Справа №2-а-422/09р.
25 вересня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Мясоєдової О.М.,
при секретарі - Студнікові І.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в Дніпропетровській області в особі Криничанської роти ДПС ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення за порушення ПДР України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив поновити йому строк оскарження постанови серії АЕ № 157506 від 14 квітня 2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпроАП в розмірі 300 гривень (далі - Постанова); визнати недійсною та скасувати Постанову; провадження по адміністративній справі - закрити відповідно до п.1 ст. 247 КУпроАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою інспектора ДПС Криничанської РДПС ДАІ прапорщика ОСОБА_3 від 14 квітня 2009 року на нього накладено адміністративне стягнення згідно ч.1 ст. 122 КУпроАП в розмірі 300 гривень. Відповідно до вищезазначеної Постанови, він, нібито, «14» квітня 2009 року, керуючи автомобілем марки Тойота Камрі, державний номер НОМЕР_1, на ділянці дороги 162 км Знаменка-Луганськ Дніпропетровської області, де обмежена максимальна швидкість руху до 90 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 140 км/г, чим перевищив дозволену швидкість руху на 50 кілометр на годину. Зазначена Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпроАП засобом фото- та відео фіксації, «Визир» №13131Р07Ш96, як того вимагає ст. 14-1 КУпроАП. Зазначена Постанова направлена йому поштою лише 11 травня 2009 року. Він вважає, що вищезазначена Постанова від 14 квітня 2009 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 9 КУпроАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпроАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було. Тобто посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані. Відповідно до ст. 268 КУпроАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням; оскаржити постанову по справи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, його права було грубо порушено, оскільки справа про притягнення його до адміністративної відповідальності було розглянуто без його участі та без належного повідомлення про час і місце розгляду цієї справи. Всіх наданих йому законом прав він був позбавлений, оскільки незаконно був позбавлений можливості захищати себе під час розгляду цієї справи, що є грубим порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення. В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано «село Одарівка Криничанського району». Однак, про час і місце розгляду справи він не був повідомлений. Крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпроАП передбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням Постанови 14.04.2009 року - у день фіксації нібито скоєного мною правопорушення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення вказано, що посадова особа, прапорщик міліції ОСОБА_3, “розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне гр. ОСОБА_1, встановив, що у результаті перевищення швидкості на 50 км/год, що є порушенням п. 12.9 б ПДР, було скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпроАП”. У тексті оскаржуваної постанови зазначено, що він, власник транспортного засобу, «керував транспортним засобом» у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте, для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито скоєння порушення його ніхто не зупиняв, протокол про адміністративне правопорушення і тим більше постанову ніхто не складав. 14 квітня 2009 року був робочий день, цього дня з 08:00 до 17:00 він знаходився на своєму робочому місці за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Ферганська, 39. Даний факт підтверджується довідкою з місця роботи та копією табеля обліку використання робочого часу. У місці, зазначеному у оскаржуваній постанові, він дійсно був, але зовсім у інший день та інший час, а саме: не 14 квітня 2009 р. о 9:35, а 11 квітня 2009 р. приблизно о 16:30, при цьому Правил дорожнього руху не порушував та не був зупинений співробітниками ДАІ. Таким чином, 14 квітня 2009 р. о 9 год. 35 хв. на місці фіксації, ані його, ані належного йому автомобіля не було і не могло бути, так як право на керування своїм автомобілем він нікому не передавав. Тому він вважає, що зі сторони інспектора ДПС має місце підміна та фальсифікація документів. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото фіксації, у порядку ст.14-1 КУпроАП, то ця постанова не повинна містити стверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Відповідно до ч.1 ст. 14-1 КУпроАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Отже, оскаржувана постанова підлягаю скасування, як винесена із порушенням закону. Відповідно до положень КУпроАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову (протокол) повинно бути складено на місці правопорушення у порядку, передбаченому ст. 256 КУпроАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ст. 254 КУпроАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У даному випадку ніякого протоколу складено не було, чим було грубо порушено ч.1 та ч.2 ст.254, ст. 256 КУпроАП, оскільки відносно нього не було складено протокол про адміністративне правопорушення та не було вручено йому під розписку один примірник цього протоколу. Відповідно до ч.3 ст.254 КУпроАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі, у постанові не повинно бути вказівок що саме ним, власником транспортного засобу, було скоєно адміністративне правопорушення. Частиною 6 ст. 258 КУпроАП, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Також ч.6 ст. 258 КУпроАП передбачає, що копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови. Крім того, ст. 14-1 КУпроАП однозначно говорить про те, що така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі. Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття «автоматичного» режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, «автоматичним» - є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без втручання в його роботу людини. Прилад, «Візир» яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема: швидкість, об'єкт зйомки, режими зйомки, кут огляду приладу, тощо). При цьому співробітник ДАІ, який тримає прилад «Візир» у руках, може рухатись назустріч автомобілю, таким чином швидкість руху автомобіля, визначена приладом, не буде відповідати дійсності. До того ж, ст. 14-1 КУпроАП передбачає, що для застосування фото - чи відео фіксації необхідно, щоб така фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, яки працюють у автоматичному режимі. Таким чином, на його думку за таких умов така фіксація взагалі не відповідає вимогам закону. Зокрема, вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації. В розділі 2 інструкції до цього приладу чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як «Стаціонарний» або «Патрульний», але в жодному разі ніяк не «автоматичний». Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (його автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість, вказана на зображенні доданої до постанови фотографії, належить саме його автомобілю. Крім того, із доданого зображення неможливо чітко ідентифікувати місце скоєного правопорушення. Таким чином, неможливо чітко встановити, що автомобіль рухався у зоні обмеження швидкості, а також наявність на ділянці дороги, яка зафіксована на фотографії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 90км/год.». На фотознімку дійсно зображено належний йому автомобіль марки Тойота Камрі, д/н АЕ 7337СН. Також на фотознімку знаходиться напис російською мовою «Скорость 140 км/ч.». Однак, на даному фотознімку немає жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічне місцезнаходження даного автомобіля. На задньому плані даного фотознімку дуже нечітко зображено якусь табличку із зазначенням якихось цифр, які через маленький розмір фотографії та погану якість фотознімку чітко розгледіти просто немає можливості. Навіть якщо припустити, що там зазначено якийсь кілометр траси, то немає жодних правових підстав вважати, що це саме дорога Знаменка-Луганськ Дніпропетровської області, як це зазначено у оскаржуваній постанові. Таким чином, встановити точне місце фіксації по цій фотографії просто неможливо. Крім того, згідно з технічними характеристиками приладу «ВІЗИР», максимальна дальність вимірювання швидкості дорівнює 400 м., а відстань на якій можна зафіксувати номерний знак дорівнює не більш ніж 80 м. Отже, можна зробити висновок, що прилад зафіксував швидкість автомобіля, який перевищив швидкість на відстані до 400 метрів (або більш ніж 80 метрів), а у кадр потрапив автомобіль який рухається ближче 80 метрів, але не порушує швидкості (у даному випадку - його автомобіль). Також у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилася, тощо. Однак, це повинно бути зафіксовано. Тим більше, що у відповідальності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про конкретного співробітника ДАІ, з документальним підтвердженням того, що саме цей співробітник здійснював фотофіксацію правопорушення та того, що цей співробітник склав заліки з використання цих приладів. Відповідно до пп.12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускаються виключно у випадках руху у потоці транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Як вбачається з поштового конверту, на якому міститься печатка поштового відділення про відправку поштової кореспонденції, Постанова була подана відповідачем до поштового відділення і направлена йому лише 11 травня 2009 року, а отримана ним була 16 травня 2009 року. На підставі вищезазначеного, він вважає, що цей факт є беззаперечною підставою для поновлення строку на оскарження вказаної Постанови.
Позивач у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, суду надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсктності, у задволенні позову відмовити, оскільки оскаржувана Постанова винесена з дотриманням вимог законодавства України, радіолокаційний відео записуючий вімірювач швидкості “ВІЗІР” №0711196, яким було зафіксовано правопорушення, пройшов державну перевірку, отримав свідоцтво про державну перевірку приладу №12316/17, яке дійсне до 26.12.2009 року, на фотознімку, доданому до Постанови чітко видно число, місяць, рік, напрямок руху та швидкість транспортного засобу Тойота, д/з АЕ 7337 СН.
Вислухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що Постановою від 14 квітня 2009 року на позивача було накладено адміністративне стягнення згідно ч.1 ст. 122 КУпроАП в розмірі 300 гривень. Відповідно до вищезазначеної Постанови, 14 квітня 2009 року о 9.35 год. на 162 км. Знамянка-Луганськ Дніпропетровської області позивач, керуючи автомобілем марки Тойота Камрі, державний номер НОМЕР_1, рухався із швидкістю 140 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 50 км/год. У Постанові також зазначено, що серійний номер приладу, яким зафіксовано правопорушення - 13131Р0711196. До Постанови додана фотокартка, на якій зображено задню частину автомобіля марки Тойота, д/н НОМЕР_1, у верхній частині фотокартки є надписи: перший рядок - “14.04.09 09:35:25”, другий рядок - “Скорость ^ 140 км/ч”.
У відповідності до ст. 289 КУпроАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
В позовній заяві зазначено, що позивач отримав копію оскаржуваної Постанови 16.05.2009 року. Згідно копії поштового конверту, доданої до позовної заяви, копія постанови була здана на поштове відділення “Кринички” 11.05.2009 року. Позовна заява надійшла до суду 20.05.2009 року. За таких обставин, на думку суду, строк, встановлений ст. 289 КУпроАП, позивачем пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст.14-1 КУпроАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем були надані наступні документи: пояснення ІДПС Криничанської РДПС ОСОБА_3; копія свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; свідоцтво про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки. Крім того, на виконання ухвали суду від 14.07.2009 року відповідачем були надані витяг з відомостей про прийняття заліків у інспектора ДПС Криничанської РДПС ДАІ ГУ МВС України в області прапорщика ОСОБА_3 щодо роботи з вимірювачем швидкості “ВІЗІР” №0711196 на другий квартал 2009 року та компакт-диск з інформацією з флеш-карти приладу вимірювача швидкості “Визир”.
Згідно пояснень ІДПС Криничанської РДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, 14.04.2009 року під час несення служби з 8.00 до 16.00 годин на маршруті патрулювання автошляху Знамянка-Луганськ-Ізварино він спільно з напарником знаходився на 162 км. вказаної автодороги, контролюючи швидкісний режим руху за допомогою приладу “ВІЗІР” №0711196 на патрульному автомобілі ВАЗ-2109, д/н 04 1129; о 9.35 годин на 162 км. автодороги Знамянка-Луганськ-Ізварино, де згідно п. 12.6 “г” ПДР України транспортним засобам дозволено рух зі швидкістю не більше 90 км/год., приладом “ВІЗІР” була зафіксована швидкість руху 140 км/год автомобіля Тойота, д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, у зв'язку з чим ним було складена Постанова, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
У відповідності до свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/3-924-2006 від 11.10.2006 року, на підставі “Соглашения о взаимном признании результатов государственных испытаний и утверджения типа, метрологической аттестации, поверки и калибровки средств измерений, а также результатов аккредитации лабораторий, осуществляющих испытания, поверку или калибровку средств измерений”, підписаного 6.10.1992 року Держстандартом України, визнано тип засобу вимірювальної техніки “Вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний “ВИЗИР”, затверджений Федеральною агенцією з технічного регулювання та метрології РФ на підставі результатів державних випробувань; вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний “ВИЗИР” зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером 31473-06 та підлягає повірці під час експлуатації, міжповірочний інтервал - не більше одного року.
Згідно копії свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №12316/17, чинного до 26.12.2009 року, вимірювач швидкості відеозаписуючий “Визир”, зав. №0711196, виробник - “Ольвия”, РФ, власник - взвод супроводження УДАІ ГУМВСУ в Дніпропетровській області на підставі результатів повірки засобів вимірювальної техніки визнано придатним до застосування.
