Справа № 2-1375/09
21 травня 2009 р. Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Мазниці А.А.
Секретаря - Шевченко Д.С.
За участю:
Представника позивача - ОСОБА_1
Відповідача - ОСОБА_2
Представника відповідача - ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 Славоміра до ОСОБА_2 про стягнення суми, -
Позивач у вересні 2008 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у січні 2004 р. уклав шлюб з відповідачкою. Наприкінці 2004 р. відносини між сторонами погіршилися до стану, коли ними почали готуватися документи для розірвання шлюбу, проте у подальшому вони дійшли згоди щодо продовження сімейних відносин. При цьому між ними 06.06.2005 р. був укладений договір про врегулювання взаємних прав та обов'язків чоловіка і дружини, які розлучаються, на період після розірвання шлюбу, заява про намір розірвати шлюб анульована. Згідно умовам зазначеного договору позивач у випадку розірвання шлюбу зобов'язався на протязі одного місяця після набрання законної сили відповідним рішенням суду виплатити на користь відповідачки шляхом перерахування на її банківський рахунок 10.000, 00 євро аліментів, до яких підлягали зарахуванню всі вклади позивача на даний рахунок за весь час його існування.
29.11.2005 р. шлюб між сторонами був розірваний, рішенням районного суду Прага-Схід від 23.02.2007 р. з відповідача стягнуто 10.000, 00 євро аліментів на підставі вищезазначеного договору, у зарахуванні в рахунок аліментів грошових коштів у розмірі 5.208, 35 євро та 800 доларів США, раніше перерахованих ним відповідачці, було відмовлено.
Вважаючи, що за таких обставин зазначені грошові кошти були перераховані ним відповідачці безпідставно, позивач з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 58, 59) просив суд стягнути з відповідачки на свою користь 5.208, 35 євро та 800 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 58.327, 67 грн.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.
Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30.01.2004 р. між позивачем, громадянином ОСОБА_5 Республіки Славоміром Горскі, та відповідачкою, громадянкою України ОСОБА_6, був укладений шлюб, зареєстрований адміністрацією Їлове району Прага-захід м. Прага, Чеська Республіка, при цьому прізвище відповідачки було змінене на “Горська” (а.с. 78).
Як вбачається з матеріалів справи, на протязі березня-травня 2005 року позивачем була здійснена на користь відповідачки низка грошових трансакцій, а саме на її ім'я до м. Дніпропетровська за допомогою платіжної системи Western Union перераховано:
25.03.2005 р. - 4.500, 00 чеських крон (а.с. 63);
07.04.2005 р. - 500, 00 доларів США (а.с. 60);
29.04.2005 р. - 300, 00 доларів США (а.с. 61);
26.05.2005 р. - 6.000, 00 чеських крон (а.с. 62);
Також позивачем було перераховано до Райффайзен Банку на ім'я відповідачки без зазначення номеру рахунку:
14.05.2005 р. - 50.000, 00 чеських крон, що дорівнювало 1.620, 75 євро (а.с. 25);
19.05.2005 р. - 85.000, 00 чеських крон, що дорівнювало 2.743, 88 євро (а.с. 27);
20.05.2005 р. - 15.000, 00 чеських крон, що дорівнювало 481, 70 євро (а.с. 26);
06.06.2005 р. між сторонами був укладений договір про врегулювання взаємних прав та обов'язків чоловіка та дружини, що розлучаються, на період після розірвання шлюбу (а.с. 11-14). Згідно п. 4 даного договору, у випадку розірвання шлюбу між сторонами позивач зобов'язався виплатити відповідачці шляхом перерахування на її рахунок № 4741382700582644 в Райфайзен Банку 10.000, 00 євро або еквівалентну суму у чеських кронах, до якої підлягали зарахуванню всі внески, зроблені позивачем за весь час існування згаданого рахунку.
Рішенням Районного суду у м. Прага-Схід Чеської Республіки від 21.12.2005 р. шлюб, укладений між сторонами, був розірваний (а.с. 74-76).
