19 жовтня 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем'яносовМ.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 лютого 2010 року вона подала до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві заяву про примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та виконавчий лист, виданий відповідним судом.
18 листопада 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. По теперішній час вказане вище судове рішення залишається невиконаним. Із суми боргу боржник повернув позивачу лише 200 грамів золота та державний виконавець перерахував на рахунок позивача 1 065 грн. Залишок боргу у вигляді 740 грамів золота до цього часу не стягнуто.
Позивач вважала, що невиконання вказаного рішення боржником відбулося у результаті неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця, що у свою чергу спричинено позивачу значну моральну шкоду, яку вона оцінила у 500 тис. грн.
А тому, позивач просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 500 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 2 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У решті позову відмовлено.
ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на поважність причин його пропуску.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження, вказані заявником, є поважними.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, встановивши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 тис. грн.
На підставі наявних у справі доказів суд обґрунтовано вважав доведеними факти неправомірних дій та неправомірної бездіяльності державного виконавця, заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок зволікання працівником виконавчої служби під час виконання судового рішення.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до вимог ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1173, 1174 ЦК України завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню державою, оскільки за шкоду, заподіяну рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, несе відповідальність держава.
Доводи скарги висновки суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року.
Відмовити ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ М.В. Дем'яносов