АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.
при секретарі: Синявського Д.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Колегія суддів, -
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Зазначала, що є біологічною донькою ОСОБА_2, проте за документами записана донькою ОСОБА_3, який на час її народження був чоловіком її матері ОСОБА_4.
Вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, біологічними батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Через деякий час після народження її мати припинила зустрічатися з ОСОБА_2 та продовжила жити у шлюбі з ОСОБА_3 аж до його смерті у 1984 році.
Залишившись вдовою мати у 1986 році знову почала зустрічатися з ОСОБА_2 та одружилася з ним у 1988 році. Батьки прожили у злагоді та любові більше 23 років, до 02 липня 2011 року коли її мати померла.
З часу спільного мешкання однією сім'єю ОСОБА_2 взяв на себе всю відповідальність за неї, брав участь у її вихованні, допомагав у навчанні, забезпечував фінансово протягом навчання та роботи.
У подальшому вона матеріально підтримувала батьків. На даний час її батькові 89 років, вона намагається надавати батькові увагу, моральну підтримку, грошову допомогу.
За життя її батьків питання про батьківство у їхній родині не піднімалося.
Проте, на сьогодні визнання батьківства ОСОБА_2 щодо неї є важливою, цінною та невід'ємною складовою її подальшого життя, тому що це є відновлення справедливості та установлення істини її народження, а також необхідно для отримання права на спадщину.
Факт біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно неї з достовірністю 99,9 % підтверджений молекулярно-генетичним дослідженням, згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 07 червня 2016 року.
Враховуючи вищенаведене просила визнати ОСОБА_5 батьком ОСОБА_1; зобов'язати відділ реєстрації актів громадського стану Дніпровського районного управління юстиції внести зміни до актового запису про ОСОБА_1, де у відомості про батьківство вказати батьком ОСОБА_5, виключивши відомості про ОСОБА_3; зобов'язати відділ реєстрації актів громадського стану Дніпровського районного управління юстиції на підставі змін до актового запису про ОСОБА_1 видати нове свідоцтво про народження, де батьком зазначити ОСОБА_5
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.3).
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства, остільки позивачка, яка народилася у період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, за правовим статусом, як дитина стосовно якої проведено реєстрацію записів відомостей про її матір та батька, не є суб'єктом звернення до суду з вимогами про оспорювання її батьківства.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає його законним та обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як зазначено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № З, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК (2947-14), істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС (2006-07), суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС (2006-07), беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12 червня 1998 року № 16, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, частинами 2, 3 статті 53 якого встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи .утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно ст. 54 Кодексу про шлюб та сім'ю України, батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.
Підстави та порядок оспорювання батьківства (материнства) встановлено ст. 56 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якою визначено, що особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років. Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.
Враховуючи викладене, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що норми Сімейного Кодексу України на виниклі по справі правовідносини не поширюються, а тому ОСОБА_1 не може бути суб'єктом звернення в суд з позовом про визнання (оспорення) батьківства.
Окрім цього, перевіряючи законність ухваленого по справі рішення, колегія суддів враховує й долучені до справи докази, зі змісту яких убачається, що зазначені у свідоцтві про народження позивачки батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є покійними, що виключає можливість визнання їх ні стороною спору, ні зацікавленою особою.
Відповідно до п. 2.13.1, 2.13.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстровані 14 січня 2011 року за № 55/18793, підставою для внесення відділом державної реєстрації змін в актові записи цивільного стану, є як рішення суду так і заява про визнання батьківства (додаток 3).
З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав до задоволення поданого по справі позову.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Правових підстав до скасування постановленого по справі рішення, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 755/10280/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11869/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Винниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.