У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є. суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Попович О.В., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Галицьке розвиткове товариство», ОСОБА_9, про визнання недійсним договору, визнання недійсною реєстрацію, визнання майна спільною власністю, поділ спільного майна подружжя, витребування майна, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2016 року, в с т а н о в и л а: У липні 2013 року позивач звернулась до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі до 27 березня 2014 року, під час якого ними в 2009 році за спільні кошти придбано автомобіль марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 150 000 гривень, право власності на який згідно з довідкою-рахунком від 29 березня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_7 18 квітня 2013 року між відповідачами укладено договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу без її згоди, а тому просила суд визнати вказаний договір недійсним, визнати недійсною державну реєстрацію транспортного засобу, витребувати автомобіль від ОСОБА_8, визнавши його спільним майном подружжя; здійснити поділ автомобіля, відступивши від засад рівності та визнавши за нею право власності на 2/3 його частки, а за ОСОБА_7 - на 1/3 частки, посилаючись на те, що на її утриманні знаходиться їх малолітній син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 згідно довідки-рахунку серії ААБ № 216812 від 18.04.2013 року. Визнано недійсною реєстрацію автомобіля марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 згідно довідки-рахунку серії ААБ №216812 від 18.04.2013 року. Визнано автомобіль марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Поділено автомобіль марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на автомобіль по 1/2 частці автомобіля. Витребувано від ОСОБА_8 в користь ОСОБА_6 автомобіль марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання письмової форми при наданні згоди на відчуження спільного майна подружжя не є підставою для визнання такого правочину недійсним та врахувавши, що відповідач ОСОБА_8 не міг і не повинен був знати, що на відчуження спірного автомобіля дружина попереднього власника не надавала своєї згоди, дійшов висновку про відмову в позові. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка оформлена з порушенням вимог ч. 3 ст. 65 СК України, оскільки продаж спільного автомобіля відбувся без письмової згоди співвласника (дружини), а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно з довідкою-рахунком від 18 квітня 2013 року серії ААБ № 216812, визнання недійсною реєстрації автомобіля та його витребування від ОСОБА_8 на користь позивача. Встановивши, що спірний автомобіль є спільним майном подружжя, який підлягає поділу в рівних частках, шляхом визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на автомобіль по 1/2 частини, апеляційний суд вважав доводи позивача, як підставу для відступлення в рівності часток при поділі спільного майна подружжя несплату відповідачем аліментів на утримання дитини, - безпідставними. Врахувавши, що спірний автомобіль, який є спільним майном подружжя і відчужений без згоди позивача, перебуває у ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, апеляційний суд дійшов висновку про витребування транспортного засобу на користь позивача. Проте з такими висновками апеляційного суду в повній мірі погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними в 2009 році за спільні кошти придбано автомобіль марки «Шкода-Октавія», 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 150 000 гривень, право власності на який згідно з довідкою-рахунком від 29 березня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_7 18 квітня 2013 року між відповідачами укладено договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, який оформлено у ТОВ «ГРТ» з видачею довідки-рахунку серії ААВ № 216812. Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі. Однак, відповідно до положень ч. ч. 1,2218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна зі сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядженням майно, що є у спільній сумісній власності подружжя, вже не діє. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п. 30 Постанови). Отже, законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року (справа № 6-7цс15), яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України. Дійшовши правильного висновку про те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та визнання за кожним із подружжя по Ѕ його частки, апеляційний суд разом з тим залишив поза увагою, щозаконодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсною угоди купівлі-продажу спірного автомобіля від 18 квітня 2013 року, визнання недійсною реєстрації транспортного засобута його витребування, та не врахував, що позивач має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого автомобіля. За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур О.В. Попович О.М. Ситнік О