"31" жовтня 2016 р.Справа № 916/2738/16
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Себовій О.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №3978-К-Н-О від 24.09.2015р.);
Від відповідача: не з'явився .
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приват Банк” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” про стягнення заборгованості у сумі 996 216,34 грн.,-
СУТЬ СПОРУ: 06.10.2016р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” про стягнення заборгованості у сумі 996 216,34 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2016р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 31.10.2016р. представником позивача було надано суду клопотання про залучення додаткових документів до справи.
Представник відповідача в засідання суду призначені на 24.10.2016р. та 31.10.2016р. не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 10.10.2016р. та від 24.10.2016р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві.
Проте, поштове відправлення ухвали суду від 10.10.2016р. було повернене до суду (поштове повідомлення вх.№40030/16 від 25.10.2016р.) у зв'язку із тим, що адресат за адресою не проживає.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 31.08.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
31.10.2016р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
09.11.2015р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - заява).
Згідно вищезазначеної заяви, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Українська південна зернова компанія” приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_3, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://рrivatbank.uа, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 09.11.2015р. та взяло на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до Договору, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Плюс-Один” було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26007054327257 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і Клієнта (системи кліент-баик, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано ''Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до п. 3.2.4.1.1. ОСОБА_3 за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснити овердрафтовое обслуговування Позичальника, яке у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Позичальника, зазначеному в Заяві, відкритому в ОСОБА_3, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, встановленого відповідно з п. 3.2.4.1.3 Договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п. 3.2.4.1.3. Ліміт, за умовами Договору, - сума грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується оплачувати розрахункові документи Позичальника понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується за затвердженою внутрішньо-банківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії, на підставі непогашеної/их відкритої/их вантажної/их митної/их декларації/й, очищеної/их від передоплати, з урахуванням якості роботи Позичальника з експорту та інших показників відповідно до внутрішньо-банківськими нормативами і нормативними актами НБУ.
В період дії Договору Ліміт перераховується ОСОБА_3 не менше одного разу на місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, а також в разі настання умов, викладених в п. 3.2.4.2.3.4 Договору. Ліміт змінюється без підписання договорів про внесення змін до Договору (якщо інше не буде погоджено Сторонами), про що Банк направляє Позичальнику повідомлення ОСОБА_3 із зазначенням розміру і дати зменшення або збільшення Ліміту.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, здійснивши овердрафтові обслуговування відповідача у межах ліміту 1 000 000,00 грн.
За умовами п. 3.2.4.4.1. За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Позичальник сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Розмір ставки встановлений у п. А.5 Договору. Порядок розрахунку відсотків:
3.2.4.4.1.1. По першому дню використання кредиту відсотки розраховуються за процентною ставкою інтервалу "1-3 дня".
3.2.4.4.1.2. У разі непогашення кредиту після закінчення 3 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу "4-7 днів".
3.2.4.4.1.3. У разі непогашення кредиту після закінчення 7 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу "8-15 днів".
3.2.4.4.1.4. У разі непогашення кредиту після закінчення 15 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу "16-30 днів".
3.2.4.4.1.5. У разі непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 31-го дня встановлюється підвищена процентна ставка, визначена в п. 3.2.4.4.2 Договору.
Відповідно до п. 3.2.4.4.2. У відповідності зі ст. 212 ЦКУ в разі порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пп. 3.2.4.1.4, 3.2.4.1.5, 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.2.4, 3.2.4.2.2.5, 3.2.4.2.3.4, 3.2.4.2.2.15 Договору, Позичальник сплачує ОСОБА_3 відсотки в розмірі, зазначеному в п. А.6 Договору (за винятком випадку реалізації ОСОБА_3 права зміни умов Договору, встановленого п. А.3 Договору).
За приписами п. 3.2.4.5.1. у разі порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.4.2.2.2, 3.2.4.4.1, 3.2.4.4.2, 3.2.4.4.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.4.1.2, 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.3.4 Договору, Позичальник сплачує ОСОБА_3 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у% річних), від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_3 права, передбаченого п. А.3 Договору, Позичальник сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі, зазначеному в п. А.6 Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня сплачується в гривні. Сторони домовилися, що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд ОСОБА_3 зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору, ОСОБА_3 на свій розсуд вибирає телекомунікаційний спосіб доставки інформації та повідомляє Позичальника узгодженими Сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення ПК "Приват24", SMS-повідомлення. При цьому додаткові узгодження Сторін не потрібні.
В порушення умов договору ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків не виконав.
Вищевикладене зумовило звернення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до суду з даною позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” про стягнення 996 216,34 грн. за договором №б/н від 09.11.2015р.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦКУ якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтями 536, 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а кредитор має право на їх отримання.
Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно даного розрахунку позивача, відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, у зв'язку з чим за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” рахується заборгованість за кредитом у розмірі 996 216,34 грн.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 14 943,25 грн.
Керуючись ст.ст. 32,33,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приват Банк” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Українська південна зернова компанія” про стягнення заборгованості у сумі 996 216,34 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Українська південна зернова компанія” (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача-Балка, вул. Північна, буд. 41; код ЄДРПОУ 39366216) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі - 996 216 /дев'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті шістнадцять/ грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 14 943 /чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок три/ грн. 25 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 07 листопада 2016 р.
Суддя Ю.О. Зайцев