"02" листопада 2016 р.Справа № 916/2261/16
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Чебан К.В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №14-182 від 15.07.2014р.);
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 21/р8-094 від 20.09.2016р.);
розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання”
про стягнення 16 477,07 грн., -
встановив:
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання” 16 477,07 грн., з яких: 13 527,30 грн. - пеня, 903,92 грн. - 3% річних та 2 045,85 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ “НАК “Нафтогаз України” посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 15-781-РО від 25.06.2015 року щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. порушено провадження по справі № 916/2261/16 за даним позовом, розгляд справи призначено на 21.09.2016р.
21.09.2016 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву (22967/16), згідно якого відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення 880,85 грн. - 3 % річних, 763, 45 грн. - інфляційних витрат та 13 188,88грн. - пені, зазначаючи, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилки. Також, відповідач у відзиві виклав клопотання про зменшення розміру пені до 1% - а саме 131,88грн., посилаючись на фінансові труднощі через несвоєчасні оплати споживачами вартості газу на його користь.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2016р. розгляд справи відкладено на 12.10.2016р.
Ухвалами господарського суду Одеської області від 12.10.2016р.:
- продовжено строк розгляду справи до 03.11.2016р. - згідно ст. 69 ГПК України;
- розгляд справи відкладено на 02.11.2016р. - згідно ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 02.11.2016р.:
- представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, зазначивши про необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, про що надав відповідні письмові пояснення (вх. № 26680/16)
- представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позов, визнавши позовні вимоги у відповідності до наданого ТОВ „Одесагаз-Постачання” контррозрахунку, просив суд зменшити розмір пені до 1%.
Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.11.2016р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
25.06.2015р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ТОВ „Одесагаз-Постачання” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 15-781-РО, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1 договору).
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (споживачам Покупця) (п. 1.2 договору).
Продавець передає Покупцеві з 01 липня 2015р. по 31 грудня 2015р. газ в обсязі до 338.500 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюються НКРЕКП (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 300 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 300 грн., крім того ПДВ - 20% - 660 грн., всього з ПДВ - 3 960 грн.
У разі зміни НКРЕКП ціни на природний газ вона є обов'язковою для Сторін за Договором з моменту введення її в дію, про що Сторонами підписується додаткова угода до Договору (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Згідно п. 7.2 договору, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (Розділ 11 Договору).
Також, між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ „Одесагаз-Постачання” були укладені додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу № 15-781-РО: № 1 від 15.10.2015р., № 2 від 28.10.2015р. та № 3 від 04.11.2015р., щодо визначення ціни газу.
На виконання умов Договору, в період з липня 2015р. по грудень 2015р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 720 503,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- від 31.07.2015р. - на суму 21 886,92 грн.,
- від 31.08.2015р. - на суму 18 334,80 грн.,
- від 30.09.2015р. - на суму 21 629,52 грн.,
- від 31.10.2015р. - на суму 118 847,52 грн.,
- від 30.11.2015р. - на загальну суму 179 550,70 грн.,
- від 31.12.2015р. - на суму 360 253,70 грн.
В порушення умов вищезазначеного договору, ТОВ „Одесагаз-Постачання” за фактично отриманий в період з липня по грудень 2015р. природний газ розраховувалось невчасно, що стало підставою для звернення ПАТ „НАК „Нафтогаз України” до суду з даним позовом, в якому товариство просить суд стягнути з відповідача 13 527,30 грн. - пені, 903,92 грн. - 3% річних та 2 045,85 грн. - інфляційних втрат.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2015р. між ПАТ „НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ТОВ „Одесагаз-Постачання” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 15-781-РО, згідно якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
На виконання умов Договору, в період з липня 2015р. по грудень 2015р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 720 503,16 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
При цьому, відповідач повинен був оплатити природний газ поставлений у липні 2015р. - до 20 серпня 2015р., у серпні 2015р. - до 20 вересня 2015р., у вересні 2015р. - до 20 жовтня 2015р., у жовтні 2015р. - до 20 листопада 2015р., у листопаді 2015р. - до 20 грудня 2015р., у грудні 2015р. - до 20 січня 2016р.
Однак, грошові кошти за поставлений природний газ в загальній сумі 720 503,16 грн. було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати, а саме сплачено:
- 05.11.2015р. - 61 851,21грн.;
- 28.12.2015р. - 298 398,22грн.;
- 26.01.2016р. - 360 253,69грн.;
- 13.05.2016р. - 0,04грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з матеріалів справи, суд вважає встановленим факт виконання відповідачем своїх зобов'язань з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 903,92 грн., нарахованих за період з 20.08.2015р. по 25.01.2016р., суд вважає його вірним та здійсненим відповідно до чинного законодавства.
Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 903,92 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат за вересень - грудень 2015р., вказаний позивачем у розрахунку у сумі 2 045,85 грн., то суд зазначає наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
З огляду на викладене, Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Саме такі рекомендації судам щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ вміщені у розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних витрат, суд встановив, що при здійсненні даного розрахунку позивач не врахував вказівки, викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., та зробив власний розрахунок за допомогою системи „Ліга-Закон”, згідно якого встановив, що розмір інфляційних витрат за вересень - грудень 2015р. становить 809,35грн.
Отже, загальна сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 809,35грн.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13 527,30грн. пені за період з 20.08.2015р. по 25.01.2016р.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, встановив, що його зроблено вірно, у дні, в які відповідачем здійснювались часткові проплати та, відповідно, частково зменшувалася сума боргу, пеня нараховувалась лише на суму, яка залишилась несплаченою.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Доводячи суду наявність важкого фінансового становища, відповідач подав до справи звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2016р., договір про відновлювану кредитну лінію №290416/03-КЮ від 29.04.2016р., зазначив про стан заборгованості по пільгам та субсидіям за період з грудня 2015р. по серпень 2016р., про стан заборгованості установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
З урахуванням того, що ТОВ „Одессагаз-Постачання” визначено постачальником газу для потреб державних установ та населення, які невчасно розраховуються за отриманий газ, несвоєчасне виділення державних дотаційних коштів на покриття повної вартості купованого відповідачем газу, вжиття відповідачем заходів щодо часткової постійної проплати придбаного у позивача газу, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача вдвічі - до суми 6 763,65грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача: 6 763,65 грн. - пені, 903,92 грн. - 3% річних та 809,35 грн. - інфляційних витрат.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 903 (дев'ятсот три) грн. 92 коп. - 3 % річних, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 35 коп. - інфляційних витрат, 6 763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 65 коп. - пені, 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 51коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 04.11.2016р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко