03 листопада 2016 року № 876/7314/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ківерцівського відділення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ківерцівського відділення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі Ківерцівське відділення Луцької ОДПІ), Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі Луцька ОДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ та зобов'язати податковий орган подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету в загальному розмірі 77153 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 в зв'язку з реорганізацією Ківерцівської МДПІ в якості другого відповідача в справі залучено Луцьку ОДПІ.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ щодо ненадання висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в загальному розмірі 77153 грн.
Зобов'язано Луцьку ОДПІ скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в загальному розмірі 77153 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцька ОДПІ, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно та не об'єктивно. Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що задекларовані суми податку на додану вартість та донараховані платежі по податку на додану вартість, згідно актів перевірки, не були сплачені ОСОБА_2 у встановлений строк, тому в порядку черговості були погашені за рахунок суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню позивачу.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що 22.02.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до Ківерцівської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, у рядку 25 (25.1) якої зазначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 77153 грн.
У період з 29.07.2010 по 18.08.2010 Ківерцівською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.07.2009 по 30.06.2010.
За результатами перевірки складено акт № 317/17-2585407710 від 26.08.2010, в якому зазначено про порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, зокрема, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2010 року на суму 77153грн.
16.09.2010 на підставі акта перевірки від 26.08.2010 № 317/17-2585407710 Ківерцівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0066161701/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 77153 грн.
18.10.2010 року Ківерцівською МДПІ з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкових зобов'язань, зазначених в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, винесено нове податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 № 0066161701/1.
Податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 № 0066161701/1 було оскаржено позивачем в судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.04.2014, визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 18.10.2010 № 0066161701/1.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання висновку про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню позивачу, тому зобов'язав Луцьку ОДПІ скласти і подати такий висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
З 01.01.2011 Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України.
Згідно з пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
За правилами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, яким визначено механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
За змістом пункту 9 зазначеного Порядку, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.
Наведені норми дають підстави для висновку про те, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Як видно з матеріалів справи, правомірність формування позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, встановлена постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 у справі № 2а-3569/10/0370, яка набрала законної сили.
Позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався з листами до Ківерцівської МДПІ з вимогою подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, 77153 грн.
14.06.2016 ОСОБА_2 повторно звернувся з листом № 73 (вх. № 146 від 15.06.2016) до Ківерцівської МДПІ з вимогою подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, 77153 грн.
Відповіді на даний лист відповідач не надав.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає в ненаданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачу в загальному розмірі 77153 грн.
Доводи апелянта, що за рахунок суми, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, було погашено суми ПДВ та донараховані платежі по ПДВ, які були нараховані ОСОБА_2 у червні 2013 року, є безпідставними та такими, що не мають належного законодавчого обґрунтування, оскільки податковий орган позбавлений права змінювати цільове призначення коштів платника податків.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що станом на червень 2013 року у позивача існувала переплата з податку на додану вартість в розмірі 381899грн, тому податковий орган мав можливість погасити суму податкової заборгованості за рахунок даної переплати, а не суми, яка підлягала бюджетному відшкодуванню.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постановах від 16.09.2015 по справі №21-881а15, від 17.11.2015 по справі №21-4371а15, від 07.06.2016 по справі 21-1067а16.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі № 803/1064/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_3
текст ухвали виготовлений 04.11.2016.