АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів, -
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначала, що 27 грудня 2015 року в с. Калинівка Броварського р-ну Київської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_3, під її керуванням.
Внаслідок пригоди було пошкоджено належний їй транспортний засіб, чим завдано майнової шкоди. Відповідач на місці ДТП визнав свою вину, просив не оформлювати матеріали згідно вимог закону, на що вона надала свою згоду. За наслідками вказаної домовленості відповідачем було надано розписку про відшкодування шкоди в добровільному порядку, проте зобов'язання боржник не виконав.
З урахуванням уточнень до позову, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, в сумі 58 632 грн. 25 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, вислухавши представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам процесуального права рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи, згідно розписки від 27 грудня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язався відшкодувати ОСОБА_1, як власнику автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_3, шкоду за пошкодження її автомобіля під час ДТП 27 грудня 2015 року в с. Калинівка Броварського р-ну Київської обл. (а.с.6).
Згідно даних іншої розписки від 27 грудня 2015 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти, в сумі 500 дол. США (а.с.49).
Відмовляючи у задоволенні заявленого по справі позову, суд першої інстанції виходив з підстав його недоведеності, того, що на місце дорожньо-транспортної пригоди працівники поліції не викликалися, європротокол не складався, місце та учасників пригоди не зафіксовано й не відтворено, особа винуватця пригоди не визначена, не встановлено рівень пошкоджень автомобіля позивачки та того, що позивачка з заявою про забезпечення доказів не зверталася.
Разом з тим, з висновками суду погодитися неможливо.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положеннями ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Між тим, як свідчать матеріали справи, районний суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попереджував осіб, які беруть участь у справі про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та здійсненню їх прав.
Визнаючи відсутність у справі доказів, які б підтверджували факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю сторін, суд першої інстанції залишив поза увагою зміст долученого у якості додатку до позовної заяви копії рапорту про результати огляду місця події, не вжив заходів щодо перевірки дійсності викладених у ньому обставин оригіналу, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
Так, згідно даних, які містяться у вказаному рапорті, складеному 27 грудня 2015 року в період часу з 14.02 до 15.30 представником асистуючої компанії «Укравтоекпертиза» та оригінал якого долучено в суді апеляційної інстанції, 27 грудня 2015 року по вул. Київська,20 с. Калинівка Броварського району Київської обл. за участю автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої в передній і задній частинах автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження.
У висновку аварійного комісара зазначено, що вина водія КТЗ автомобіля «Фольксваген», ДНЗ НОМЕР_1, визнана вказаною особою добровільно, особисто.
Дійсність викладених у рапорті обставин ОСОБА_2 не оспорював, засвідчивши правильність, власноручно поставив на ньому свій підпис (а.с.7,8,102-103).
Відповідно даних схеми місця ДТП, складеної аварійним комісаром у якості додатку до рапорту та пояснень представників сторін, зафіксовано й місце події, згідно даних якої та матеріалів справи, автомобіль під керуванням відповідача здійснив зіткнення з автомобілем позивачки, внаслідок чого транспортний засіб останньої зіткнувся з автомобілем Шевроле Авео (а.с.104).
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що після дорожньо-транспортної пригоди відповідач, пояснюючи настанням щодо нього вкрай негативних наслідків у зв'язку з вчинення з його вини такої ж пригоди раніше, просив не вчиняти дій по фіксуванню обставин вчинення пригоди та її наслідків працівниками поліції. На підтвердження зазначеного надав копію тимчасового дозволу та технічного паспорту.
З долученої до справи копії тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами убачається, що дійсно на ім'я ОСОБА_2 працівником ДАІ УМВС м. Києва 16 жовтня 2015 року видно тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом у зв'язку з вилученням у нього посвідчення водія за результатами складання 16 жовтня 2015 року протоколу, передбаченого ст.124 КУПАП (а.с.12).
Надаючи позивачці розписку, ОСОБА_2 зазначав про зобов'язання добровільного відшкодування ним збитків, заподіяних під час ДТП 27 грудня 2015 року в с. Калинівка Броварського району.
Відповідно до рапорту, складеного аварійним комісаром та правильність викладених обставин у якому засвідчено всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди, вказана пригода сталася в с. Калинівка по вул. Київській, 20, а не по вул. Чернігівська,2, як помилково зазначено у позові, що на правильність встановлених по справі обставин не впливає й підстав до звільнення ОСОБА_2 від відшкодування заподіяних позивачці у повному обсязі збитків, не дає.
Встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідач, як власник транспортного засобу, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до звіту №64 від 10 лютого 2016 року, складеного ФОП ОСОБА_5, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Пежо» державний номерний знак НОМЕР_5 в результаті його пошкодження, складає 66 224 грн. 25 коп., а вартість витрат, понесених у зв'язку з проведення такого дослідження, становить 1900 грн.(а.с.22-26).
