Справа № 33/796/1210/2016 Суддя у першій інстанції: Павленко О.О.
Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
21 жовтня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Фрич Т.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 - адвоката Олійника О.В., іншого учасника ДТП - ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2016 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2016 року скасувати в частині визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції допущено неповноту та однобічність встановлення обставин, які мають значення для справи, що призвело до винесення неправильної за своєю правовою сутністю постанови, яка підлягає скасуванню в частині визнання винним ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи ОСОБА_3, його представника - адвоката Олійника О.В., іншого учасника ДТП ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245,280,256 КУпАП України, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3, 24.11.2015 року о 21 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1, в м. Києві, по вул. П. Сагайдачного, 15, під час руху заднім ходом на перехресті не переконався, що це не створить небезпеку чи перешкоди іншим учасникам руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.10.9, 10.10 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Приймаючи таке рішення, суд вислухав учасників адміністративної справи, дослідив схему пригоди, характер ушкоджень транспортних засобів, висновок експертів та прийшов до висновку про порушення ОСОБА_3 вимог п.10.9, 10.10 ПДР за що передбачена відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП.
Таке рішення суду першої інстанції вважаю законним та обґрунтованим, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.п.10.9, 10.10 ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю.
Згідно з положеннями п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що 24.11.2015 року керував автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Сагайдачного в сторону вул. Набережно- Хрещатицька, в м. Києві, він проїхав свій поворот, включив аварійні вогні та почав здійснювати рух заднім ходом, а в цей час на великій швидкості автомобіль «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 здійснив з його автомобілем зіткнення. Винним в ДТП, вважає водій автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2, який порушив вимог п. 12.3 ПДР України, оскільки рухався з великою швидкість та при виникненні небезпеки не застосував екстренного гальмування.
Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_5, пояснила, що 24.11.2015 року керувала автомобілем Аудід.н.з. НОМЕР_2 з сторони Європейської площі в напрямку вул. Набережно- Хрещатицької, в м. Києві повертаючи праворуч на дозволений зелений сигнал світлофора побачила, як автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 рухається заднім ходом в сторону її автомобіля, намагаючись уникнути зіткнення почала сигналити та здійснила маневр вправо, при цьому, зіткнення не вдалось уникнути внаслідок чого автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з її автомобілем.
Таким чином, суд вважає пояснення ОСОБА_5 такими, що відповідають фактичним обставинам справи, викладеним в протоколі про адміністративне правопорушення, а також узгоджуються з письмовими доказами наявними в справі у їх сукупності.
Пояснення водія ОСОБА_3 вважаю не спроможними, оскільки саме автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався правил дорожнього руху, внаслідок чого і відбулося зіткнення між автомобілями.
Вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2№352127, фотокартками з місця ДТП наданими учасниками ДТП, на яких відображені характер та локалізація механічних ушкоджень транспортних засобів, та письмових поясненнях учасників ДТП.
Крім того, вина ОСОБА_3 також підтверджується висновком експертів №4512/9426/16-52 від 10.06.2016, відповідно до якого, автомобіль «Тойота» під керуванням водія ОСОБА_3 рухався заднім ходом, на ділянці дороги де це заборонено, то в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Тойота» не відповідали вимогам п. 10.10 ПДР України, а дана невідповідність з технічної точки зору могла знаходитися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
За таких обставин, висновки суду про порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього рухута вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є законними та обгрунтованими.
Твердження ОСОБА_3 про порушення водієм автомобіля «Ауді» ОСОБА_5 правил дорожнього руху та її винуватість у ДТП, належить до компетенції органів поліції, які за результатами перевірки обставин ДТП, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 не складали та на розгляд до суду не направляли. А тому ці обставини не можуть бути предметом апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3
Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її зміни чи скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2016 року, - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва Т.В.Фрич