Справа №2-а-160/09
05 жовтня 2009 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Слоквенко Г.П.,
при секретарі - Короті Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Солоне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Солонянському районі, де отримує пенсію та є дитиною війни.
Пунктом 17 ст.77 та ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п.12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 - 2007 роки, але рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» неконституційними. Таким чином відповідач був зобовязаний здійнити виплату належної йому допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 та 2008 роки.
Законом України «Про державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» статтю 6 якого викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачувалась замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановленого для учасників, та яка діяла до втрати чинності 22 травня 2008 року, в зв'язку з визнанням її неконституційною рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, тому відповідач зобов'язаний був керуватись цими нормами та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30% і за 2006 рік. Проте, коли він письмово звернувся до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки і забезпечити її виплату, відповідач відмовив в задоволенні йогооги.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню, з 01 жовтня - 498 гривень, в зв'язку з чим недоплачена державна соціальна допомога за вказані роки складає за 2006 - 2008 рік - 3891 гривні 90 копійок, яку просить стягнути з відповідача.
На пдставі викладеного прохає відновити пропущений строк для звернення до суду з 01.01.2006 року, визнати неправомірною відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобовязати відповідача здійснити нарахування ій щомісячної соціальної допомоги за 2006 - 2008 рік в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006 - 2008 рік в сумі 3891 гривні 90 копійок.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив визнати дії відповідача неправомірними щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за 2006 - 2008 роки, зобовязавши відповідача здійснити таке нарахування та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2006 - 2008 роки в загальній сумі 3891 гривня 90 копійок.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не в изнала та пояснила, що особам, які належать до категорії дітей війни, підвищення до пенсії виплачується у розмірі, передбаченому діючим законодавством, фінансове забезпечення якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла в редакції до 01 січня 2008 року, дітям війни було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Також дію цієї статті було зупинено і у 2007 році, відповідно до ч.12 ст.71 Закону України «Про Державнеий бюджет України на 2007 рік», а ст.111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, тому, правових підстав для виплати у 2007 році підвищення особам, які не визнані інвалідами, але відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відносяться до дітей війни, не було.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, але рішень про відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, не приймалося, тому порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим, як не було визначено в цьому законі і величини мінімальної пенсії за віком для обчислення цього підвищення.
Зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було внесено Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 2008 році виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір надбавки визначено ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню та з 01 жовтня - 498 гривень, в зв'язку з чим розмір підвищення дітям війни відповідно складав: з 01 січня - 47 гривень; з 01 квітня - 48 гривень 10 копійок; з 01 липня - 48 гривень 20 копійок та з 01 жовтня - 49 гривень 80 копійок (а.с.7).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було передбачено встановлення з 22 травня 2008 року гарантій на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01 січня 2008 року згідно з цим законом, а пунктом 8 цієї постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48 гривень 10 копійок, з 01 липня - 48 гривень 20 копійок та з 01 жовтня - 49 гривень 80 копійок
Таким чином, особам, які належать до категорії діти війни, підвищення виплачується в розмірі, передбаченому законодавством. Також позивачці виплачувалось підвищення до пенсії у 2008 році як дітині війни.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що згідно пенсійного посвідчення (а.с.8) позивач отримує пенсію за віком як непрацездатна особа та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року до основних державних соціальних гарантій, які встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, включено мінімальний розмір пенсії за віком та розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та який визначається відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року.
Вирішуючи питання підставності позовних вимог позивачки про підвищення розміру пенсії з урахування статусу дитини війни у 2006 році суд виходить з наступного.
Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік відповідно до п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року. Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»» було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто, 02 квітня 2006 року, що свідчить про те, що з цього періоду було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року в редакції станом на 01 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зазначене підвищення у 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що в свою чергу виключало можливість збільшення пенсії цій категорії осіб.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про нарахування та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають.
При вирішенні підставності та обґрунтованості позовних вимог позивача про підвищення розміру пенсії у 2007 році з урахуванням її статусу дитини війни суд виходить з наступного.
Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року було зупинено та визначено відповідно до ст.100 даного Закону, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71, ст.100 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік та визначення порядку та кола осіб, яким такі виплати повинні були здійснюватися, і таким чином з дня винесення вказаного рішення відновлено дію ст.6 цього Закону.
Таким чином відповідачу слід керуватися саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, діючій до набрання законної сили Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої допомога дітям війни надається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , яка повинна бути не меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України, а з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно п.2 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000 року положення наведеної норми Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положеннями ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №1-РП/99 від 09 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тобто на час дії бюджету відповідного року.
Вказане свідчить про те, що відповідач повинен був зробити позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 09 липня 2007 року, в той час як підстав для перерахунку пенсії за період з січня по 09 липня 2007 року відсутні, оскільки до цього періоду діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року.
Згідно з ч.1 ст.62 Закону України від 19 грудня 2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень. Відповідно до ч.3 ст.62 цього Закону встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшені на 1%.
Відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити позивачу пенсію, починаючи з липня (за повний місяць) по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:
липень-вересень (405 грн. + 1%) х 30%) х 3 міс. - 410,06 грн. х 30% х 3 = 123,02 грн. х 3 - 369,06 грн.;
жовтень-грудень (411 грн. + 1%) х 30%) х 3 = 415,11 грн. х 30% х 3 = 124,53 грн. х 3 - 373,59 грн., а всього за 2007 рік - 742,65 грн.
Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року відсутні, оскільки позивачем на надано доказів, а судом не встановлено, що він є інвалідом і йому повинні відповідно до ст.100 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» виплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки вона виплачувалась особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Щодо обґрунтованості вимог позивача по виплатам підвищення пенсії з урахуванням статусу дитини війни у 2008 році, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними з 2007 роком, при цьому судом враховується, що пп.2 п.41 розділу II Закону України №2195-ІV «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або (щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії в період з січня по 22 травня 2008 року відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 гривень щомісячно (а.с.6,12,13,18,19), що складає 10% від 470 гривень прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а у квітні на 48 гривень 10 копійок (а.с.6,12,13,18,19), тобто відповідно до вимог зазначеного вище Закону, тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції і таким чином відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік, затверджено у наступному розмірі: - з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону, починаючи з травня 2008 року (за повний місяць відповідно до ч.2 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року) по 31 грудня 2008 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48 гривень 10 копійок, з 01 липня - 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня - 49 гривень 80 копійок (а.с.6,12,13,18,19), бо ці положення суперечать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року. Вищевказане свідчить про те, що відповідач не виконав рішення Конституційного Суду України, що стало причиною звернення позивача до суду.
Суд вважає необхідним визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити позивачу перерахунок та виплати підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за період з липня по 31 грудня 2007 року та за період з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які були здійснені у цей період позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено зазначеними вище нормами закону, або не виплачені. Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно з вимогами ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав від Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області лист з відповідними роз'ясненнями 31.08.2009 року (а.с.8), а 7 вересня 2009 року звернувся з позовом до суду.
В зв'язку з тим, що позивач фактично дізналася про порушення його права приблизно 31.08.2009 року, з позовом звернувся 7 вересня 2009 року, а доказів про те, що позивач дізнався про порушення свого права раніше не надано, суд приходить до висновку, що строк звернення до адміністративного суду нею пропущено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету. В зв'язку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з державного бюджету на користь позивачки понесені нею при зверненні з даним позовом до суду судові витрати у вигляді судового збору відповідно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, ч 2 ст. 51, 56 Конституції України; ст.ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; Законом України «Про пенсійне забезпечення»; Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік»; Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік»; Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»; Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; Законом України «Про Конституційний Суд України»; Законом України «Про прожитковий мінімум»; Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-пр/2007; Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-пр/2008; ст. 23, 1167 ЦК України; ст.ст. 2,6, 8, 9, 11, 69, 71, 69, 159, 160-163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з липня по 31 грудня 2007 року та з травня по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які були здійснені у цей період, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3(три) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до вимог ст.160 КАС України - з дня складення постанови у повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: суддя