27 жовтня 2016 року м. Київ К/800/19888/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст.213 КАС України матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі №2а-0870/7084/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.07.2011 року №0004861702 про нарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76567,00 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
За наслідками останнього перегляду, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2016 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким відмовити у позові.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2016 року касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області була залишена без руху у зв'язку з встановленням недоліків у касаційній скарзі.
В межах встановленого строку заявник касаційної скарги усунув недоліки, зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2016 року.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12 жовтня 2016 року №978 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області передано судді Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують правомірність формування податкового обліку та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, здійснені господарські операції призвели до об'єктивної зміни складу активів позивача, чим спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.198., п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм матеріального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.
Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.
Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, від 27.10.2015 року по справі №21-1539а15 та узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.
Згідно ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 211, 214 КАС України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі №2а-0870/7084/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Маринчак