№ 2-1279\09
(РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)
23 вересня 2009 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М. при секретарі Хараджа О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним ,-
Керуючись ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Повний текст рішення суду буде виготовлений до 28.09.2009 року.
Суддя:
№ 2-1279/2009
23 вересня 2009 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М. при секретарі Хараджа О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним ,-
У травні 2009 р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши на його обґрунтування, що в 2004 році він вирішив продати в розстрочку належну йому квартиру АДРЕСА_1 брату ОСОБА_3 (надалі Відповідач 2). Для економії коштів було вирішено нотаріально оформити не договір купівлі-продажу, а договір дарування квартири, який і було оформлено 13.10.2004 року. Після продажу квартири позивач продовжує в ній проживати, оскільки Відповідач 2 не виконав умови договору в частині сплати вартості квартири і не має наміру це робити. Вважає, що угода про відчуження спірної квартири була укладена без наміру настання правових наслідків, які обумовлені цією угодою, тому на підставі ст. 234 ЦК України просить суд визнати її недійсною як фіктивну.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, пояснивши, що позивачу належала квартира АДРЕСА_2. Відповідачі в квітні 2004 року одружились і після одруження вирішили придбати власне житло. Оскільки позивач хотів продати свою квартиру для придбання квартири більшої площі, вони домовились, що Відповідачі куплять у нього квартиру за 17 тис. доларів США, але гроші будуть віддавати частинами до 2008 року. Оскільки нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири коштувало дорожче, сторони домовились оформити договір дарування на ОСОБА_3, а свої усні домовленості щодо фактичної купівлі-продажу квартири оформили розпискою, яку написав Відповідач 2, а ОСОБА_2 при цьому присутня не була, але про ці домовленості знала. Договір дарування було оформлено у нотаріуса 13.10.2004 року, але нотаріус чомусь до обдарованої сторони включив, крім ОСОБА_3 і його дружину ОСОБА_2 (надалі Відповідач 1), хоча таких домовленостей не було. Після цього Відповідачі грошей за придбану квартиру не сплачували, а в 2008 році вони взагалі розлучились і ОСОБА_3 заявив, що купувати квартиру не буде. Таким чином, договір дарування носив фіктивний характер і фактично прикривав договір купівлі-продажу, але оскільки відповідачі як покупці не виконують обов'язків по сплаті вартості квартири, позивач просить повернути квартиру у його власність і визнати договір дарування недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 і її представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що позивачем перекручені всі факти, оскільки ще в грудні 2003 року відбулось її заручення із ОСОБА_3, на якому їх батьки вирішили, що на весілля батьки ОСОБА_3 подарують їм спірну однокімнатну квартиру, яка хоча і була оформлена на позивача, але фактично належала його батькам. Батьки ОСОБА_2 в свою чергу повинні були за свої кошти як подарунок на весілля зробити капітальний ремонт квартири та придбати всі необхідні меблі та побутову техніку для відповідачів, що вони і зробили. На весіллі у квітні 2004 року батьки позивача подарували їй і чоловіку цю квартиру і після весілля вони відразу переїхали до неї проживати, але залишались зареєстрованими в квартирі бітьків, оскільки Відповідач 2 знаходився на квартирному обліку в ВАТ «ММК ім.Ілліча» для отримання житла. Після весілля вирішили оформити дарування квартири юридично і мова йшла саме про дарування обом відповідачам в рівних частках. Коли зібрали необхідні документи, звернулись до державного нотаріуса і 13.10.2004 року було оформлено договір дарування між позивачем і відповідачами, кожному з яких перейшло у власність по Ѕ частині спірної квартири, в якій вони проживали до 2008 року, поки не розлучились. Ніяких договорів купівлі-продажу не було і про це ніхто не домовлявся і взагалі у відповідачів не було таких коштів, щоб купувати квартиру. Цим позовом позивач і його батьки намагаються відібрати квартиру через розлучення відповідачів.
Відповідач 2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю і підтвердив, що дійсно після шлюбу із ОСОБА_2 вони вирішили придбати у розстрочку у його брата спірну квартиру і домовились про її вартість і строк, але оформити все це вирішили як договір дарування на користь ОСОБА_3 Нотаріус, у якого оформлювали договір, був знайомим батька ОСОБА_4 1 і мабуть на його прохання в договір як обдаровану вписав і ОСОБА_2 Після цього матеріальне становище відповідачів не дозволило проводити виплати за квартиру, а в 2008 році сім'я розпалась і Відповідач 2 не бажає купувати спірну квартиру і бажає повернути її у власність позивача.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 13.10.2004 року у нотаріальній формі був укладений договір дарування квартири, за яким ОСОБА_5 подарував в рівних частках ОСОБА_3 і ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3.
Вказана квартира належала дарувальнику на підставі договору дарування від 29.08.1996 року. Для укладення оспорюваної угоди власником були надані всі необхідні документи.
Згідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
В судовому засіданні позивач називає оспорювану угоду фіктивною і посилається на ст. 234 ЦК України як на підставі визнання угоди недійсною.
Згідно ст. 234 ЦК України, Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином.
За смислом вказаної норми закону можливо зробити висновок, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Також фіктивні правочини вчиняються лише умисно і за згодою всіх його сторін.
Судом же в судовому засіданні встановлено, що і позивач, і відповідач ОСОБА_3 пояснювали, що угоду вони укладали не фіктивну, а реальну і мали бажання настання наслідків у вигляді переходу права власності, але на умовах купівлі-продажу. Із їх пояснень вбачається, що звернення позивача до суду обумовлено бажанням повернути собі квартиру шляхом визнання угоди недійсною через невиконання відповідачами умов про оплату квартири, а невиконання стороною своїх зобов'язань не може бути підставою для визнання такої угоди недійсною.
За цих обставин, суд вважає, що позивачем не надано доказів фіктивності оспорюваного правочину і наявності підстав для визнання його недійсним, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Заперечення Відповідача 1 проти позову не спростовані і поясненнями свідків, які буди допитані за клопотанням позивача.
Так, свідок ОСОБА_6 пояснив, що квартира була фактично придбана ним, але оформлена на його батька, який в 1996 році подарував її сину ОСОБА_7, який вирішив продати її відповідачам. Вони домовились про купівлю-продаж квартири у розстрочку, склавши розписку, але вирішили оформити перехід права власності шляхом укладання договору дарування на ім'я Відповідача 2, оформлення якого було дешевше. При нотаріальному оформленні нотаріус чомусь в круг обдарованих вписала Відповідача 1, але оспорювати це ніхто не став, бо вважали, що відповідачі будуть жити однією родиною, але в 2008 році їх стосунки перервались і вони розлучились. Просив повернути спірну квартиру позивачу, оскільки Відповідачі на неї не мають ніяких прав, бо з 2004 року вартість квартири ними сплачена не була. На весіллі відповідачів казав про дарування квартири, але мав на увазі не спірну квартиру, а іншу, купити яку мав намір, але його не здійснив.
Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердили факт складання в їх присутності розписки в 2004 р. про те, що позивач і Відповідач 2 домовились про купівлю-продаж спірної квартири в розстрочку.
Свідки ж ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які є родичами Відповідача 1, підтвердили, що у грудні 2003 року перед весіллям відповідачів домовились з батьками позивача про те, що ті подарують відповідачам на весілля спірну квартиру, а вони до весілля зроблять там ремонт та придбають меблі і побутову техніку. Все так було і зроблено і після весілля в квітні 2004 року відповідачі вселились в цю квартиру і проживали до розлучення в 2008 році. Оспорюваний договір дарування був укладений свідомо сторонами у відповідності із досягнутою домовленістю.
Згідно акту ЖКП Іллічівського району від 09.04.09 р., ОСОБА_2 та її донька проживали у спірній квартирі з 2004 року до лютого 2008 року, а після цього не проживає.
Таким чином, суд вважає, що спірний договір дарування квартири укладений на законних підставах, а доказів того, що він був фіктивним, суду не надано.
Керуючись ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Повний текст рішення суду виготовлений 26.09.2009 року.
Суддя: