Справа №636/3486/16-к
Провадження №1-кп/636/426/16
28 жовтня 2016 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в місті Чугуєві кримінальне провадження №42015220750000245 від 27.04.2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Киселів Кіцманського району Чернівецької області, громадянина України, українця, з середньо-спеціального освітою, одружений, маючого двох неповнолітніх дітей, працюючого по найму будівельником, зареєстрованого в якості жильця в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.407 КК України, -
06 вересня 2014 року ОСОБА_4 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21.07.2014 року за добровільним бажанням був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 у лави Збройних Сил України та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . За наказом командира в/ч НОМЕР_1 він був зарахований до списків особового складу частини на посаду водія відділення технічного забезпечення взводу зв'язку 2 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 .
В період військової служби на солдата ОСОБА_4 розповсюджувалася дія Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положення Статуту внутрішній служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, і він повинен був непорушно дотримуватися Військової присяги, Конституції України та її законів, сумлінно і чесно виконувати військові обов'язки та завдання пов'язані із захистом Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності, що є по суті конституційним обов'язком громадянина України.
Солдат ОСОБА_4 в порушення вказаних норм чинного законодавства вирішив стати на злочинний шлях і 15.11.2014 року самовільно залишити місце служби. Реалізуючи свої наміри і діючи навмисно у ранковий час в цей день, він без поважних причин і дозволу відповідних командирів та начальників, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 і був повернутий до неї лише 02.09.2016 року в порядку застосованих заходів розшуку і примусової доставки органами міліції та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем служби у в/ч НОМЕР_1 , використавши отриманий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Цими діями солдат ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад місяць, тобто скоїв кримінальний злочин передбачений ч.3 ст.407 КК України.
ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, повністю визнав свою провину, виказав щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні і виклав суду обставини події як вказано вище.
Прокурор і обвинувачений не висловили жодних заперечень, щодо встановлених обставин.
У відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.
У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним в самовільному залишенні військової частини або місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць і роз'яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.
На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч.3 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини або місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць військовослужбовцем.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, взагалі позитивно характеризується за місцем проживання, має сім'ю та двох неповнолітніх дітей на утриманні.
Наведені обвинуваченим обставини хвороби дитини, як підстави самовільного залишення військової частини, нічим на підтвердженні.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає повне визнання своєї провини та щире каяття у скоєному. Обставин, що обтяжують його покарання, суд не знаходить.
Дослідивши наведені обставини у сукупності, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини, що пом'якшують його покарання, те що він скоїв кримінальний злочин середньої тяжкості, суд вважає можливим призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки його виправлення та перевиховування, ще можливе без ізолювання від суспільства.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.407 КК України та призначити покарання у виді 2(двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку в 2 (два) роки, зобов'язавши не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Скасувати запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_4 і до вступу вироку у законну силу, його не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений, з підстав передбачених ст.ст.394,395 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: