Іменем України
25.09.09 Справа №4/155/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі: Лолі Н.О.,
за участю представників:
позивача: Андрусенко В.В. - довіреність № б/н від 23.12.2008 року;
відповідача: ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_1 від 18.06.1996 року;
ОСОБА_3 - довіреність № ВМЕ 956551 від 24.09.2009 року
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі № 4/155/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі Дніпропетровськ» (юридична адреса: 49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 26; поштова адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 6-А)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 71100, АДРЕСА_1; поштова адреса: 71101, АДРЕСА_2)
про стягнення 200000 грн. збитків, завданих нестачею товару та 75000 грн. неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі Дніпропетровськ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 200000 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих нестачею товару, переданого за договором зберігання, та 75000 грн. неустойки.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі №4/155/09 (суддя Зінченко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі Дніпропетровськ» 200000 грн. збитків, 20267 грн. 64 коп. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в задоволеній частині мотивовано тим, що вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості товару, прийнятого на зберігання в сумі 200000 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами справи. Заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 75000 грн. є необґрунтованими, нарахованими безпідставно та такими, що не підлягають задоволенню.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не погодився з рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі №4/155/09 та звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі та залишити позов без розгляду. Вважає, що судом: неповно з'ясуванні обставини, які мають значення для справи (не витребувані документи про трудові відносини позивача з відповідачем, посадові інструкції, договір оренди складського приміщення у позивача, не з'ясування підробки акту прийомки-передачі, не з'ясування руху матеріальних цінностей по складу позивача); вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи (ОСОБА_2 знахо дився у трудових відносинах і підлеглого до позивача і договір збе рігання був вчинений фіктивний як маючий на меті збільшити витрати по зивача пов'язані з підприємницькою діяльністю та сплатою неврахованих грошових коштів своєму працівнику ОСОБА_2.); вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, про що вказує тлумачення судом ст. 961 Цивільного кодексу України відносно вичерпного переліку доку ментів, які свідчать про прийняття товару для складського зберігання. Зазначає, що рішення прийнято господарським судом у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про місце засідання суду. Вказує, що рішення прийняте господарським судом з порушенням правил предметної підсудності, тому що між позивачем та відповідачем на час укладення договору зберігання були трудові відносини і вказаний договір повинен розглядатися у межах відповідальності працівника за вчинену шкоду від повідно до Кодексу Законів про працю України. Зазначає, що не можна вважати рішення суду по суті вірним навіть при суттєвому порушені процесуального законодавства, оскільки треба встановити вірність підпису та печатки судовою експертизою на акті приймання-передачі від 03.04.2008 року, наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем та відповідність вказаного посадовій інструкції, повноваження відповідача відносно кормових добавок та концентратів у відповідності до посадової інструкції та наявність тогож предмету у договорі зберігання, наявність документів відповідно до ст.961 Цивільного кодексу України - складської квитанції, простого складського свідоцтва, подвійного складського свідоцтва. Вказує, що суд не повинен був приймати до уваги вказаний договір зберігання, оскільки не витримані вимоги законодавства. Вважає, що фактично договір зберігання не відповідає законодавству як за змістом, формою, так і за особами, між якими він вчинений - позивач і відповідач знаходилися у відносинах, які регулюються Кодексом законів про працю України, власник товару є організація у якій працював відпо відач і знаходився у підлеглому становищі, склад знаходився в оренді роботодавця і тому не були оформлені складські документи, за зданий на склад товар, а відповідно до посадової інструкції був матеріально відпо відальний завідуючий складом ОСОБА_5, тобто не відповідач.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.07.2009 року у справі №4/155/09 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі №4/155/09 до розгляду та призначено в засіданні на 25.09.2009 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі № 4/155/09 без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі Дніпропетровськ» заперечує проти доводів відповідача та вважає їх необґрунтованими, надуманими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і чинному законодавству України. Вказує, що господарський суд Запорізької області цілком обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, завданих нестачею переданого на зберігання товару, у розмірі його вартості, який повністю підтверджується матеріалами справи та повністю узгоджується з положеннями §1 глави 66 ЦК України і рішеннями Вищого господарського суду України в аналогічних справах. Вважає, що відповідач за будь-яких умов намагається, навіть шляхом обману, уникнути відповідальності за нестачу переданого йому на зберігання товару та не виконувати чи відстрочити виконання рішення суду, яке вступило в законну силу. Також, вважає, що господарський суд Запорізької області без процесуальних порушень розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду. Вказує на те, що доводи відповідача щодо порушення господарським судом правил предметної підсудності через те, що, на його думку, спір у цій справі виходить з трудових відносин і повинен розглядатися судом загальної юрисдикції в межах відповідальності працівника за вчинену шкоду відповідно до Кодексу законів про працю України є помилковими. Вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджені жодними доказами, як це вимагається ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що суд не порушив процесуальні норми, оскільки законом не вимагається обов'язкове отримання судом повідомлення про вручення стороні ухвали суду.
Розпорядженням В.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1953 від 25.09.2009 року справу № 4/155/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судовому засіданні 25.09.2009 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшло клопотання про огляд оригіналів та долучення до справи копій зазначених нижче документів, а саме: трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_2, Інструкції по прийманню товару на склад, наказу № 20-лс від 14.08.2008 року, відомостей по складу ТОВ «Прові мі Дніпропетровськ», у якому, на думку позивача, зберігався належний йому товар ОСОБА_2, наказу №27лс від 26.09.2008 року, інвентаризаційних описів від 02.09.2008 року та від 13.08.2008 року. Звернув увагу на те, що ніяких претензій матеріального характеру Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі Бердянськ» до ОСОБА_2, та завідуючого складом ОСОБА_5. не пред'являло, недостачу не виявило, повністю роз рахувалося з працівниками по заробітній платі. Надумані претензії ви никли з часу, коли ОСОБА_2. почав складати конкуренцію товариству з обмеженою відповідальністю і посадові особи усно погрожували застосувати до нього усю силу свого впливу з метою покарання та втрачені ними доходи з моменту появи на ринку бердянська конкурента.
В судовому засіданні 25.09.2009 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався із застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі Дніпропетровськ» звернулося з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 200000 грн. збитків, завданих нестачею товару через неналежне виконання за договором відповідального зберігання № 03/04 від 03.04.2008 року та 75000 грн. неустойки на підставі п. 5.3. договору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі №4/155/09 позовні вимоги задоволені частково, з чим не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційної скаргою про його скасування.
Колегія суддів, вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, сторонами по справі 03.04.2008р. укладено договір відповідального зберігання №03/04, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання кормові добавки та концентрати.
Відповідно до п.1.2. договору позивач передає товар відповідачу згідно з актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору, 03.04.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому -передачі, який свідчить про прийняття відповідачем на зберігання від позивача 40тон кормових добавок та концентратів вартістю 200000грн., який скріплений печатками сторін, а отже, факт прийняття товару на зберігання у зазначеній позивачем кількості та вартості підтверджений матеріалами справи.
За приписами ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, (поклажодавцем) , і повернути її поклажедавцеві у схоронності.
Згідно п.1 ст.942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства , для забезпечення схоронності речі.
У відповідності до ст.938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання сторонами не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом всього часу до моменту пред'явлення вимоги про її повернення.
Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Також, п.1 ст. 949 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
За умовами п.2.1.3. укладеного між сторонами договору, останні визначили повернення відповідачем переданого на зберігання товару за першою вимогою позивача.
Як свідчать матеріали справи, 19.12.2008р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення спірного товару, яку відповідач отримав 25.12.2008р., однак не повернув зазначений товар. При цьому, листом від 22.12.2008р., відповідач підтвердив факт отримання ним на зберігання товару від позивача у кількості 40 тон вартістю 200000грн. та зазначив, що прийнятий ним на зберігання товар був переданий представнику позивача ОСОБА_9 за інвентаризаційним описом №10 від 02.09.2008р.
Згідно ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Доводи апеляційної скарги щодо цих позовних вимог спростовуються вищевикладеним та наступним:
Так, заявник апеляційної скарги наполягає на те, що спірний товар був переданий представнику позивача.
Однак, як свідчать матеріали справи, представником позивача переданий на зберігання товар від відповідача не отримувався і ніякі документи про це не складалися. Належних доказів повернення товару відповідач не надав. Отже, відповідач, в порушення ст.ст.936, 942, 949 Цивільного кодексу України, не забезпечив зберігання товару, переданого йому позивачем, що призвело до нестачі цього товару, а тому, в силу приписів ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати збитки, завдані втратою (нестачею) майна, переданого на зберігання у розмірі його вартості.
Також, не заслуговують уваги ствердження відповідача щодо формального характеру договору відповідального зберігання у зв'язку з тим, що між ним та позивачем були трудові відносини.
Наявність трудових відносин між сторонами не означає, що ці сторони не можуть вступати в цивільно-правові, зокрема, господарські відносини. Відповідач є підприємцем, а позивач юридичною особою і вони вправі укладати будь-які договори, незалежно від наявності між ними яких-небудь інших відносин.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
В даному випадку сторони уклали договір зберігання. Доказів недійсності чи фіктивності цього договору та акту прийому-передачі від 03.04.2008 року відповідачем не надано.
Позивач виконував свої зобов'язання за цим договором в повному обсязі, а саме, згідно з п.п. 1.1., 1.2., та 3.1.1. договору передав відповідачу товар за актом прийому-передачі. Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг зі зберігання складає 2000 грн. на місяць. Загалом за надані відповідачем послуги позивач сплатив 21000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2383 від 04.04.2008 р., № 2576 від 07.05.2008 р., № 2577 від 07.05.2008 р., № 2677 від 22.05.2008 р., № 2753 від 04.06.2008 р., № 2905 від 01.07.2008 р., № 3217 від 12.08.2008 р., копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідач же, в свою чергу, свої зобов'язання за договором виконав частково, а саме: згідно з п.1.1. прийняв товар на зберігання, зберігав та отримував оплату за ці послуги, однак на вимогу позивача не повернув товар, а лише повідомив позивача про те, що товар в нього відсутній. Його посилання на повернення представнику позивача спірного товару згідно інвентаризаційного опису №10 від 02.09.2008 року не приймається до уваги, оскільки є внутрішнім документом позивача, складеним за результатами інвентаризації товарних цінностей.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав належних доказів в обґрунтування своїх доводів у розумінні вищезазначеної норми процесуального права.
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи та приписів зазначеного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості товару, прийнятого на зберігання в сумі 200000 грн. документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 75000 грн., враховуючи наступне:
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку неповернення товару позивачу за першою вимогою, відповідач повинен виплатити позивачу неустойку у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день затримки.
Як свідчать матеріали справи, товар прийнятий на збереження у відповідача фактично відсутній, а тому порушення ним зобов'язання відбувається не через затримку повернення товару, а через не забезпечення його схоронності, а отже у позивача відсутні правові підстави для застосування у даному випадку п.5.3 договору, оскільки цією умовою договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки за неповернення товару внаслідок його затримки.
Окрім того, колегія суддів не вбачає з боку господарського суду першої інстанції порушень норм процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, ухвала господарського суду Запорізької області від 03.04.2009 року про порушення провадження по справі та призначення справи до розгляду на 29.04.2009 року направлена сторонам 10.04.2009 року. Окрім того, ухвала господарського суду Запорізької області від 29.04.2009 року по цій же справі про відкладення судового засідання на 22.05.2009 року також було направлено як на юридичну так і на фактичну адресу відповідача 29.04.2009 року.
Отже, сторони, у тому числі відповідач, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи № 4/155/09.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оспорюване відповідачем рішення господарського суду першої інстанції ухвалено при повному з'ясуванні всіх фактичних обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.
Також, колегія суддів відмовляє заявнику апеляційної скарги про припинення провадження по справі за даним позовом та залишення позову без розгляду, у з'язку з відсутністю таких підстав для цього.
Апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати за апеляційною скаргою відносяться на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 року у справі № 4/155/09 - без змін.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.10.2009 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.