79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.10.2016р. Справа № 914/448/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти”, м. Львів
до відповідача: “Exim Polska Teresa Kuropatwa”, Koszalin, ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
Суддя Н.Мороз
При секретарі О.Зарицькій
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2
Від відповідача: н/з
Суть спору:
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти”, м. Львів до відповідача “Exim Polska Teresa Kuropatwa”, Koszalin, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2016р. №796/01-392 (01.08.2016р. вх. №3850/16) позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.), 3 % річних в розмірі 5,23 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн.) та 1378,00 грн. судового збору. Крім того, заявою від 25.07.2016р. №797/01-393, яка надійшла на адресу господарського суду 01.08.2016р. позивач, в порядку ст.ст.22, 44, 49 ГПК України просить суд стягнути витрати понесені за послуги перекладача в сумі 4113,22 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.02.2016р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.03.2016р. Ухвалою суду від 03.03.2016р. розгляд справи відкладено на 19.07.2016р. та зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання щодо відповідача - “Exim Polska Teresa Kuropatwa”, Koszalin, ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 19.07.2016р. провадження у справі поновлено.
19.07.2016р. ухвалою суду провадження у справі повторно зупинено та відкладено розгляд справи до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання щодо відповідача - “Exim Polska Teresa Kuropatwa”, Koszalin, ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 10.10.2016р. провадження у справі поновлено.
Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення даного спору, необхідністю дослідження всіх обставин справи, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 11.10.2016р.
В судове засідання 25.10.2016р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 25.07.2016р. та відшкодувати витрати на послуги перекладача. Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №08/10/2015 купівлі - продажу пеллет з дерева та соломи від 08.10.2015р. та порушенням умов договору щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 636, 00 євро. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 5,23 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн. та збитки в сумі 19.08 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн. нараховані на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» №354 від 03.06.2015р. У зв'язку зі сплатою основного боргу в розмірі 636, 00 євро, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 25.07.2016р. №796/01-392 позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.), 3 % річних в розмірі 5,23 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн.). Позов просить задоволити.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, однак, 29.09.2016р. на адресу господарського суду Львівської області з Районного суду у Кошаліні V господарчий відділ, ОСОБА_1 надійшли документи в підтвердження виконання судового доручення про вручення документів відповідачу, проте, клопотання про виконання дій у цивільній справі, зокрема, в частині надання пояснень сторони, повернуто без виконання. Крім того, до матеріалів справи V GCps 22/16, яка надійшла з Районного суду у Кошаліні долучено повідомлення (інформація) від представника відповідача згідно якого, останній повідомив про сплату основного боргу в розмірі 636 євро з підтверджуючими доказами оплати.
Розглянувши та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:
Відповідно до ч.1. ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до ст.123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Статтею 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п.1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)
Розділом VII п.1. укладеного між сторонами договору №08/10/2015 купівлі - продажу пеллет з дерева та соломи від 08.10.2015р. передбачено, покупець і продавець будуть намагатись залагодити на дружній основі всі спірні питання, які можуть виникнути з приводу даного контракту або питань із ними пов'язаних. Якщо сторони не зможуть прийти до згоди протягом 14 днів з моменту початку перших переговорів, то спірні питання повинні бути врегульовані згідно законодавства України. Всі спірні питання будуть розглядати в господарському суді України по місцю реєстрації продавця.
Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області з застосуванням законодавства України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
08.10.2015р. між ТзОВ «Львівморепродукти» (позивач, за договором - продавець) та «Exim Polska Teresa Kuropatwa» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір №08/10/2015 купівлі-продажу пеллет з дерева та соломи.
Згідно умов розділу I п.1. договору, продавець продає, а покупець приймає і купує пеллети з дерева та/або пеллети з соломи (згідно інвойсів та/або додатків) партіями на умовах DAP Хам (Бельгія), іменовані надалі «товари», в об'ємі 500 тонн нетто щомісячно. Продавець має право поставляти товар партіями. Мінімальний об'єм партії - 20000 кг нетто (п.4. договору).
У відповідності до умов п.п.1,2 розділу III договору, ціна на товар встановлюється в євро і визначається в інвойсах або додатках на кожну партію. Ціни включають в себе вартість: продукції, пакування, маркування, вантажних робіт, оформлення товаро - супровідних документів відповідних митному контролю ОСОБА_1. Загальна ціна контракту складає суму усіх інвойсів поставлених по даному договору (п.3. договору).
Згідно п.4. розділу III договору сторони домовились, що ціна пеллет з дерева складає 150 євро за тонну (DAP Хам (Бельгія)). Затверджені деталі кожної поставки визначаються в інвойсах або додатках до кожної поставки.
Розділом IV договору передбачено умови оплати та приймання товару. Так, згідно п.1 розділу 4 договору, оплата кожної партії товару здійснюється на підставі виставлених продавцем інвойсів, шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця протягом 24 годин з моменту прибуття та отримання товару покупцем. Факт отримання товару покупцем являється відмітка/печатка на CMR. Вигрузка товару покупцем має бути здійснена протягом 24 годин з моменту прибуття товару на склад покупця. Розмитнення (митне очищення) товару має бути здійснено протягом 24 годин з моменту прибуття товару на склад покупця (п.п.2,3 розділу 4 договору).
