10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"27" жовтня 2016 р. Справа № 806/1271/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Іваненко Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,
позивача та представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на посаді ,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати накази відповідача №124 о/с від 14.06.2016 року, №567 від 13.06.2016 року та поновити його на службі в поліції.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 07.11.2015 року проходив службу в Національній поліції України. На підставі оскаржуваних наказів Позивач з 14.06.2016 року був звільнений з посади поліцейського Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області відповідно у зв'язку із реалізацією застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Позивач вважає, що накладання вказаного дисциплінарного стягнення проведено із грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Позивав наполягає, що він не був ознайомлений із наказом про проведення службового розслідування щодо нього, а тому був позбавлений можливості брати участь в проведенні такого розслідування, в тому числі надавати пояснення. Позивач наголошує, що на день звільнення щодо ОСОБА_3 не існувало жодного обвинувального вироку суду, скоєння ним злочину нічим не доводилось. Зазначає, що на час прийняття спірних наказів Дисциплінарного Статуту Національної поліції, як то передбачено п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію", і відповідно до якого могло бути застосовано дисциплінарне стягнення, не існувало, а отже і звільнення за вказаною нормою є незаконним.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області відмовлено в повному обсязі.
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахування судом першої інстанції доказів, що мають значення для вирішення справи та з підстав невмотивованості рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ, який набрав чинності 07.11.2015 року та визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України.
Відповідно до приписів ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до п.9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №29, ст. 245 із наступними змінами).
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів поліції у разі надходження відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну визначається нормами Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 (надалі-Інструкція).
Судами встановлено, що позивач проходив службу в Головному Управлінні Національної поліції в Житомирській області та був звільнений з органів поліції наказом від 14.06.2016 року №124 о/с за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв"язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).
Звільненню позивача передувало проведення службового розслідування, яке призначено відповідно до наказу начальника ГУ Національної поліції в Житомирській області №550 від 08.06.2016року у зв"язку з надходженням інформації про причетність працівників Житомирського відділення Житомирського відділу ГУНП в Житомирській області, в тому числі позивача, до скоєння крадіжки грошових коштів з місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.06.2016року (а.с.18).
За результатами вказаного службового розслідування був зроблений висновок, відповідно до якого, окрім інших, позивач підлягав звільненню зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського (а.с.22-27).
Наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області від 13.06.2016року №567 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за "особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції України, ГУНП в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції", скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у таємному викраденні чужого майна - грошових коштів загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4." (а.с.28-30). А наказом від 14.06.2016 року №124 о/с за п.6ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію (у зв"язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) позивача звільнено зі служби в поліції.
Позивач вважає зазначені накази незаконними, оскільки на день їх винесення не був прийнятий Дисциплінарний статут Національної поліції України, при проведенні службового розслідування йому не надано копії наказу про призначення такого розслідування, не було відібрано письмових пояснень, не існувало обвинувального вироку щодо факту вчинення позивачем крадіжки, за яким проводилось службове розслідування, відтак, на думку позивача, недоведеною є його вина у вчиненні дисциплінарного проступку.
Доводи позивача та його представника щодо протиправності застосування дисциплінарного стягнення з огляду на відсутність нормативного документу - Дисциплінарного статуту Національної поліції, як то передбачено Законом "Про національну поліцію", колегія суддів відхиляє, оскільки як зазначалось вище такий нормативний документ в силу приписів п.9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №901-VІІІ на момент застосування до позивача дисциплінарного стягнення та прийняття наказу про звільнення діяв - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України №3460-ІV від 22.02.2006 р. (із змінами та доповненнями).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Статут) визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.
Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, колегія суддів дійшла висновку про те, що дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Слід також зазначити, що права та обов'язки начальника, який призначив проведення службового розслідування регламентовані п.6.1 Інструкції, а права поліцейського, як особи, стосовно якої проводиться службове розслідування - п.6.3 цієї ж Інструкції.
Ні вказана Інструкція, ні Дисциплінарний статут не зобов'язують начальника, який призначив проведення службового розслідування, вручити позивачу копію постанови про призначення такого розслідування. Про наявність такого службового розслідування позивач був проінформований, про що не заперечував в судовому засіданні.
За приписами п.6.3.5 Інструкції позивач має право ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, шляхом подання відповідного письмового рапорту. В судовому засіданні позивач підтвердив, що з відповідним рапортом він не звертався.
В силу приписів 6.3.2 Інструкції та ст.14 Дисциплінарного статуту позивач має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
Цими ж правовими нормами передбачено право особи, відносно якої проводиться таке розслідування, відмовитися від таких пояснень.
Факт відмови позивача від таких пояснень та від спілкування відображено в акті, що складено уповноваженими особами відповідача 09.06.2016року (а.с.53).
З матеріалів справи слідує, що в день призначення службового розслідування 08.06.2016року позивачем були надані письмові пояснення уповноваженій особі відповідача працівнику служби внутрішньої безпеки щодо скоєного проступку і місця схованки грошових коштів (а.с.19-20). З 08.06.2016 року слідчим відділом прокуратури області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. З урахуванням змісту його пояснень уповноваженій особі відповідача, показів позивача, наданих в ході проведення досудового розслідування, в ході розгляду Житомирським районним судом кримінального провадження стосовно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.185 КК України (а.с.15-16) не виникає сумніву щодо суті вчиненого останнім проступку та кваліфікації його як такого, що дискредитує звання поліцейського.
Доказів щодо наявності обставин, які на момент проведення службового розслідування могли вплинути на висновки комісії позивач суду не надав, додаткових пояснень іншого змісту щодо суті скоєного проступку останній не навів і документами, які б вказували на його непричетність до скоєного проступку не володіє.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач за наслідками службового розслідування правомірно дійшов висновку про наявність в діях Позивача вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у таємному викраденні чужого майна - грошових коштів загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4, та застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. відповідно до наказу №567 від 13.06.2016 року
Зі змісту наказу Відповідача від 14.06.2016року №124 о/с слідує, що Позивач звільнений зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Тобто, оскаржуваний наказ відповідача був зумовлений виключно реалізацією наказу від 13.06.2016року №567.
За приписами п.6 ч.1 ст.77 Закону N 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.
Щодо посилання позивача на факт відсторонення його від посади на день звільнення, то матеріалами справи підтверджено, що позивач був відсторонений від посади судом в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Застережень щодо звільнення особи з публічної служби (служби в поліції) в період відсторонення такої особи від посади в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, законодавство не містить.
Таким чином, оскаржувані накази від 13.06.2016року №567 та від 14.06.2016року №124 о/с відповідачем винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірними і скасуванню не підлягають
Правильним вважає колегія суддів і посилання суду першої інстанції на практику Верховного Суду України ( постанови від 29 вересня 2015 року у справі №21-1288а15 та від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2103а15) у яких розкрито суть поняття дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Вказана судова практика може бути застосована до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про незаконність звільнення з тих підстав, що відповідач не дочекався вирішення кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки за змістом п. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Колегія суддів зазначає, що відповідач при застосуванні дисциплінарного стягнення діяв не як суб'єкт адміністративної юрисдикції, а як орган, в якому позивач проходив службу та який, відповідно, має повноваження застосовувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів поліції. А наявність чи відсутність у діях позивача складу кримінального правопорушення жодним чином не спростовує відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку, а відтак і правомірності його звільнення зі служби.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Л.О. Зарудяна
Т.В. Іваненко
Повний текст cудового рішення виготовлено "31" жовтня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,13235
3- відповідачу: Головне управління Національної поліції в Житомирській області Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10008
4- ОСОБА_6 АДРЕСА_2 - ,