03 листопада 2016 рокусправа № 808/1106/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)
суддів: Суховарова А.В. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. у справі №808/1106/16
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
30.03.2016р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 04.04.2016р. /а.с. 3-7,39-40/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2016р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №808/1106/16 та справу було призначено до судового розгляду /а.с. 1 /.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що вона з 14.01.2004р. працювала у Мелітопольському районному суді Запорізької області, 16.04.2004р. переведена до новоутвореного Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області де і продовжує працювати на теперішній час на посаді секретаря судового засідання, за час роботи працювала на посадах діловода суду, секретаря судового засідання, секретаря суду, посадовий оклад позивача, як секретаря судового засідання в період з січня 2014р. по серпень 2015р. складав 1218 грн., а з вересня 2015р. по грудень 2015р. - 2067 грн., але позивач вважає, що відповідачем його посадовий оклад було встановлено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при визначені посадового окладу секретаря судового засідання відповідач повинен був керуватись нормами закону, а не підзаконних актів, як це мало місце, тому позивач вважає такі дії відповідача, які полягають у виплаті йому заробітної плати у розмірі меншому ніж це передбачено діючим законодавством, неправомірними та просив суд: - визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати з 26.10.2014р. по 28.03.2015р., відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з 29.03.2015р. по 31.12.2015р. відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; - зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та за період з 29.03.2015р. по 31.12.2015р. - відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, інших виплат та індексації, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. у справі №808/1106/16 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ТУ ДСА у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. / а.с. 133-137/.
Позивач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 141-143/, у які посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 08.08.2016р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с.158-165/ заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та посилаючись на те, що суд першої інстанції постановив у справі рішення без порушень норм чинного законодавства. просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 08.08.2016р. у даній справі залишити без змін.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились. Особи, які беруть участь у розгляді справи про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином /а.с. 155-157/, відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 158-165/ просив суд розглянути справу у відсутність свого представника. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відступіть позивача та представника відповідача.
Перевіривши у судовому доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач з 14.01.2004р. працювала у Мелітопольському районному суді Запорізької області, а 14.01.2004р. позивача переведено до новоутвореного Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, при цьому в період з 14.01.2004р. по 28.08.2005р. ОСОБА_1, позивач у справі, займала посаду діловода суду, з 29.08.2006р. по 20.04.2008р. - секретаря судового засідання, з 21.04.2008р. по 29.03.2015 - секретаря суду, з 30.03.2015 по час звернення з позовом до суду - секретаря судового засідання, має 11 ранг державного службовця, та посадовий оклад позивача протягом жовтня 2014р. - серпня 2015р. становив 1218,00 грн., а з вересня 2015 р. по грудень 2015 р. - 2067,00 грн., виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та високі досягнення у праці, премії, зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи / а.с. 12-21/.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, з приводу визначення та встановлення відповідачем розміру посадового окладу позивача у справі під час його роботи на державній службі, врегульовані положенням Конституції України та нормами законів України «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру» «Про забезпечення права на справедливий суд» та нормами Бюджетного кодексу України ( з урахуванням вимог щодо дії положень нормативно-правових актів в часі ).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, 26.10.2014 р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
З 28.03.2015 р. Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Вищенаведені положення норм Законів узгоджуються із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Також частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР) передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
Аналіз положень статті 142 Закону № 2453-VІ (в редакції до 28.03.2015 р.) дає можливість зробити висновок про те, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ).
Також необхідно зазначити, що аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ в редакції Закону чинній з 28.03.2015р..
З 01.01.2015 р. пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.
Отже вищенаведене свідчить про те, що Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою ст. 51 Бюджетного кодексу України, передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі у спірні періоди посадовий оклад позивача у справі було визначено відповідно до постанови № 268 і саме виходячи з цього розміру посадового окладу відповідачем здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати .
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, які регулюють спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, з урахуванням вимог щодо дії нормативно-правових актів у часі, колегія суддів вважає, що оскільки з 26.10.2014р. по 09.09. 2015р. Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16.01.2014 р. № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, то відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права висловлена в постановах Верховного суду України від 12.07.2016р. ( реєстровий номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 58986558), від 13.07.2016р. (реєстрові номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 58986562, 58986554), а відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок, щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України , є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи, зроблено висновки, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і прийнято рішення без порушень норм чинного законодавства, яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення необхідно постанову суду першої інстанції від 08.08.2016р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2016р. у справі №808/1106/16 - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.. 212 КАС України.
Повний текст виготовлено - 04.11.2016р.
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: О.М. Панченко