Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"22"вересня 2009 року Справа № 15/172-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О. А.(доповідач), судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.
при секретарі - Пироженко І.В.
за участю представників сторін :
позивача - ОСОБА_1, дов. № 27/04-ДОЮУ-04-2009 від 27.04.2009 року (копія у справі)
відповідача -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дергачівський жировий комбінат” с. Гоптівка, Дергачівський район, Харківської області (вх. № 2296Х/3-8) на рішення господарського суду Харківської області від “23”червня 2009 року по справі №15/172-09
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дергачівського жирового комбінату”, с.Гоптівка
про стягнення 92267,50 грн.
встановила:
У травні 2009 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, ТОВ "Дергачівський жировий комбінат" заборгованість за поставлений товар (олія соняшникова) у розмірі 92267,50 грн., та суму сплачених судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Дергачівський жировий комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму боргу 92267,50 грн., державне мито у розмірі 192 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23 червня 2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 92267,50 грн. з розстрочкою виконання рішення.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні вказав, що вважає оскаржене рішення господарського суду законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Представник відповідача -заявника апеляційної скарги у судове засідання 22 вересня 2009 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення № 5649297 про вручення 11.08.09р. уповноваженій особі відповідача копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження. Причини неявки представника відповідача ні позивачу, ні суду апеляційної інстанції невідомі.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Дергачівський жировий комбінат” за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Харківської області, 08 грудня 2008 року позивачем на підставі накладної за № 11 (а.с. 8) було поставлено відповідачу олію соняшникову в кількості 10639,61 кг на суму 40962,90 грн. в тому числі ПДВ., та 09 грудня 2008 року по накладній за № 12 (а.с. 10) в кількості 29679,87 кг на суму 114267,90 грн. Товар був отриманий представником відповідача Лєбєдєвим С.В. на підставі довіреності серії ЯОЯ № 389230 від 08 грудня 2008 року (а.с. 12).
Таким чином, позивачем був переданий відповідачу товар на загальну суму 155230 грн.
Відповідачем частково було виконано зобов'язання щодо оплати за проставлений товар на суму 62962,50 грн.
17 лютого 2009 року відповідач отримав від позивача претензію про повернення грошових коштів у сумі 113844 грн. за поставлену олію (а.с. 19). Претензія позивача була отримана відповідачем, про що свідчить його печатка та підпис. На день звернення з позовом відповідач, як стверджує позивач, частково розрахувався за поставлений товар і тому сума заборгованості становить 92267,50 грн.
Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 92267,50 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.
З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду першої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення відсутні.
Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу поставленої відповідачу олії згідно накладних №11 від 08 грудня 2008 року та №12 від 09 грудня 2008 року в частині повної оплати вартості отриманого товару, а підставою позову -невиконання у повному обсязі відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що факт отримання відповідачем товару підтверджується копіями видаткових накладних, наданими позивачем в обґрунтування його вимог. Отримання товару за цими накладними та суму заборгованості в розмірі, заявленому в позові, відповідач не оспорює.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" у якості основного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в порушення норм процесуального права, господарський суд не надав розстрочки виплат заборгованості в зв'язку з скрутним фінансовим становищем.
Вказані вимоги заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.
Відповідачем в апеляційній скарзі не наведені жодні конкретні норми процесуального права, які порушив суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення, а ті фактичні обставини, що покладені в основу рішення місцевого господарського суду, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, про те що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Що стосується розстрочення виконання рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач, не був позбавлений гарантованого йому права та можливості звернутись до суду першої інстанції в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України з відповідним клопотанням (заявою) про розстрочку виконання судового рішення у даній справі.
Також слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Дергачівський жировий комбінат” жодного разу особисто не звертався до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з пропозицією щодо надання йому розстрочки погашення заборгованості.
Фактичні обставини, на які відповідач посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Належні докази неплатоспроможності та відсутності коштів на рахунках підприємства відповідачем не надані.
Більш того, твердження відповідача про тяжкий фінансовий стан його підприємства, що викладені у клопотанні про розстрочення виконання рішення, яке не відомо кому адресовано (а.с. 38 та 62), не є тим винятковим випадком в розумінні статті 121 Господарського процесуального суду України, залежно від обставин якого, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Отже, враховуючи те, що зазначені вище обставини, на які посилається відповідач, не ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і не є тим винятковим випадком, залежно від обставин якого, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, і на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем не надано у матеріали справи доказів на підтвердження обставин, що зазначені ним у якості підстав для розстрочення виконання рішення.
Колегія суддів з урахуванням всіх обставин даної справи вважає, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дергачівський жировий комбінат” позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року по справі № 15/172-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 96, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дергачівський жировий комбінат” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року по справі № 15/172-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 24 вересня 2009 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Такмаков Ю.В.
суддя Барбашова С.В.