Рішенням того ж суду від 23.02.2007 р. позов ОСОБА_2 був задоволений, з ОСОБА_4 на підставі вищезазначеного договору від 06.06.2005 р. стягнуто 10.000, 00 євро аліментів з відсотками за прострочення платежу, спірні суми у зменшення
суми стягнення не зараховані (а.с. 15-22).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, згідно ч. 6 ст. 8 ЦПК України суд застосовує право інших держав у тому випадку, якщо це встановлене законом України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 29 Договору між Україною та ОСОБА_5 Республікою про допомогу у цивільних справах від 28.05.2001 р., ратифікованого Законом України від 10.01.2002 р. № 2927-ІІІ, якщо один із подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території другої Договірної Сторони, їхні особисті та майнові правовідносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мали останнє спільне місце проживання.
Оскільки таке місце проживання сторони мали на території ОСОБА_5 Республіки, що випливає зокрема зі змісту рішення Районного суду у м. Прага-Схід Чеської Республіки від 21.12.2005 р. (а.с. 74), при вирішенні даного спору належить керуватися матеріальним правом ОСОБА_5 Республіки.
Згідно § 451, § 458 Цивільного кодексу ОСОБА_5 Республіки особа, що отримала безпідставне збагачення за рахунок іншої особи, повинна таке збагачення повернути. При цьому безпідставним збагаченням вважається матеріальний прибуток, отриманий виконанням без юридичної підстави, виконанням з юридичної підстави, що скасована, або збагаченням з нечесних джерел. Предмет безпідставного збагачення підлягає поверненню особі, за рахунок якої він був отриманий, у повному обсязі, а якщо це неможливо - має бути компенсований у грошовій формі.
Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_4 наполягає на поверненні йому спірних грошових коштів посилаючись на те, що, перераховуючи їх відповідачці, він мав на увазі зарахування їх до суми аліментів, що будуть у подальшому виплачені ним у випадку розірвання шлюбу. Оскільки таке зарахування не відбулося, згадані грошові кошти слід визнати такими, що отримані без достатньої підстави, що у свою чергу тягне обов'язок відповідачки повернути їх як безпідставне збагачення.
Втім, з такою оцінкою спірних правовідносин не можна погодитися. Так, грошові кошти, пред'явлені до повернення, були перераховані позивачем у період березня-травня 2005 р., в той час як договір про врегулювання взаємних прав та обов'язків чоловіка та дружини, що розлучаються, був укладений між сторонами лише 06.06.2005 р., а отже немає підстав вважати, що згадані кошти були перераховані у зв'язку з цим договором та на його виконання. Крім того, згідно договору підлягали зарахуванню до суми аліментів лише грошові кошти, внесені на конкретний рахунок відповідачки, в той час як спірні суми сплачувалися за іншими реквізитами, що було підставою для не зарахування їх в рахунок аліментів рішенням Районного суду у м. Прага-Схід Чеської Республіки від 23.02.2007 р. За таких обставин не зарахування цих коштів в рахунок аліментів за договором не може розглядатися як привід для визнання їх безпідставним збагаченням за рахунок позивача.
Також з матеріалів справи вбачається, що у період березня-травня 2005 р., коли відповідачці були перераховані спірні суми, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, при цьому відповідачка у цей час перебувала на території України у зв'язку з доглядом за хворою матір'ю, де отримувала грошові перекази від позивача за допомогою платіжної системи Western Union (а.с. 60-63).
З урахуванням викладених фактичних обставин справи у суду відсутні підстави для висновку про те, що отримання відповідачкою спірних грошових коштів виходило за межі матеріальної підтримки, що надається одним з подружжя іншому, та нормальних матеріальних взаємовідносин подружжя в рамках шлюбу. Крім того, у п. 2 договору про врегулювання взаємних прав та обов'язків чоловіка та дружини, що розлучаються, на період після розірвання шлюбу кожна з сторін констатувала відсутність матеріальних претензій до іншої щодо спільного майна станом на 06.06.2005 р.
Виходячи з наведеного суд оцінює позовні вимоги як безпідставні та вважає за необхідне у задоволенні позову - відмовити у повному обсязі. У зв'язку з цим понесені позивачем судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись § 451, § 458 Цивільного кодексу ОСОБА_5 Республіки, ст. ст. 8, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -
У задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.А. Мазниця