ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 жовтня 2016 року № 826/28106/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання внести зміни до Актового запису про народження від 18.01.2011 №166, а саме: виключити відомості щодо батька дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України, виключити відомості «по-батькові» ОСОБА_3; визнати недійсним свідоцтво від 25.12.2014 про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, присудити судовий збір.
Позов обґрунтовано тим, що відомості до Актового запису про народження від 18.01.2011 №166, в частині відомостей щодо батька дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України та відомостей «по-батькові» - ОСОБА_3, а також свідоцтво від 25.12.2014про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 видано на виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2014 по справі №703/1311/14-ц за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства. Проте згадуване рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23.02.2015. У зв'язку з викладеним представником позивача було подано заяву від 06.03.2015 про внесення змін до актового запису про народження та свідоцтва про народження. Відповідачем дії щодо внесення змін до актового запису про народження та свідоцтва про народження не вчинено, відповідь на заяву не надано.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.
У зв'язку з викладеним відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2014 по справі №703/1311/14-ц за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, Смілянське районне управління юстиції у м. Києві встановлено, що ОСОБА_2 померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3; зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису про народження від 18.01.2011 №166 а саме: записати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України батьком дитини.
Відповідно до ксерокопії актового запису від 18.01.2011 відповідачем внесено зміни на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2014 по справі №703/1311/14-ц та 25.12.2014 видано свідоцтво про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням батьком останньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України.
В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23.02.2015 скасовано вказане вище рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2014 по справі №703/1311/14-ц та заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2015 представник ОСОБА_1 звернувся із заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про внесення змін до актового запису про народження та свідоцтва про народження.
В подальшому, 01.09.2015 представник ОСОБА_1 звернувся із запитом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про надання інформації щодо актового запису та свідоцтва про народження.
Судом встановлено, що відповідачем зміни до актового запису про народження та свідоцтва про народження не внесено.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначені Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон).
Статтею 3 Закону визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно із ст. 9 Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.
Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Статтею 22 Закону визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв'язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Отже, в даному випадку внесення змін до акту цивільного стану щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, можливе за заявою її матері ОСОБА_4.
ОСОБА_1 не є особою, за заявою якої відповідно до ст. 22 Закону можливе внесення змін до акту цивільного стану ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.
Отже, хоча й скасування судового рішення на підставі якого внесено зміни до акту цивільного стану ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є достатньою підставою для венесення змін до такого акту цивільного стану, проте в даному випадку позивач не є особою за заявою якої можливе внесення змін до зазначеного акту цивільного стану.
Позивач не вказує на порушення безпосередньо її права, свобод та інтересів внаслідок не внесення змін до акту цивільного стану ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки, позивач не є особою визначеною ст. 22 Закону за заявою якої може бути внесено запис до актового запису про народження ОСОБА_3, під час вирішення справи встановлено відсутність факту порушення безпосередньо прав позивача, а тому відсутні підстави для поновлення порушеного права, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда