Справа № 761/173/16-к
Провадження № 1-кс/761/356/2016
Іменем України
05 січня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна, -
Слідчий Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна в межах кримінального провадження №12015100100011190 відкритого 19 вересня 2015 року за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України .
Своє клопотання слідчий мотивує наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою звернулася ОСОБА_5 , яка повідомила, що 15 липня 2015 року о 10 годині 00 хвилин до неї за адресою проживання: АДРЕСА_1 прийшли невідомі їй люди, та один з них повідомив, щоб остання відчинила двері, адже він являється власником даної квартири, та в разі не виконання вимоги, він замінить замки. Надалі ОСОБА_5 стало відомо про те, що вона проживає за даною адресою та зареєстрована, однак не являється власником даної квартири. Згідно з отриманої з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» довідки форми №3 вбачається, що дійсно, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак являються колишніми власниками, та на теперішній час власником являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно договору купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за №2421 від 10.07.2015 року, який було надано до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», для внесення змін до форми №3, продавцем квартири за адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_8 , а покупцем ОСОБА_9 .. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №46760576 від 02.11.2015 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №609991080000 за адресою: АДРЕСА_1 право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу №2421 від 10.07.2015 року. Однак інформація на яких підставах ОСОБА_8 набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в договорі купівлі-продажу №2421 від 10.07.2015 року, а саме право власності продавця зареєстроване 25.03.2015 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, не відповідає інформаційній довідці отриманої слідчим відділом Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №46760576 від 02.11.2015 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №609991080000 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки з відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації встановлено, що квартира адресою: АДРЕСА_1 станом на 23.10.2015 року не приватизована. Відповідно до довідки з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, встановлено, що згідно з даними Бюро квартири АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрована. Враховуючи обставини кримінального провадження, з метою запобігання незаконному заволодінню та можливому незаконному відчуженню квартири АДРЕСА_2 та з метою забезпечення конституційного права на житло до моменту з'ясування всіх подій та обставин укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири, подальшого проведення досліджень, надання документам належної правової оцінки, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Зазаначив, що правовою підставою для накладення арешту, є відповідність майна критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК Українию.
Власник майна в судове засідання не викликався відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.
Вислухавши доводи слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.
Так, в провадженні Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12015100100011190 відкритого 19 вересня 2015 року за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України.
Приписами ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
?Відповідно до ч. 2 ст. 170 КК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
В свою чергу п. 2,4 ч. 2 ст. 167 КПК України зазначено, що тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути майно та речі, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Таким чином застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на тимчасово вилучене майно є можливим за умови наявності обставин визначених в вищенаведеній нормі процесуального закону.
Як свідчать матеріали клопотання відносно квартири АДРЕСА_2 було вчинено шахрайські дії невстановленими слідством особами.
Беручі до уваги, що з матеріалів клопотання вбачається наявність достатніх підстав вважати, що нерухоме майно на яке вимагається накладення арешту відповідає критеріям зазначеним у ст. 167 КПК України і це було доведено слідчим під час розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 170 КПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя