Іменем україни
31 жовтня 2016 року № 876/4444/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Довгополова О.М.,
Пліша М.А.,
секретаря судового засідання Кудєрової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву Виконавчого комітету Львівської міської ради про роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2016 року у справі №461/2207/16-а за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
31.03.2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 серпня 2014 року №605 в частині затвердження інформаційної картки адміністративної послуги «Погодження вибору місця розташування земельної ділянки».
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2016 року у справі №461/2207/16-а скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано незаконними підпункти 2, 3, 4 пункту 2 «Перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформація про умови чи підстави отримання адміністративної послуги» Інформаційної картки адміністративної послуги - погодження вибору місця розташування земельної ділянки (Додаток 2), який затверджений п.1.2 Рішення Львівської міської ради №605 від 08.08.2014р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
06.10.2016р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради подано заяву про роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016р. в частині, чи має обов'язок Львівська міська рада приймати будь-які інші рішення щодо скасування підпункти 2, 3, 4 пункту 2 «Перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформація про умови чи підстави отримання адміністративної послуги» Інформаційної картки адміністративної послуги - погодження вибору місця розташування земельної ділянки (Додаток 2), який затверджений п.1.2 Рішення Львівської міської ради №605 від 08.08.2014р., оскільки станом на сьогодні на офіційному сайті Львівської міської ради зміни до рішення не внесено.
Представник відповідача подану заяву підтримав, позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно із ч.1 і ч.2 ст.170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Виходячи з коментованої статті, роз'ясненню підлягають постанови чи ухвали суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду.
Згідно п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», за правилами статті 170 КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що п.1.2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №605 від 08.08.2014р. «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» (зі змінами), затверджено Додаток 2, зокрема, Інформаційну картку адміністративної послуги - погодження вибору місця розташування земельної ділянки, п.2 якої містить вимоги щодо обов'язкового долучення до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додаткових документів, подання яких за змістом та формою не передбачено законом, а тому підпункти 2, 3, 4 пункту 2 Інформаційної картки адміністративної послуги - погодження вибору місця розташування земельної ділянки Додаток 2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №605 від 08.08.2014р. суперечать нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу, а саме ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до якої забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, а тому є незаконними.
Таким чином, з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016р. вбачається, що така є чіткою і зрозумілою: терміни, вжиті у ній, відповідають тому змістові, що вони мають згідно законодавства України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Водночас, у разі визнання незаконним (протиправним) нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Позиція щодо втрати чинності нормативно-правовим актом за рішенням суду висловлена у постанові Верховного суду України від 08.12.2009р. (справа 21-1573во09).
Також, суд апеляційної інстанції наголошує на обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб та виконанню на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом (статті 14, 255 КАС України).
Покликання заявника (представника Львівської міської ради) у поданій до суду заяві від 06.10.2016р. про роз'яснення рішення суду на те, що на офіційному сайті Львівської міської ради зміни до оскаржуваного рішення Львівської міської ради №605 від 08.09.2014р. не внесено, незважаючи на прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом 22.08.2016р. постанови, судом апеляційної інстанції в контексті вимог статті 14, 255 КАС України розцінюється не інакше, як затягування виконання судового рішення, оскільки спірне рішення Львівської міської ради і надалі залишається в редакції, яка існувала на час судового розгляду без поінформування осіб, інтересів яких таке рішення стосується, про визнання його незаконним в частині, згідно постанови суду від 22.08.2016р.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду є чітким та зрозумілим, не може бути зміненим по суті, а тому в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 160, 165, 170, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Виконавчого комітету Львівської міської ради про роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді О.М. Довгополов
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали складено 01.11.2016р.