Справа № 526/2003/15-к
Провадження № 1-кп/526/7/2016
02 листопада 2016 року м. Гадяч
Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч кримінальне провадження № 12015170130000607 від 08.08.2015 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білогриве Кролевецького району Сумської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
08.08.2015 року близько 15 год.30 хв., в АДРЕСА_2 в приміщенні свого будинку ОСОБА_5 умисно наніс своїй співмешканці ОСОБА_4 два удари ногою по лівому стегну, один удар кулаком в ліву частину підборіддя, близько 6 ударів кулаком в область правого та лівого плеча та один удар коліном в область правого стегна, спричинивши їй своїми умисними діями, згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 12.08.2015 року, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та тілесні ушкодження у вигляді крововиливів обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_4 , це його колишня цивільна дружина, з якою він на протязі 15 років проживав однією сім'єю. Але у лютому 2015 року вони припинили свої стосунки та він виїхав до своєї матері, залишивши потерпілу ОСОБА_4 з їх спільною дитиною проживати у будинку, який належить йому. 08.08.2015 року, оскільки між ним та ОСОБА_4 виникали постійні сварки, він вивіз її речі з будинку та поміняв замки. 08.08.2015 року, він прийшов до себе до будинку, та побачив, що у будинку хтось є, попитався його відкрити своїм ключем, але не зміг цього зробити, оскільки було закрито з середини. Через деякий час ОСОБА_4 відкрила йому двері, вони поспілкувались, але не знайшли спільної мови та він вийшов у двір, сів на лавочку. Через деякий час прийшла ОСОБА_7 , зайшла до будинку та розпочалися крики. Також зазначив, що він ніколи не наносив ОСОБА_4 тілесні ушкодження та взагалі ніколи не піднімав на неї руку.
Обвинувачений пояснив, що конфлікт між ним та ОСОБА_4 виник через те, що потерпіла хотіла, щоб він віддав їй будинок.
Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 надала показання, що після подружньої зради, в лютому 2015 року обвинувачений зібрав свої речі і виїхав до матері. Вона разом з дитиною зі згоди ОСОБА_5 продовжила проживати у його будинку. Але у квітні обвинувачений змінив своє ставлення та у відношенні неї почався психологічний тиск з боку обвинуваченого, а саме обвинувачений її принижував, погрожував їй. У результаті зазначених дій вона була вимушена звертатись неодноразово до органів міліції із заявами, для того, щоб якось захисти себе. 08.08.2015 року, ОСОБА_5 забрав дитину і відвіз до своєї матері. Вона була у магазині своєї матері, обвинувачений їй зателефонував та повідомив, що він змінив замки на будинку, також зазначив, що дитину вона не побачить. Після цього потерпіла пішла до дома та побачила, що дійсно замки були змінені, та враховуючи, що всі її речі знаходяться у будинку, вона через відкрите вікно залізла до хати і зрозуміла, що частково речі вивезені. Потім вона почула, що приїхав ОСОБА_5 і відкрив двері своїм ключем і зайшов. Та між ними виникла сварка, у ході якої він спочатку штовхнув її у спину, а коли вона розвернулася, то він почав її бити. Спочатку бив ногами, потім по обличчю кулаком, і по руках, у неї були крововиливи і синці.
Також зазначила, що під час конфлікту прийшла їх кума ОСОБА_7 , з якою вони заздалегідь домовилися про зустріч у будинку в якому вона проживала, оскільки вона не знала, що виникне така ситуація. ОСОБА_7 було відомо, що у них з ОСОБА_5 виникають конфліктні ситуації, оскільки вона про це їй розповідала. Також вказала, що за всі роки спільного проживання ОСОБА_5 її не бив, це був перший раз.
Враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо повного не визнання вини, заслухавши думку учасників судового розгляду, які наполягали на доцільності дослідження доказів відносно всіх обставин кримінальних правопорушень, в порядку ст. 349 КПК України, судом розглянуто кримінальну справу із дослідженням доказів у повному обсязі.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 пояснила, що 08.08.2015 р близько 15 год. 15 хв. - 15 год.30 хв. вона приїхала відвідати ОСОБА_4 .. Двері на подвір'ї і в будинок були відчинені. В коридорі вона побачила ОСОБА_5 зі спини, після цього побачила, як він наносить ОСОБА_4 удар правою рукою і правою ногою. Вона закричала, він відкинув потерпілу і вийшов на вулицю. ОСОБА_4 була в шоковому стані, в неї розпочався рвотний рефлекс, після чого вона викликами працівників міліції. Також зазначила, що після конфлікту, вони з потерпілою розмовляли та вона помітила у неї на руках та з лівої сторони на обличчі припухлості і почервоніння.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав показання, що 08.08.2015 року, він попросив ОСОБА_5 відвезти його додому. По путі, ОСОБА_5 сказав, що йому треба заїхати додому, обвинувачений зайшов до себе в двір, а він чекав його в машині. Через 2-3 хв. в двір зайшла височенька біленька жінка, прізвище йому її не відомо, після чого він почув жіночі крики, заглянув у двір та побачив, що ОСОБА_5 сидить на лавочці, та на його питання, що відбувається пояснив, що це вистава для сусідів, після того, як обвинувачений повідомив, що викликали міліцію, він пішов додому.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, що 08.08.2015 року, він отримав вказівку від чергового про виклик за адресою проживання ОСОБА_4 . Вони разом з ОСОБА_10 приїхали, зайшли в господарство і помітили ОСОБА_5 , який сидів біля будинку і палив. Він запросив їх до будинку, де знаходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .. ОСОБА_4 була у стресовому стані, плакала і заявила, що ОСОБА_5 наніс їй тілесні ушкодження, після чого, вони усі були запрошені до райвідділу для дачі пояснень. Також зазначив, що на тілі ОСОБА_4 були видимі пошкодження у вигляді синців на плечах, підборідді та нозі. З пояснень стало відомо, що конфлікт виник із-за того, що ОСОБА_5 вигнав потерпілу із будинку, який належить останньому, а їй нікуди йти. У будинку крім ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 нікого не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання, що 08.08.2015 року, він отримав від чергового вказівку про виклик за адресою проживання ОСОБА_4 . Коли вони приїхали, у дворі сидів ОСОБА_5 , а у будинку знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . ОСОБА_4 плакала, у неї був рвотний рефлекс. Крім цього остання зазначила, що ОСОБА_5 наніс їй тілесні ушкодження. Також зазначив, що на тілі ОСОБА_4 були видимі пошкодження у вигляді синця на плечі. З пояснень стало відомо, що конфлікт виник із-за того, що ОСОБА_5 вигнав потерпілу із будинку, вивіз її речі. ОСОБА_7 зазначила, що коли вона увійшла до будинку, то побачила, як ОСОБА_5 наносить тілесні ушкодження потерпілій.
Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 пояснила, що потерпіла ОСОБА_4 неодноразово їй казала, що вона обов'язково помститься ОСОБА_5 , крім цього зазначила, що потерпіла попросила її про допомогу в тому, що коли ОСОБА_5 , начебто буде її бити, щоб вона по її дзвінку прийшла у цей момент до неї та засвідчила цей факт.
Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_7 , з якою він на той момент знаходився у стадії розлучення, погрожувала йому, що якщо він не буде йти на зустріч їй, то з ним буде теж саме, що трапилось у м. Гадячі. З часом, у розмові з ОСОБА_5 , приблизно у вересні 2015 року, йому стало відомо, що у них трапилось. Крім цього зазначив, що у літку при телефонній розмові з ОСОБА_4 , остання йому погрожувала, що якщо, він з'явиться у м. Гадяч, то вона поб'є йому машину.
Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_13 пояснив, що крововиливи різної форми і розміру можливі від удару одного кулака, дивлячись під яким кутом був удар. Удар можливо було нанести кулаком, можливо взуттям, а можливо якимось іншим предметом для того, щоб була незрозуміла форма. Cтрус мозку у потерпілої встановлювався по медичній документації.
Відповідно до заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 08.08.2015 року, остання просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , який 08.08.2015 року, близько 15 год. наніс їй близько 7 ударів кулаком та коліном у різні частини тіла, чим завдав тілесні ушкодження.
Висновком експерта № 149 від 12.08.2015 року, згідно якого проведенням судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , враховуючи дані медичної документації на її ім'я, виявлені тілесні ушкодження які можна розділити на групи: А - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, дані тілесні ушкодження могли утворитися від не менше однієї травматичної дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки людини стиснуті в кулаки, ноги у взутті, або інші предмети з подібною характеристикою, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові і в своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Б - крововиливи обличчя, верхніх та нижніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від не менше восьми травматичних дій тупих твердих предметів, якими могли бути руки людини стиснуті в кулаки, ноги у взутті, або інші предмети з подібною характеристикою, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові і в своїй сукупності так і кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо утворення тілесних ушкоджень групи А при одноразовому падінні на тверду горизонтальну поверхню. Утворення інших тілесних ушкоджень по даному механізму виключається.
Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 27.08.2015 року з фототаблицями до нього, за участі потерпілої ОСОБА_4 , підтверджується, що під час зазначеної слідчої дії потерпіла розповіла та показала, яким чином ОСОБА_5 наносив їй тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 200 від 16.09.2015 року, покази потерпілої ОСОБА_4 надані нею у ході проведення слідчого експерименту не суперечать об'єктивним судово-медичним даним отриманим при судово-медичній експертизі ОСОБА_4 .
Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 27.08.2015 року з фототаблицями до нього, за участі свідка ОСОБА_7 , підтверджується, що під час зазначеної слідчої дії свідок розповіла та показала, яким чином ОСОБА_5 наносив ОСОБА_4 тілесні ушкодження.
Відповідно до заяв поданих потерпілою ОСОБА_4 , заяв поданих ОСОБА_5 , роз'яснень та висновків Гадяцького РВ ХМУ УМВСУ в Полтавській області, які містяться в матеріалах справи, які у своїй сукупності узгоджуються з іншими доказами, вказують, що між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 були неприязні відносини на протязі тривалого часу, що могло призвести до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.
Згідно висновку судово-медичного експерта (експертиза за матеріалами справи) № 103 від 19.07.2016 року, проведеної на підставі комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , даних медичної документації на її ім'я, матеріалів кримінального провадження, враховуючи відомі обставини справи, відповідаючи на поставлені питання, комісія підводить підсумки: проведенням комісійної судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на наступні групи: а) закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, крововилив в ділянці підборіддя зліва, які могли утворитися одномоментно від однократної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук людини, стиснені в кулак, нога людини у взутті або інший предмет з подібними характеристиками. Дані тілесні ушкодження можуть бути оцінені лише у своїй сукупності , як легкі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
б) крововиливи у м'які тканини лівого плеча, лівого ліктьового суглобу, правого передпліччя, крила правої здухвинної кістки, правого та лівого стегон, які утворилися не менш як від 8-микратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук людини, стиснені в кулак, нога людини у взутті або інший предмет з подібними характеристиками. Крововилив по зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна (розміром 12 х 10 см) міг утворитися внаслідок удару зігнутим коліном. Дані тілесні ушкодження, як у своїй сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вищевказані тілесні ушкодження по своїх морфологічних характеристиках відповідають даті їх утворення 08.08.2015 року.
Анатомічна локалізація, кількість та взаєморозміщення, виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, не характерні для їх утворення в результаті падіння на площину як з раніше наданим прискоренням, так і без такого.
Показання ОСОБА_4 дані нею 27.08.2015 р в ході проведення слідчого експерименту, відповідають давності та механізму утворення виявлених у неї тілесних ушкоджень, їх анатомічній локалізації, не суперечать кількості нанесених ударів в ділянку обличчя, верхніх та лівої нижньої кінцівок, але не співпадають по кількості нанесених ударів в ділянку тулубу та нижньої кінцівки справа.
Індивідуальні слідоутворюючі властивості травмуючи предметів не відображені у морфологічній характеристиці виявлених тілесних ушкоджень.
Тілесних ушкоджень чи наслідків їх загоєння, які б могли утворитися від дії гострих предметів (уламків скла), на тілі ОСОБА_4 не виявлено.
З урахуванням послідовності та незмінності показань ОСОБА_4 , оскільки вони повністю узгоджуються із показаннями свідків події, із дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, тому показання потерпілої визнаються судом правдивими та достовірними.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Однак, суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які були допитані у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, оскільки зазначені свідки перебувають у дружніх стосунках з обвинуваченим ОСОБА_5 та можуть свідчити на його корить, вони не були очевидцями конфлікту, не бачили заподіював чи ні обвинувачений ОСОБА_5 тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , не можуть пояснити механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_4 , та враховуючи, що інші докази надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні спростовують їх покази.
Що стосується висновку за результатами психофізіологічного обстеження з використанням комп'ютерного поліграфа від 18.03.2016 року у відношенні ОСОБА_5 , то суд дійшов до наступного висновку. В самому висновку відсутнє будь-яке посилання на норми чинного КПК України. Крім цього у чинному КПК України відсутнє будь-яке посилання на можливість використання поліграфа (детектора брехні) і в подальшому надання суду як доказу висновку експерта-поліграфолога за результатами проведеного психофізіологічного дослідження особи з використанням комп'ютерного поліграфу. Чинним КПК України не передбачена можливість перевірки правдивості показів особи на поліграфі (детекторі брехні), оскільки вона не є психофізіологічною експертизою, яка може проводитися лише експертами відповідної кваліфікації за науково-обґрунтованими методиками. Крім того, проведення такого роду експертиз має доручатися відповідним судовим експертам державних спеціалізованих установ. Крім того, результати перевірок на поліграфі (детекторі брехні) мають орієнтовне значення в процесі доказування, а не доказове значення. Крім того, методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про судову експертизу" № 4038-XII від 25.02.1994 року). Таким чином, суд дійшов до висновку, що висновок за результатами психофізіологічного обстеження з використанням комп'ютерного поліграфа від 18.03.2016 року у відношенні ОСОБА_5 є недопустимим доказом.
Крім того, суд враховує, що: - допустимість доказів визначається положеннями КПК України, які були чинними на момент їх отримання; - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України; - сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів; - жоден доказ не має наперед встановленої сили, що прямо передбачено ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 89, ч. 3 ст. 93, ч. 2 ст. 94 КПК України.
Отже, вищезазначені докази, а саме: показання свідків захисту: ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , висновок за результатами психофізіологічного обстеження з використанням комп'ютерного поліграфа від 18.03.2016 року у відношенні ОСОБА_5 , як докази спростування вини обвинуваченого ОСОБА_5 , керуючись абз. 4 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, суд вважає за доцільне, можливе та необхідне не враховувати при ухваленні вироку, виходячи з вказаних вище мотивів.
Показання підсудного ОСОБА_5 щодо непричетності до скоєння злочину, суд надає критичну оцінку, оскільки зазначені показання спростовуються показаннями потерпілої, свідків допитаних у судовому засіданні, а також письмовими доказами по кримінальному провадженню, дослідженими та перевіреними судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст.337 КПК України), є повністю доведеною та його дії кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вивченням особи підсудного ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_5 за вчинення злочину не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5 за вчинення злочину не встановлено.
Згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, виходячи із принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_5 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, у виді штрафу.
Потерпіла цивільний позов по кримінальному провадженню не заявляла, що не позбавляє її в подальшому права заявити зазначений позов у порядку цивільного судочинства.
Судових витрат та речових доказів по справі не має. Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисячка сімсот) грн.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя - ОСОБА_1