"12" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/51708/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді Кіровоградської області (далі - УПФ) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Управління ДВС) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, -
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС про закінчення виконавчого провадження від 17 лютого 2015 року;
- зобов'язати Управління ДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-8349/11 виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда 29 жовтня 2014 року.
В обґрунтування вимог зазначила, що УПФ на підставі постанови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2011 року здійснило їй нарахування та виплату підвищення до пенсії лише за період з 25 серпня 2010 року по 31 жовтня 2011 року. З 1 листопада 2011 року підвищення до пенсії у розмірі встановленому рішенням суду їй не нараховано та не виплачено. Вважає, що оскільки в постанові суду не зазначено кінцеву дату здійснення перерахунку підвищення до пенсії на її користь, то така постанова не може вважатися такою, що виконана в повному обсязі та підлягає подальшому виконанню. Однак, державний виконавець не вчинив всіх дій, спрямованих на її виконання.
Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління ДВС про закінчення виконавчого провадження від 17 лютого 2015 року ВП № 46233268. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги Управління ДВС посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17 лютого 2015 року є правомірною, оскільки постанова Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2011 року виконана в повному обсязі. Окрім цього, зазначив про відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно з приписами статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення держаних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), оскільки відсутні докази, що підтверджують виконання рішення суду в повному обсязі.
Колегія суддів з висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
Судами встановлено, що постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 25 серпня 2010 року. 29 жовтня 2014 року Кіровського районного суду міста Кіровограда видано виконавчий лист № 2а-8349/11.
28 січня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Борисенко Л.П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46233268.
Згідно з листом від 3 лютого 2015 року № 1088/08-21 та довідки від 3 лютого 2015 року № 1088/08-71 УПФ здійснено нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_4 за період з 25 серпня 2010 року по 31 жовтня 2011 року, виплату якого здійснено в серпні-жовтні 2011 року (а.с.49-51).
17 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Борисенко Л.П. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-8349/11 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-ХІV) «Про виконавче провадження». Саме відповідно до вимог цього Закону належить давати оцінку діям державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Оскільки у виконавчому документі не зазначено кінцевої дати, за якою боржник зобов'язаний вчинити певні дії, а вказана лише дата початку вчинення відповідних дій, у будь-якому разі існує певний період у часі, що розглядався судом як спірний, тобто період часу, за який суд встановив наявність порушеного права і який фактично закінчився ухваленням судового рішення у справі.
Таким чином, датою винесення постанови про закінчення виконавчого провадження може бути будь-яка дата, станом на яку здійснено відповідні виплати на виконання такого судового рішення.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 26 квітня 2016 року (справа № 21-3677а15).
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17 лютого 2015 року, оскільки постанова Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2011 року виконана УПФ в повному обсязі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки підставою для прийняття спірної постанови стало саме виконання постанови суду в повному обсязі, то посилання суду першої інстанції на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України є безпідставним.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, зібраним по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, то його законне і обґрунтоване рішення було скасовано апеляційним судом безпідставно.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасувати.
Постанову Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 вересня 2015 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Швець
М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський