25.10.2016
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3218/16-к
нп 1-кп/490/420/2016
Іменем України
25 жовтня 2016 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого та його захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12015150020006018, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, неодруженим, має базову загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є раніше судимим:
- 16 квітня 2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням строком на один рік;
- 28 липня 2004 року тим же судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням строком на два роки;
- 18 квітня 2006 року Центральним районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст.ст. 69, 71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі;
- 22 червня 2006 року тим же судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до трьох років одного місяця позбавлення волі (13 квітня 2009 року повністю відбув призначене покарання);
- 18 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до двох років позбавлення волі (14 лютого 2012 року повністю відбув призначене покарання);
- 05 листопада 2012 року тим же судом за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі (25 серпня 2015 року на підставі ст. 81 КК України звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково з невідбутою частиною покарання у виді позбавлення волі строком на один рік чотири місяці двадцять днів);
- 12 липня 2016 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до одного року шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України - до двох років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, -
21 грудня 2015 року, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_5 , маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою крадіжки шляхом пошкодження навісного замку проник до горища підсобного приміщення домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_6 на загальну суму 672 грн., а саме пічну духовку вартістю 250 грн., чавунну плиту вартістю 422 грн., два металевих бильці до ліжка та мідну трубу, що не являють для потерпілого матеріальної цінності, з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
В ніч на 28 грудня 2015 року, після 00 год. 00 хв., ОСОБА_5 , знаходячись у будинку АДРЕСА_3 , повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, таємно викрав майно ОСОБА_7 на загальну суму 2 700 грн., а саме мобільний телефон "iPhone 5s" з сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Лайф" вартістю 1 200 грн., грошові кошти у сумі 1 500 грн. та мобільний телефон "Нокіа", який не представляє для потерпілої матеріальної цінності, з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
07 лютого 2016 року, близько 20 год. 20 хв., ОСОБА_5 , знаходячись біля будинку № 13 по вул. 1-шій Слобідській в м. Миколаєві, діючи умисно з корисливих мотивів, здійснив напад на ОСОБА_8 , у ході якого, погрожуючи останній насильством, небезпечним для життя і здоров'я, зокрема, приставивши до шиї ніж, заволодів, вихопивши з рук останньої, її майном на загальну суму 843 грн. 30 коп., а саме гаманцем, що не являє для потерпілої матеріальної цінності, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 300 грн., а також 1 650 російських рублів, що станом на 07 лютого 2016 року складало 543 грн. 30 коп., після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
У ніч на 08 лютого 2016 року, в період часу приблизно з 01 год. 00 хв. до 03 год. 00 хв., ОСОБА_5 повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою крадіжки шляхом розбиття віконного скла проник до підсобного приміщення домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_6 , а саме мідний кабель довжиною 20 метрів 3х10 КВТ вартістю 372 грн. та дві алюмінієві каструлі об'ємом 3 літри, які не являють для потерпілого матеріальної цінності, з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин вказаних злочинів, винним він себе визнав повністю та під час допиту повідомив, що станом на 21 грудня 2015 року він винаймав кімнату у будинку АДРЕСА_3 . 21 грудня 2015 року, близько 23 год., він переліз через паркан, яким огороджено сусіднє домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , зламав замок на горищі підсобного приміщення, проник туди і викрав звідти чавунну плиту, два металевих бильця, духовку та мідну трубу. Викрадене наступного ранку здав до пункту прийому металобрухту, що розташований у АДРЕСА_5 . У ніч на 28 грудня 2015 року він разом з господарем будинку АДРЕСА_3 , де він знімав житло, розпивали спиртні напої. Коли господар ліг спати, приблизно після 00 год., знаходячись у кімнаті господаря будинку, він таємно викрав мобільний телефон "iPhone" китайського виробництва з сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Лайф", мобільний телефон "Нокіа" без сім-картки та грошові кошти у сумі 1 500 грн.. Наступного дня, знаходячись на залізничному вокзалі, він продав викрадені телефони. 07 лютого 2016 року, близько 20-21 год., він знаходився на вул. 1-шій Слобідській, де, погрожуючи жінці ножем, а саме приставивши його до шиї, забрав в неї гаманець, що вона його тримала у руках, в якому знаходилися 300 грн. та 1650 російських рублів. Гаманець після затримання в нього вилучили працівники поліції. Того ж дня в ніч на 08 лютого 2016 року, в період часу з 01 год. до 03 год., він з домоволодіння АДРЕСА_3 , де винаймав житло, переліз через паркан на територію сусіднього домоволодіння, розбив у підсобному приміщенні скло і витяг його, після чого проник до цього приміщення та таємно викрав звідти 20 м. мідного кабелю і дроти, а також дві алюмінієві каструлі. У вчиненому щиро кається.
