте, посилаючись на несвоєчасне здіснення розрахунків, позивачем на підставі п.п. 7.2., 9.3. Договору та ст. 625 ЦК України було здійснено нарахування пені, розмір якої склав 116132,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 77837,50 грн. та 3% річних у розмірі 9800,21 грн. (всього на суму 203770,47 грн.) та подано позов до господарського суду про стягнення з ПАТ "Харківгаз" вищевказаних штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було порушено строки оплати газу, встановлені пунктом 6.1. Договору. При цьому, позивач вказує, що жодне положення договору не пов'язує строк оплати з моментом надіслання актів чи їх отримання, про що стверджує відповідач. Позивач вважає, що у спірних правовідношеннях строк оплати пов'язаний лише з моментом складання таких актів.
Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Як вбачається з п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця три примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного, уповноваженим представником та скріпленого печаткою. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п. 6.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі за розрахунковий місяць.
Пункт 6.3. Договору передбачає, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються що при перерахуванню коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п. 6.1. цього Договору.
02.11.2015р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 10 до Договору від 22.12.2014 № 15-472- БО-32, якою було змінено п. 6.3. ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору та викладено його у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється на поточний рахунок Продавця з урахуванням вимог ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використання природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору".
У спірному договорі сторони визначили взаємні права та обов'язки.
Так, обов'язком ПАТ "Харківгаз" є надання підписаних та скріплених печаткою актів приймання-передачі природного газу, а обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - повернення підписаних зі своєї сторони актів, наданих покупцем.
Як встановлено судом, відповідач на виконання п. 3.4. Договору надсилав на адресу позивача підписані акти приймання-передачі природного газу.
Факт їх отримання від відповідача позивачем підтверджується підписами представників обох сторін на копіях вказаних актів, які були надані до суду позивачем разом з позовною заявою.
Проте, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" отримані від відповідача примірники підписаних актів жодного разу відповідачу не повернув.
Як зазначає, відповідач, про підписання актів приймання-передачі природного газу з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" йому стало відомо лише з копій цих актів, долучених до позовної заяви.
За відсутності належно оформленого товаросупровідного документа, яким в даному випадку може бути лише акт приймання-передачі, навіть за умови прийняття товару, неможливо встановити його власника, ціну, підставу прийняття товару.
Згідно п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо боржник заперечує одержання ним вимоги, кредитор зобов'язаний подати до господарського суду докази її надіслання боржникові.
Сторони вказівкою на дату укладення (підписання) відповідного акту приймання-передачі газу визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму, а відповідно, й дату прострочення розрахунків. Таким чином, обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за Договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу.
Таким чином, пункти 3.4, 6.1 Договору є взаємопов'язаними, оскільки лише у разі своєчасного підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акта приймання-передачі та його своєчасного повернення відповідачу останній має змогу здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений природний газ.
Сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових і господарсько-правових зобов'язань (ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України і статті 527 та 545 Цивільного кодексу України).
Як зазначено, у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ (у даному випадку акт приймання-передачі природного газу) має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць.
У постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2015р. у справі № 5011-71/16789-2012 зазначено, що за своїми юридично значимими ознаками газ є родовою, замінною річчю.
За висновками Верховного суду України від 19.04.2016р. у справі № 816/11081/14, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить про намір виконання дій (операцій в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Матеріали справи свідчать, що оформлення сторонами актів приймання-передачі газу відбулося поза межами передбаченого п. 3.4. Договору строку, у зв'язку з ухиленням позивача від підписання актів приймання-передачі природного газу.
Відповідно до розділу VIII "Документальне оформлення приймання-передачі природного газу", діючого на час виникнення спірних правовідносин "Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України", який затверджено постановою НКРЕ від 19.04.2012р. № 420 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2012р. за № 721/21034, та Порядку забезпечення споживачів природним газом, який затверджено постановою КМУ від 27.12.2001р. № 1729 вбачається, що встановити, хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу, які складаються в кінці місяця.
Таким чином, виключно після отримання відповідачем підписаних з боку позивача актів приймання-передачі природного газу, він був би повністю впевнений в тому, що саме позивачем було поставлено йому природний газ.
Відповідно до умов Договору, підставою для остаточного розрахунку є підписані з обох сторін акти приймання-передачі природного газу. Момент, з якого ПАТ "Харківгаз", відповідно до умов договору має змогу провести остаточний розрахунок за отриманий газ від ПАТ "НАК "Нафтогаз України", є отримання підписаного акту.
Форми актів приймання-передачі природного газу містять виключно дату підписання, яка відповідає кінцевій даті місяця. Спеціальної графи, в якій було б зазначено дату отримання, акт не містить.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження виконання п. 3.4. Договору (повернення актів приймання-передачі природного газу ПАТ "Харківгаз"), встановлення дати виникнення зобов'язання за Договором є неможливим. Тобто, неможливо підтвердити граничну дату остаточного розрахунку (дату виникнення заборгованості), зазначену у розрахунках пені, 3% річних та інфляційних, здійснених позивачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 512 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Дана позиція підтримується практикою Вищого господарського суду по аналогічним справам, а саме: постановою Вищого господарського суду від 08.08.2016р. по справі № 911/33/16 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Київоблгаз" про стягнення коштів та постановою Вищого господарського суду від 11.08.2016р. по справі № 906/12/16 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Житомиргаз" про стягнення коштів.
Тобто, у даному випадку позивач повинен був надіслати на адресу відповідача один примірник підписаного акту виконаних робіт і тільки після цього у ПАТ "Харківгаз" виникає обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з постачання природного газу.
У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення актів приймання-передачі природного газу, у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акта.
З урахуванням викладеного, у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що оплату газу було здійснено відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 6.1. Договору, у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку щодо надіслання актів приймання-передачі природного газу на адресу ПАТ "Харківгаз", суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ "Харківгаз" штрафних санкцій є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512, 525, 526, 538, 610, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 07.11.2016 р.
Суддя ОСОБА_3