Відповідно до п.1 розділу 5 договору, з кожною партією товару повинні слідувати документи: інвойс; CMR. Умови поставки товару розуміються згідно INCOTERMS 2010.
Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р.), "D"- терміни позначають договори прибуття, в той час як "C"- терміни вказують на договори відвантаження (відправлення). Відповідно до "D"- термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту).
DAP (постачання в пункті (... назва пункту) - термін "поставка в пункті" означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.
У відповідності до ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
На виконання умов договору позивачем на умовах DAP Kwaadmechelen (Belgium) поставлено відповідачу товар на загальну суму 3180,00 євро, що підтверджується інвойсом №1 від 15.10.2015р., міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №1105251 від 15.10.2015р. та митною декларацією №209140000/2015/034478 від 15.10.2015р. (в матеріалах справи).
Відтак, матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, проте відповідач частково оплатив за поставлений товар у розмірі 2544,00 євро, що підтверджується банківською випискою від 27.10.2015р. Факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставленого позивачем товару підтверджений не був, внаслідок чого у «Exim Polska Teresa Kuropatwa» виникла заборгованість у розмірі 636,00 євро.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з досудовим зверненням для оплати №1 від 03.11.2015р. №609/01-228 з вимогою про сплату заборгованості за контрактом №08/10/15 від 08.10.2015р. в розмірі 636,00 євро протягом 7 календарних днів. Проте, дана вимога (претензія) залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати в повному обсязі за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 636,00 євро основного боргу (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 16988,51грн.), 3 % річних в розмірі 5,23 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн.) та збитки в сумі 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.). В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено основний борг за поставлений та отриманий товар в розмірі 636,00 євро, що підтверджується банківською випискою з рахунку ТзОВ «Львівморепродукти» від 01.07.2016р. (в матеріалів справи).
Відтак, станом на день розгляду справи, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2016р. №796/01-392 позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.), 3 % річних в розмірі 5,23 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн.) та судові витрати, в т.ч. 4113,32 грн. витрат з оплати послуг перекладача.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України та ч.7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1. ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст.533 ЦК України передбачено використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно положень ч.2. ст.198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписами абз. 7 п.8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).
Відтак, на підставі наведеного, позивачем за прострочення виконання зобов'язання правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 5,23 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн.).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані, в порядку ст.22 ЦК України, збитки в сумі 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.). При цьому, як на підставу нарахування збитків посилається на норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» №354 від 03.06.2015р. згідно яких, передбачено нарахування резидентові, в даному випадку позивачу, пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки. Посилаючись на можливість застосування санкції до українського екпортера та імпортера, зокрема, в даному випадку, позивача, який не отримає оплату за контрактом в результаті обставин, які, фактично від нього не залежать, позивач просить стягнути з відповідача 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.) збитків.
Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно ч.2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх умов такої відповідальності: протиправної поведінки, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини боржника.
У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених законодавчих норм, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення. Позивач посилається на можливість застосування до нього санкції у вигляді нарахування пені на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проте жодних доказів в підтвердження понесення реальних збитків позивачем суду не надано.
Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 19,08 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 509,63 грн.) у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань становить 5,23 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн.) 3% річних.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.6.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7, витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.
З метою виконання вимог ст. 125 ГПК України, застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. у справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а також згідно вимог ст. 3 Договору між Україною і ОСОБА_1 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 04.02.1994р. для вручення відповідачу документів, необхідно було здійснити переклад документів на польську мову. Відтак, для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, відповідно до вимог законодавства та у зв'язку з необхідністю нотаріально засвідченого перекладу документів на польську мову для подальшого їх вручення відповідачу, позивачем були понесені витрати на оплату послуг перекладача.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 4113,32 грн. на оплату послуг перекладача - ФОП ОСОБА_3 Гелени. Понесені витрати підтверджуються договором №18/03/16 про надання послуг перекладу від 18.03.2016р., рахунком-фактурою №2016/03/17/05 від 17.03.2016р., актом приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2016р. та платіжним дорученням №363 від 21.03.2016р. на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням №407 від 11.04.2016р. на суму 3113,32 грн.
Таким чином, враховуючи положення ч.5 ст. 49 ГПК України, судові витрати на оплату послуг перекладача покладаються на відповідача в сумі 3994,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності з п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 533, 599, 625, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 116, 117, 123,124 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з „Exim Polska Teresa Kuropatwa”, Poland, Koszalin, ul.Harcerska 1/17, 75-073, (NIP PL669-155-37-90, REGON 331349249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», 79035, м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5 (код ЄДРПОУ 25236666) - 5,23 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 21.01.2016р. становить 139,69 грн. 3 % річних заборгованості, 1378, 00 грн. судового збору та 3994,00 грн. витрат на оплату послуг перекладача.?
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Рішення складено 31.10.2016р.
Суддя Мороз Н.В.