Показання ОСОБА_9 в зазначеній вище частині обвинувачення повністю відповідають фактичним обставинам, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, з огляду на що суд вважає їх встановленими.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 в частині вчинення крадіжок правильно кваліфіковано:
- за епізодом крадіжки майна ОСОБА_10 - за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно;
- за епізодами крадіжок майна ОСОБА_6 - за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжки - таємні викрадення чужого майна, вчинені повторно та поєднані із проникненням до приміщення.
Дії ОСОБА_5 в частині вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
При цьому, кваліфікуючи ці дії ОСОБА_5 за ознакою вчинення вказаного розбою особою, яка раніше вчинила розбій, сторона обвинувачення виходила з доведеності, на її думку, обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні іншого розбійного нападу, що мав місце 08 листопада 2015 року, тобто до вчинення обвинуваченим розбійного нападу на ОСОБА_8 ..
Так, крім наведеного вище, ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що 08 листопада 2015 року, близько 19 год. 37 хв., знаходячись на перехресті вул. Петровського та вул. Ворошилова в м. Миколаєві, він, реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном, підбіг до ОСОБА_11 та, діставши з кишені предмет, схожий на ніж, почав погрожувати його застосуванням і виривати сумку, що висіла на плечі потерпілого. В подальшому, заволодівши вказаною сумкою, яка матеріальної цінності для ОСОБА_11 не являє та в якій знаходилися мобільний телефон "Нокіа" моделі 6700 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Лайф" загальною вартістю 2040 грн. 83 коп., посвідчення водія на ім'я потерпілого, а також мобільний телефон "Нокіа" і мобільний телефон "Самсунг", що також не являють матеріальної цінності для потерпілого, ОСОБА_5 побіг у бік вул. Купорної в м. Миколаєві, з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Щодо цієї частини ОСОБА_5 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, винним себе не визнав та під час допиту повідомив, що цього злочину він не вчиняв, під час досудового розслідування себе обмовив у вчиненні цього злочину під тиском та погрозами з боку працівників поліції, які вмовляючи його взяти на себе вину за вчинення вказаного злочину, стверджували, що для нього немає різниці, чи вчинив він цей злочин.
Дослідивши докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_11 , суд вважає недоведеним, що обвинувачений брав участь у вчиненні цього злочину, і при цьому виходить з наступного.
Під час допиту судом потерпілий ОСОБА_11 повідомив, що 08 листопада 2015 року, близько 20 год., він йшов додому. Коли проходив в районі перехрестя вул. Петровського та вул. 5-ї Військової, тримаючи у руці мобільний телефон "Нокіа" моделі 6700, йому на зустріч рухався чоловік високого зросту, худорлявої статури, на голові якого був одягнутий капюшон. Коли чоловік порівнявся із ним, то зробив кілька кроків у бік та, схопивши його за шию одною рукою, а іншою приставивши предмет, схожий на невеличкий револьвер з металу світлого кольору, почав нахиляти його до землі і вимагати віддати золото та мобільні телефони. Він почав чинити спротив. Чоловік відскочив від нього, дістав невеличкий розкладний ніж і почав ним розмахувати, продовжуючи висувати такі ж вимоги. У цей час він розгледів, що на тильній поверхні долоні правої руки чоловіка є татуювання зеленого чи синього кольору. Деталей татуювання він не розгледів, оскільки було темно. Мобільний телефон "Нокіа" моделі 6700, який спочатку тримав у руці, він кинув на землю. Чоловік підняв цей телефон, вирвав в нього сумку, в якій знаходилися посвідчення водія на його ім'я та іще два мобільних телефони, і залишив місце пригоди. Він же побіг додому і через п'ять хвилин викликав працівників поліції.
Як джерела доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 стороною обвинувачення надано протокол від 08.11.2015 огляду місця події, протокол від 13.02.2016 слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_5 з відеозаписом ходу цієї слідчої дії, показання свідка ОСОБА_12 , протокол від 10.02.2016 пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 , протокол огляду від 10.02.2016 мобільного телефону, що його видав свідок ОСОБА_12 , та протокол від 13.02.2016 пред'явлення потерпілому ОСОБА_11 для впізнання осіб.
З дослідженого у ході судового розгляду протоколу від 08.11.2015 огляду місця події вбачається, що він не містить будь-яких відомостей, які б мали доказове значення та вказували на вчинення зазначеного злочину саме ОСОБА_5 .. В процесі проведення огляду нічого вилучено не було, фотозйомка місця події не проводилася, зі змісту протоколу неможливо визначити точне місце вчинення злочину.
Відомості, щодо обставин вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11 , які підозрюваний ОСОБА_5 повідомив під час проведення слідчого експерименту, не узгоджуються із відомостями про обставини вчинення злочину, повідомленими потерпілим ОСОБА_11 під час його допиту у суді. Зокрема, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_5 нічого не повідомляв про таку значну обставину вчиненого щодо ОСОБА_11 злочину як погроза предметом, схожим на револьвер, про що під час допиту у суді повідомляв потерпілий. Шляхом співставлення даних протоколу огляду місця події та результатів проведення слідчого експерименту неможливо прийти до висновку, чи вказав ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту саме те місце, де було вчинено розбійний напад на ОСОБА_13 .. З останнім у свою чергу слідчий експеримент не проводився.
Як вбачається з протоколу від 13.02.2016 пред'явлення потерпілому ОСОБА_11 осіб для впізнання, потерпілий впізнав ОСОБА_5 як особу, яка вчинила розбійний напад на нього, за зростом, статурою, кольором волосся, рисами обличчя.
У той же час, у ході судового розгляду потерпілий повідомив, що під час вчинення на нього злочину освітлення ділянки, де на нього вчинено розбійний напад, було поганим, на голові особи, яка здійснила напад, був надягнутий капюшон, і він не розгледів повною мірою риси обличчя нападника. Він добре розгледів його зріст, статуру та наявність у нього на правій руці татуювання синього чи зеленого кольору. За пів години перед проведенням впізнання, працівником поліції (не слідчим) було проведено його опитування з приводу наявності особливих прикмет нападника, під час якої він повідомив, що злочинець мав на тильній стороні долоні правої руки татуювання. Цим же працівником поліції йому було пред'явлено фотокартку з зображенням руки із татуюванням і задано запитання, чи таке татуювання він бачив, на що він відповів, що можливо й таке, оскільки не розгледів деталей малюнку татуювання. Під час проведення впізнання йому було пред'явлено чотирьох осіб, одним з яких був обвинувачений. Останнього він упізнав за зростом, худорлявою статурою і наявність на тильній поверхні долоні правої руки татуювання. При цьому, інші особи, що пред'являлися для впізнання, були значно нижче зростом і не мали татуювання на руках.
Таким чином, з наведеного вище випливає, під час проведення зазначеного впізнання працівниками поліції було порушено вимоги ч. 1 ст. 228 КПК України щодо заборони надавати відомості про прикмети особи, яку пред'являють для впізнання (показ фотокартки з зображенням татуювання обвинуваченого), а також вимоги ч. 2 ст. 228 КПК України щодо необхідності пред'явлення для впізнання особи, яка підлягає впізнанню, разом з іншими особами, які не мають різких відмінностей у зовнішності (наявність у обвинуваченого татуювання на тильній поверхні долоні правої руки на відміну від інших, а також відмінність у зрості обвинуваченого та інших осіб, що пред'являлися разом із ним для впізнання).
