У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНи 19 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Попович О.В., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року, в с т а н о в и л а: У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 13 серпня 2007 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк» (далі - ПАТ «Правекс-банк») та ОСОБА_6укладенокредитний договір № 966-002/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 92000 доларів США, а позичальник зобов'язувався повернути банку суму в строк до13 серпня 2022 року зі сплатою 11,99 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ждня між банком та ОСОБА_7 укладений договір поруки № 966-002/07Р. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 серпня 2007 року між банком та позичальником укладено іпотечний договір № 966-002/07Р, за умовами якого останній передав в іпотеку банку належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Боржник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 18 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 73 694,69 долари США, з яких: 45 914 доларів США - заборгованість за кредитом; 19 512,89 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 58,56 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 8 209,24 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами. 25 червня 2015 року банком на адресу позичальника та поручителя направлені письмові вимоги про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором від 13 серпня 2007 року № 966-002/07Р. На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 694,69 долари США. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову. У касаційній скарзі ПАТ КБ «Правекс-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у кредитному договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такого повернення коштів. Встановивши, що останній платіж за кредитним договором боржник здійснив 06 лютого 2012 року, а тому строк користування кредитом припинився достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення, тобто з 10 березня 2012 року, суди дійшли висновку, що саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушених прав, однак банк звернувся до суду з позовом 03 серпня 2015 року, а тому відмовили у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Проте з такими висновками судів у повній мірі погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судами встановлено, що 13 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 966-002/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 92000 доларів США, а позичальник зобов'язувався повернути банку вказану суму в строк до 13 серпня 2022 року зі сплатою 11,99 % річних. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Як вбачається з умов кредитного договору, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом частинами в сумі 512 доларів США щомісяця. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Відповідно до п. 4.4 кредитного договору шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у кредитному договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такого повернення коштів. З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2015 року на адресу позичальника направлено вимогу № 167/15 про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором, згідно з якою станом на 23 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 73 746,45 доларів США, у зв'язку з чим банк вимагає усунути порушення - погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не пізніше 30 днів з дати відправлення (або отримання, у разі якщо це зазначено у кредитному договорі) цього повідомлення. Разом з тим за змістом п. 6.1.7 кредитного договору позичальник зобов'язується у разі виникнення подій, зазначених у п. п. 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню та штраф. Таким чином, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, банк має право на дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту, для реалізації якого банк повинен письмово повідомити позичальника. За змістом ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 6-249цс15). Крім того, за змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст.554 ЦК України). Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Аналогічне положення міститься у п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом якого порука припиняється (ч. 4 ст. 559 ЦКУкраїни), якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Як вбачається з п. 4.1 договору поруки даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 13 серпня 2025 року. Вимога про усунення порушень направлена на адресу поручителя 25 червня 2015 року. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з проведенням останнього платежу 06 лютого 2012 року строк користування кредитним договором припинився достроково, є передчасним, оскільки матеріали справи не містять повідомлення про направлення вимоги щодо припинення строку користування кредитом відповідно до п. 4.4 договору. Крім того, оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-169цс14). Дійшовши висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у серпні 2015 року у зв'язку з проведенням останнього платежу 06 лютого 2012 року, суд першої інстанції залишив поза увагою, що з моменту несплати чергового платежу початок перебігу строку позовної давності починається щодо цього платежу, а не тих, які підлягають сплаті в майбутньому згідно з графіком внесення платежів кожного місяця, та не з'ясував, чи є вимога про усунення порушень від 25 червня 2015 року вимогою про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Водночас згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно дост. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За змістом ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Окрім того, у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України із поєднанням зі ст. 1048 ЦК України. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції викладеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня Т.О. Писана О.В. Попович О.М. Ситнік О