У відповідності до витягу з відомостей про прийняття заліків у особового складу Криничанської РДПС ДАІ ГУ МВС України в області при роботі з вимірювачем швидкості “ВІЗІР” №0711196 на другий квартал 2009 року, інспектор ДПС прапорщик ОСОБА_3 склав вищезазначений залік.
На наданому відповідачем компакт-диску з інформацією з флеш-карти приладу вимірювача швидкості “Визир” міститься комп'ютерний файл із зображенням, аналогічним доданому до оскаржуваної Постанови.
Ухвалою від 4.08.2009 року судом відповідача було зобов'язано надати наступні докази: 1) належним чином завірену копію картки маршруту патрулювання наряду ДПС, яким 14.04.2009 року о 9.35 годин було зафіксовано порушення водієм автомобіля НОМЕР_2 правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості на 50 км/год; 2) належним чином завірені копії документів, що підтверджують, що 14.04.2009 року о 9.35 годин автомобіль НОМЕР_2 рухався саме на 162 км. траси Знаменка - Луганськ Дніпропетровської області; 3) первинний носій інформації, на якому зберігається оригінал зображення автомобіля НОМЕР_2; 4) копію Сертифікату встановленого зразка відповідності носія інформації, на якому зберігається оригінал зображення, що підтверджує відповідність носія інформації вимогам нормативних документів, відповідно до Правил обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки; 5) копію Сертифікату встановленого зразка відповідності пристрою, на якому було роздруковане зображення, що підтверджує відповідність носія інформації вимогам нормативних документів, відповідно до Правил обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки; 6) належним чином завірену копію методичних рекомендацій по роботі з вимірювачем швидкості радіолокаційного відеозаписувального „ВИЗИР”. Вказані докази суд просив надати до 25.09.2009 року, а у випадку неможливості надати такі докази суд просив у той же строк надіслати на адресу суду обґрунтовану відповідь. Копія вказаної постанови була отримана відповідачем 8.08.2009 року, проте вказані в ухвалі документи або відповідь на адресу суду не надійшли.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що автомобіль позивача 14.04.2009 року о 9 чи 10 годині ранку не міг знаходитися на 162 км. траси Знаменка - Луганськ Дніпропетровської області, оскільки перебував в м. Кривому Розі на території ТОВ „Науково-виробнича фірма „Еверест”, де працює позивач.
Згідно наданої ТОВ “НВФ “Еверест” довідки та копії табелю обліку використання робочого часу, ОСОБА_1 14.04.2009 року перебував на робочому місці з 8.00 годин до 17.00 годин за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ферганська, 39, відряджений не був.
Таким чином, відповідачем не було надано доказів того, що зазначений в постанові прилад з серійним номером 13131Р0711196 являється технічним засобом, який працює в автоматичному режимі, а також того, що цей прилад було використано правомірно, тому, на думку суду, підстав для застосування інспектором ДПС положень ст. 14-1 КУпроАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача не було. В такому випадку інспектору ДПС слід було виходити з загальних норм, встановлених для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності слід було роз'яснити її права, скласти протокол про адміністративне правопорушення, з'ясувати питання чи вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, та у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винести постанову по справі про адміністративне правопорушення, в якій навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення встановленою особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Більш того, відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджувати правомірність перебування наряду ДПС, який зафіксував правопорушення, 14.04.2009 року о 9.35 годин на 162 км. траси Знаменка - Луганськ.
У відповідності до ст. 293 КУпроАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст.9 КУпроАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 247 КУпроАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, inter alia, у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідачем не надано доказів правомірності використання приладу вимірювання швидкості, яким було зафіксовано правопорушення; інших доказів, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суду не надано. За таких обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення має бути закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 87, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 9, 14-1, 247, 288, 289, 293 КУпроАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк оскарження постанови АЕ №157506 від 14.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення.
Визнати протиправною та скасувати постанову АЕ №157506 від 14.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС Криничанської РДПС ДАІ ГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщиком ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпроАП, закривши провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 186 КАС України.
Головуючий-суддя Мясоєдова О.М.