Справа: № 750/11723/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнєв В.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
26 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Петрика І.Й.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові поновити виплату ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 року.
На підставі постанови апеляційного суду місцевим судом видано виконавчий лист № 750/11723/13-а, який до 30.03.2015 перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, та був повернутий без виконання в зв'язку з неможливістю виконання судового рішення без участі боржника.
14.07.2016 позивач звернулася до суду із заявою про зміну способу виконання постанови апеляційного суду і стягнення з боржника заборгованості по виплаті пенсії за період з 01.03.2012 року по 27.10.2014 року включно в сумі 38568 грн. 56 коп.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2016 року у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2016 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування обставин справи, предмету спору, та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2016 року підлягає залишення без змін, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Стаття 263 КАС України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 263 КАС передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як свідчать обставини справи, відповідачем на виконання рішення суду було здійснено нарахування позивачу пенсії з 1 березня 2012 року ( за період з 01 березня 2012 року по 27 жовтня 2014 року) 38568,56 грн. однак не були виплачені на користь позивача, оскільки такі, як зазначає пенсійний орган, можуть бути виплачені тільки після надходження коштів від ПАТ «Чернігівське Хімволокно», яке припинило перерахування до управління коштів на виплату пільгових пенсій.
Втім, вказані обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС України було б підставою для зміни способу його виконання, адже виплата нарахованих сум пенсії та додаткової пенсії буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати не є законною.
Викладена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 11.11.14 у справі №21-394а14.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2016.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.А. Губська
І.Й. Петрик
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Петрик І.Й.
Губська О.А.