Більш того, як слідує із показань потерпілого, у будь-якому разі він не міг розгледіти колір волосся особи, що здійснила розбійний напад, оскільки остання була з надягнутим на голові капюшоном, а тому відомості про те, що потерпілий упізнав ОСОБА_5 за кольором волосся, як це зазначено у протоколі пред'явлення для впізнання, є недостовірними.
З огляду на наведені недоліки передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 228 КПК України порядку проведення вказаної слідчої дії, виходячи зі змісту положень ч. 1 ст. 86 КПК України, а також з огляду на наявність у протоколі проведення цієї слідчої дії відомостей, що не відповідають дійсності, суд визнає докази, зафіксовані у вказаному протоколі недопустимими і відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України не бере їх до уваги при ухваленні вироку.
Як слідує з розписки потерпілого про отримання ним викраденого телефону, 10 лютого 2016 року ОСОБА_11 отримав від працівників міліції мобільний телефон "Нокіа 6700".
З приводу обставин отримання потерпілим вказаного мобільного телефону під час допиту у суді ОСОБА_11 повідомив, що телефон йому повернуто у несправному стані, корпус телефону мав серйозні механічні пошкодження, після яких телефон не міг бути відновлений, у той час як телефон, що був викрадений під час розбійного нападу, був майже новим, і він взагалі не впевнений, що повернутий телефон є його телефоном, оскільки під батареєю телефону були знищені відомості про ІМЕІ, начебто хтось умисно їх зішкріб ножем чи іншим предметом. Коли йому віддавали вказаний телефон, особа, що його віддавала, запитала, чи його це телефон, на що він відповів, що не знає і що він передавав працівникам поліції документи, в яких містилися всі ознаки цього телефону, у тому числі ІМЕІ. Коли ж він спитав, що йому тепер робити із вказаним телефоном, працівник поліції запропонував його викинути, що він і зробив відразу як вийшов з райвідділу.
Як слідує із заяви свідка ОСОБА_12 , останній добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон "Нокіа" 6700 сріблястого кольору з ІМЕІ НОМЕР_1 , який, як зазначено у заяві, ним було придбано 09 листопада 2016 року.
Допитаний у суді в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що якось вранці навесні 2016 року, коли він знаходився на робочому місці в районі зупинки "Шкільна" на мікрорайоні "Північний", де він здійснює торгівлю мобільними телефонами, до нього підійшов обвинувачений і запропонував придбати три мобільних телефони, один з яких "Нокіа 6700" він купив і, оскільки телефон був у недосить гарному стані, почав з нього знімати частини для ремонту інших телефонів. Приблизно через два місяці до нього підійшли працівники поліції та, назвавши дату і марку телефону, запитали, чи не купував він цього телефону, на що він відповів, що купував. Після цього, його доставили до Центрального ВП, де йому, завівши у кабінет, показали ОСОБА_5 і спитали, чи це та людина, яка продала йому телефон, на що він відповів ствердно. ОСОБА_5 він добре запам'ятав, оскільки той примелькався. Після чого він добровільно видав мобільний телефон "Нокіа 6700", який мав серйозні механічні пошкодження. Телефон, коли він його видавав, не відкривали, чи був всередині телефону напис з ІМЕІ не може сказати. Однак він не впевнений, що це саме той мобільний телефон, який йому продав ОСОБА_5 , можливо це інший мобільний телефон, оскільки таких телефонів він купував у різних осіб не один.
Як слідує із показань свідка ОСОБА_12 , відразу після його доставки до відділу йому вживу у кабінеті показали ОСОБА_5 .. З огляду на це відомості, що містяться у протоколі від 10.02.2016 пред'явлення для впізнання свідку ОСОБА_12 підозрюваного ОСОБА_5 за фотознімками, є недопустимим доказами через порушення приписів ч. 1 ст. 228 КПК України щодо заборони до проведення впізнання показувати особі, що впізнає, особу, яку має бути пред'явлено для впізнання, та відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України не бере їх до уваги при ухваленні вироку.
