02 листопада 2016 року м. Київ К/800/22506/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року
У червні 2014 року ОСОБА_4 у Броварському міськрайонному суді Київської області пред'явив позов до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішень.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06 передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку по АДРЕСА_1. Це рішення, на його думку, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при приватизації земельної ділянки орган приватизації зобов'язаний був з'ясувати чи не мають заперечень щодо цього інші співвласники будинку, який перебуває у їхній спільній власності. Проте приватизація частини земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні співвласників будинку, була здійснена без його згоди як одного із співвласників.
Крім того, приватизовано саме ту частину земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у його власності.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд визнати незаконними та скасувати пункт 1.4 рішення Броварської міської ради від 12 липня 2011 року № 390 та пункт 5.22 від 22 травня 2014 року № 1237-45-06. порушує його право власності.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.4 рішення Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 та пункт 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішень закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи,
рішенням Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року №1237-45-06 передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1.
02 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком О.В. й зареєстрований у реєстрі за № 1774.
За цим правочином ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 придбав у власність земельну ділянку площею 0,048 га. по АДРЕСА_1. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер: 3210600000:01:017:0024.
Приймаючи рішення в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Натомість, суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у справі зазначив, що вказаний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14 Верховний Суд України зазначив про те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право" .
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1.4 рішення Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_4 пред'явив до Броварського міськрайонного суду Київської області позов про визнання недійсним рішення від 12 липня 2011 року № 390 щодо визначення нової адреси: АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням законного порядку набуття останньої, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 05 червня 2014 року, визнання недійсною довідку Броварського міського відділу земельних ресурсів Київської області від 26 червня 2007 року № 05-5/9-3/836, визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений 02 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та зобов'язання привести земельну ділянку по АДРЕСА_1 у попередній стан.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року позивачу відмовлено в задоволенні позову. Вказане рішення оскаржене ОСОБА_4 в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року залишено без зміни.
Отже, з наведено вбачається, що однією із позовних вимог у вищевказані й справі є визнання недійсним рішення від 12 липня 2011 року № 390.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що даний спір в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування пункту 1.4 рішення Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 є спором з того самого приводу і між тими самими сторонами, який вже вирішено судом, і відповідне рішення суду набрало законної сили, а отже підлягає закриттю провадження відповідно вимог пункту четвертого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішень - без зміни.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.