Справа: № 755/12324/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
25 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної служби Національної поліції України на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №1 УПП м. Кременчук Департаменту патрульної служби рядового поліції Голаздри Артема Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом про сксаування постанови про накладення адміністратвиного стягнення по справі про адміністративне правпорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автомативному режимі серія ДР №118658 від 27.07.2016 року, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, провадження у справі закрити у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної служби Національної поліції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, поліцейським роти №1 УПП м. Кременчук Департаменту патрульної служби рядовим поліції Голаздра А.С. прийнято постанову серія ДР №118658 від 27.07.2016 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн за те, що останній, керуючи автомобілем АУДІ 80, д.н.з НОМЕР_1 27.07.2016 року о 10 год 44 хв. у м. Кременчук по вул. Шевченка 28/4, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 (г) ПДР.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що в оскаржуваній постанові не вказано чітко на якій відстані позивач здійснив зупинку транспортного засобу від переходу. Крім того, суд вказав, що відповідач не надав належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.15.9 (г) Правил дорожнього руху зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Згідно з частиною 1 статті 122 КпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, зазначено, що позивач ОСОБА_2 у м. Кременчук по вул. Шевченка 28/4 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від пішохідного переходу
Приймаючи таку норму ПДР законодавець керувався тим, що зазначені у даному пункті місця мають обмежену пропускну здатність, а також недостатню оглядовість, а тому даним пунктом Правил дорожнього руху заборонена зупинка на таких спорудах з метою запобігання ймовірності виникнення дорожньо-транспортних пригод.
Отже, законодавець чітко визначив у п.15.9 (г), що зупинка транспортного засобу заборонена ближче 10 метрів від пішохідного переходу. Окремому трактуванню дана норма ПДР щодо визначення відстані на якій розміщено транспортний засіб від пішохідного переходу не може бути і будь-якому додатковому вимірюванню не підлягає.
Тому доводи суду першої інстанції про те, що в постанові відсутня чітка відстань зупинки транспортного засобу є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
Стаття 30 даного Закону визначає, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
Згідно з пп.9 ст. 31 Закону превентивні поліцейські заходи застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Отже, чинний Закон України «Про Національну поліцію» надає право поліції закріплювати на форменному одязі автоматичну фото- і відеотехніку з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до п.4 розділу 1, п.2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені ч.1 ст. 122 виноситься без складання протоколу, зокрема на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, доводи суду першої інстанції щодо відсутності доказів про те, яким чином здійснювалось фіксування, є безпідставними.
Відповідно до ч.5 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.
Таким чином, у разі необхідності дослідити певні докази, суд першої інстанції мав право такі докази витребувати самостійно.
Судова колегія приймає до уваги наданий відповідачем доказ - диск, який колегія суддів проглянула та дослідила, та з якого вбачається, що позивач здійснив зупинку автомобіля ближче 10 метрів відносно розмітки пішохідного переходу. Про це інспектором було вказано водію автомобіля.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що працівник Національної поліції під час прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 діяв в межах закону та наданих йому повноважень, а також з урахуванням встановленого ним порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.
Щодо закриття судом першої інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення, то в цій частині постанова суду також є незаконною, оскільки питання закриття провадження у справі в рамках адміністративного судочинства може мати місце лише у порядку та на підставах, визначених ст. 157 КАС України, тоді як суд закрив провадження у справі, яка розглянута посадовою особою Національної поліції України у порядку Кодексу про адміністративні правопорушення.
Стаття 284 КпАП України визначає види постанов по справі про адміністративне правопорушення, у т.ч. постанова про закриття справи.
Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може мати місце лише в рамках розгляду справи у порядку Кодексу про адміністративні правопорушення..
Стаття 162 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи.
Так, відповідно до даної норми Закону у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення.
Приймаючи постанову про закриття провадження у справі по адміністративній справі відносно позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та ухвалив незаконне рішення .
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції скасувати її та прийняти нову постанову.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки постановлене Дніпровським районним судом м. Києва рішення є незаконним, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову Дніпровським районним судом м. Києва від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної служби Національної поліції України задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до поліцейського роти №1 УПП м. Кременчук Департаменту патрульної служби рядового поліції Голаздри Артема Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 26 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.