Згідно протоколу від 10.02.2016 огляду мобільного телефону "Нокіа 6700", виданого свідком ОСОБА_12 , при проведенні цієї слідчої дії було встановлено, що мобільний телефон на задній частині під батареєю має наклейку з ІМЕІ кодом НОМЕР_1 . У цьому протоколі відсутній опис технічного стану телефону, зокрема, чи є він робочим, чи містить пошкодження, хоча як свідок ОСОБА_12 , так і потерпілий ОСОБА_11 під час судового розгляду стверджували, що телефон був у неробочому стані і мав серйозні механічні пошкодження.
Крім цього, потерпілий під час судового розгляду стверджував, що напис ІМЕІ-коду під батареєю телефону було кимсь знищено, що прямо суперечить відомостям, як зазначеним у протоколі огляду телефону, так і відомостям зазначеним у заяві свідка ОСОБА_12 , про його видачу.
Допитаний під час судового розгляду в якості свідка слідчий ОСОБА_14 , який проводив огляд вказаного мобільного телефону під час досудового розслідування, дав непослідовні показання, повідомляючи спочатку допиту, що мобільний телефон мав відомості про ІМЕІ, а наприкінці допиту заявив, що не пам'ятає, чи були на телефоні відомості про ІМЕІ, а також заявив, що телефон не мав видимих механічних пошкоджень, що прямо суперечить показанням свідка ОСОБА_12 і потерпілого ОСОБА_11 .. Крім цього, свідок ОСОБА_14 заявив у суді, що мобільний телефон потерпілому він не повертав, що прямо суперечить відомостям, зазначеним у розписці потерпілого ОСОБА_11 від 10.02.2016, в якій зазначено, що саме він повернув цей телефон потерпілому.
З огляду на наведене, суд вважає відомості щодо ІМЕІ виданого телефону, зазначені у заяві свідка ОСОБА_12 про видачу мобільного телефону та у протоколі від 10.02.2016 про його огляд недостовірними і не приймає їх до уваги при ухваленні вироку.
Таким чином, стороною обвинувачення не надано суду достатніх, допустимих та переконливих доказів того, що мобільний телефон, виданий свідком ОСОБА_12 , є саме тим мобільним телефоном, що ним під час розбійного нападу на ОСОБА_11 заволоділа особа, яка здійснила напад.
Враховуючи ті обставини, що потерпілому ОСОБА_11 було в живу пред'явлено для впізнання ОСОБА_5 , а, відповідно, він бачив останнього під час цієї слідчої дії, а також враховуючи обстановку вчинення розбійного нападу, зокрема те, що його вчинено у темну пору доби, при поганому освітленні, на голові особи, яка здійснила напад, був надягнутий капюшон, напад тривав незначний період часу (за словами потерпілого секунди), а також заяву потерпілого, що він не може впевнено вказати на відповідність рис обличчя особи, яка здійснила напад, рисам обличчя ОСОБА_5 , заяву потерпілого про те, що розбійний напад на нього вчинив обвинувачений, суд не вважає достатнім доказом участі ОСОБА_5 у вчиненні цього злочину.
Інших допустимих доказів, достовірність яких не викликала б сумнівів, на підтвердження участі ОСОБА_5 у розбійному нападі на ОСОБА_15 стороною обвинувачення не надано.
З огляду на це, участь обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину є недоведеною, та він підлягає визнанню невинуватим і виправданню за цим епізодом обвинувачення.
Відповідно, дії обвинуваченого ОСОБА_5 в частині розбійного нападу на ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 187 КК України, як розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, а кваліфікуючу ознаку вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій, слід виключити з пред'явленого за цим епізодом обвинувачення.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив тяжкі умисні корисливі злочини та умисний корисливий злочин середньої тяжкості, у тому числі й насильницький злочин, його особу, а саме те, що він є раніше неодноразово судимим за вчинення тяжких корисливих злочинів та вчинив знову корисливі, у тому числі й тяжкі злочини, у період невідбутої у зв'язку із умовно-достроковим звільненням частини покарання, не працює, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та як обставину, що його пом'якшує - щире каяття обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців, за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, - покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, та за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого з призначених покарань більш суворим - покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, за сукупністю вказаних вище злочинів та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за який ОСОБА_5 до одного року шести місяців засуджено вироком від 22.07.2016 Новобузького районного суду Миколаївської області, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Оскільки зазначені вище злочини обвинувачений вчинив у період невідбутої у зв'язку з умовно-достроковим звільненням частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком від 05.11.2012 Ленінського районного суду м. Миколаєва, суд вважає за необхідне за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, остаточно призначити ОСОБА_5 для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.
Таке покарання відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості вчинених ним злочинів, а також з урахуванням щирого каяття ОСОБА_5 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення на її користь з обвинуваченого 843 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, який ОСОБА_5 визнаний у повному обсязі, на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень п.п. 4, 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази:
- мобільний телефон марки "Нокіа 6700" сірого кольору, відданий потерпілому ОСОБА_11 на зберігання до рішення, слід вважати повернутим за належністю;
- два бильця з металу, мідну трубку, металеву кришку до печі, металевий колосник, мідний дріт вагою 4 кг. та 2 алюмінієві каструлі, що є власністю потерпілого ОСОБА_6 та віддані останньому на зберігання до рішення суду, слід вважати повернутими за належністю;
- мобільний телефон "iPhone 5s", що є власністю потерпілої ОСОБА_10 та відданий останній на зберігання до рішення суду, слід вважати повернутим за належністю;
- шкіряний гаманець, що є власністю потерпілої ОСОБА_8 та відданий останній на зберігання до рішення суду, слід вважати повернутим за належністю;
- ніж, що зберігається у камері збереження речових доказів Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, слід знищити.
Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи особу обвинуваченого та встановлені під час кримінального провадження обставини, суд не вбачає підстав для зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили на інший.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання:
- за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - один рік шість місяців позбавлення волі;
- за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, - три роки шість місяців позбавлення волі;
- за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України - п'ять років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого з призначених покарань більш суворим призначити ОСОБА_5 за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю вказаних злочинів та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за який ОСОБА_5 засуджено вироком від 22.07.2016 Новобузького районного суду Миколаївської області шляхом поглинання менш суворого з призначених покарань більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту у зв'язку з умовно-достроковим звільненням частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком від 05.11.2012 Ленінського районного суду м. Миколаєва, та остаточно призначити ОСОБА_5 для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.
Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту його взяття під варту, тобто з 10 лютого 2016 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення у період з 10 лютого 2016 року по 25 жовтня 2016 року включно, зарахувати із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, 843 (вісімсот сорок три) гривні 30 копійок.
У пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, (за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_11 ) ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.
Речові докази:
- мобільний телефон марки "Нокіа 6700" сірого кольору, відданий потерпілому ОСОБА_11 на зберігання до рішення, - вважати повернутим за належністю;
- два бильця з металу, мідну трубку, металеву кришку до печі, металевий колосник, мідний дріт вагою 4 кг. та 2 алюмінієві каструлі, що є власністю потерпілого ОСОБА_6 та віддані останньому на зберігання до рішення суду, - вважати повернутими за належністю;
- мобільний телефон "iPhone 5s", що є власністю потерпілої ОСОБА_10 та відданий останній на зберігання до рішення суду, - вважати повернутим за належністю;
- шкіряний гаманець, що є власністю потерпілої ОСОБА_8 та відданий останній на зберігання до рішення суду, - вважати повернутим за належністю;
- ніж, що зберігається у камері збереження речових доказів Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, - знищити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили - залишити попереднім.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з дня отримання ним копії вироку.
Головуючий: