Справа: № 357/6832/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
20 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2016 року позов задоволено: визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області щодо відмови нарахувати ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з лютого 2015 року, застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014,2013,2012 роки з урахуванням проведених виплат - протиправними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області нарахувати ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з лютого 2015 року, застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014,2013,2012 роки з урахуванням проведених виплат .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, при досягненні пенсійного віку, тобто 25.12.2014 року у позивача виникло право на пенсію за віком у відповідності до загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м.Біла Церква Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на загальних засадах та надав передбачений для цього нормативами необхідний перелік документів і така пенсія йому була нарахована і з січня 2015 року розпочалася виплата пенсії. На час звернення до відповідача з вказаною заявою, ОСОБА_2 не нараховувалася і не виплачувалася пенсія.
У квітні 2016 року позивач, після звернення до відповідача, отримав розрахунок відповідно до якого було обчислено розмір його пенсії. З даного розрахунку вбачається, що при обчисленні заробітної плати для розрахунку пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати за 2009 рік.
22 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив останнього нарахувати ОСОБА_2 пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з лютого 2015 року, застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2013 та 2012 роки з урахуванням проведених виплат.
21 травня 2016 року позивач отримав відповідь на свою заяву, в якій було зазначено, що пенсія йому, ОСОБА_2, нарахована у відповідності до вимог законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при нарахуванні пенсії позивачу мав взяти до уваги положення ч.2 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не розпочати нарахування пенсійного забезпечення із розрахунку з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому па одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n);
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, відповідач при нарахуванні пенсії позивачу мав взяти до уваги саме положення ч.2 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не розпочати нарахування пенсійного забезпечення із розрахунку з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.
Отже, оскільки встановленим є те, що при досягненні пенсійного віку,та не отримуючи жодних пенсій, як щомісячних виплат, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області в лютому 2015 року, то і при розрахунку заробітної плати для обчислення його пенсії повинна братися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2013 та 2012 роки відповідно до ч.2 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
А відповідачем в супереч чинному законодавству при розрахунку пенсії позивача було Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 606,32 (1378 * 0,4 * 110%).
Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2016 року - без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 606 грн. (шістсот шість) 32 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.