Згідно даних долученої в суді апеляційної інстанції довідки №3754-ПВ від 22 вересня 2016 року, виданої ПрАТ СТ «Іллічівське», станом на 27 грудня 2015 року ОСОБА_1 виступала страхувальником в ПрАТ СТ «Іллічівське» лише по одному договору страхування - полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АЕ номер 4041520, виданого 02 вересня 2015 року, термін дії 04 вересня 2015 року-03 вересня 2016 року. Забезпечений транспортний засіб по полісу PEUGEOT 308, д.н.з.НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_6, 2009 р.в.
Відшкодування збитків, завданих автомобілю 27 грудня 2015 року страховиком не здійснювалося. На підставі звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію страховика 27 грудня 2015 року про ДТП з застрахованим автомобілем по вул. Київській, 20 в с.Калинівка Броварського району Київської обл., від страховика був направлений аварійний комісар від АС «Укравтоекспертиза» АбрамкінВ.П., яким було складено рапорт про результати огляду місця події й встановлено, що ДТП мала ознаки страхової, проте відповідальність за матеріальну шкоду, завдану транспортним засобам у цьому ДТП взяв на себе ОСОБА_2 (відповідні розписки були написані останнім в присутності аварійного комісара) (а.с.101).
Рапорт представника асистуючої компанії «Укравтоекспертиза» від 27 грудня 2015 року містить опис пошкоджень автомобіля позивачки, з якими погодився й відповідач та вказав про добровільне відшкодування завданої позивачці шкоди, (а.с.7,8, 102,103).
За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими висновки районного суду про відсутність доказів фіксації деталей та опису пошкоджень на час ДТП й рівень пошкоджень автомобіля/його складові/ та хто їх завдав/рівень майнової відповідальності учасників пригоди внаслідок завданої шкоди.
За наведених підстав той факт, що учасниками пригоди було три особи, по справі правового значення не має.
Районним судом в своєму рішенні не ставиться під сумнів наявність вини відповідача у заподіянні позивачці шкоди й встановлено, що ОСОБА_2 сплачено збиток позивачці за ДТП у розмірі 500 дол. США, а отже, вже та обставина, що він дав згоду на відшкодування шкоди самостійно, засвідчивши це в розписці від 27 грудня 2015 pоку, є підставою для стягнення такої шкоди саме з нього, як особи, що завдала шкоди.
Колегія суддів не погоджується й з критичною оцінкою звіту про оцінку пошкодженого автомобіля, з підстав, що дана оцінка проводилась за замовленням позивача за спливом місячного терміну з часу ДТП, остільки визначені в звіті пошкодження співпадають й з пошкодженнями, визначеними в рапорті про результати огляду місця події від 27 грудня 2015 року, а доказів, що спростовують заподіяння визначених пошкоджень саме підчас даного ДТП з вини відповідача, до матеріалів справи не долучено.
Посилання представника ОСОБА_2 про неповідомлення останнього про проведення авто товарознавчого дослідження спростовуються змістом долученого до справи повідомлення УДППЗ «Укрпошта» від 08 лютого 2016 року (а.с.31).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального права та неправильного вирішення справи й ухвалення по справі нового рішення про задоволення позову.
Вартість заподіяного позивачці внаслідок неправомірних дій відповідача матеріального збитку визначена матеріалами звіту №64 від 10 лютого 2016р. ФОП ОСОБА_5, в сумі 66 224 грн. 25 коп.
Колегія суддів визнає зазначений звіт належним та допустимим доказом, остільки викладені у ньому висновки повністю узгоджуються з обставинами справи.
Доказів на його спростування до матеріалів справи не долучено.
Згідно даних наявної у справі розписки, відповідачем частково відшкодовано заподіяні позивачці збитки, в сумі 500 дол. США, яка у заяві про уточнення позову від 23 травня 2016 року визначена у еквіваленті до національної валюти в сумі 11 482 грн. з застосуванням курсу 1 дол. США = 22,96 грн. (а.с.49,52).
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з меж заявленого по справі позову й приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, в сумі 56642 грн. 25 коп. ( 66224,25-11482=56642,25) та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі: 1429 грн. 24 коп. - за сплату судового збору (а.с.1,65) та 1990 грн. - за проведення оцінки матеріального збитку автомобіля (а.с.22), що разом складає 58 632 грн. 25 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1матеріальну шкоду, в сумі 56642 грн. 25 коп., а також витрати по справі: 1429 грн. 24 коп. - за сплату судового збору та 1990 грн. - за проведення оцінки матеріального збитку автомобіля, а всього 58 632 грн. 25 коп.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 753/3408/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9350/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.