Справа: № 826/25847/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
25 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чуйко Ганни Георгіївни про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Чуйко Г.Г. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21811051, про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора Чуйко Г.Г. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21809833, про визнання дій державного реєстратора Чуйко Г.Г. щодо відмови в державній реєстрації нерухомого майна протиправними, зобов»язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві вчинити дії, а саме здійснити державну реєстрацію нерухомого майна позивача, що належить до комплексу І та комплексу ІІ з видачею свідоцтв про право власності на це нерухоме майно.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення державного реєстратора Чуйко Г.Г. №21811051 від 04 червня 2015 року відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за заявою, що прийнята 04 лютого 2016 року та документів, долучених до неї, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: відмовлено у державній реєстрації права власності на комплекс будівель, розташованих у м. Києві, вул. Промислова, будинок 4 за суб'єктом ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на підставі ст 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.20,28 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року №868.
Відповідно до рішення державного реєстратора Чуйко Г.Г. №21811051 від 04 червня 2015 року відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за заявою, що прийнята 04 лютого 2016 року та документів, долучених до неї, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: відмовлено у державній реєстрації права власності на комплекс будівель, розташованих у м. Києві, вул. Будіндустрії, будинок 7-в за суб'єктом ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.20,28 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року №868.
Заперечуючи законність вищезазначених рішень, позивач зазначив, що ним для проведення державної реєстрації нерухомого майна подано всі документи, перелік яких визначений законом, а тому відмова у реєстрації є протиправною.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції щодо відсутності підстав дял задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Статтею 15 Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч.2 ст.24 Закону).
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (частина 3 ст. 24 Закону).
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (частина 4 ст.24 Закону).
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані позивачем рішення прийняті на підставі п.5-4 ч.1 ст.24 Закону, оскільки заявник не усунув обставини, що були підставою для прийняття рішення державним реєстратором для зупинення розгляду заяв.
Так, за результатами розгляду заяв позивача про державну реєстрацію прав на комплекси будівель по вулиці Промисловій, будинок 4 та по вул. Будіндустрії, будинок 7-В Державним реєстратором Чуйко Г.Г. прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2015 ркоу №19506558 та від 20 лютого 2015 року №19508154.
У зазначених рішеннях про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратом зазначив про необхідність подання позивачем правоустанавлюючого документа щодо спірних об'єктів нерухомого майна та зупинив розгляд заяв про державну реєстрацію прав, поданих представником позивача 04 лютого 2015 року.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у зв'язку з прийняттям державним реєстратором рішень про зупинення розгляду заяв, позивач повинен був вчинити дії, спрямовані на усунення обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію або ж оскаржити зазначені рішення з метою їх подальшого скасування.
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (п.5-4 ст.24 Закону).
Таким чином, так як рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для надання правоустанавлюючих документів щодо спірних об'єктів нерухомого майна не скасовано, державний дерєстратор не мав правових підстав для здійснення державної реєстрації прав на комплекси будівель.
Оскільки оскаржуване рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чуйко Г.Г. прийнято в порядок, спосіб та в межах повноважень, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом апеляційної інстанції було досліджено оригінал облікової справи з Державної реєстраційної служби, сформованої за наслідками подання позивачем заяви про державну реєстрацію та документів (копію на а.с. 103, т.1), відповідно до якої вбачається, що позивачем було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вид реєстрації - виникнення.
Як пояснила представник відповідача, відповідно до вимог Закону та Порядку, для здійснення реєстрації при виникненні права власності необхідно надати певний перелік документів, тобто документи, які б свідчили про виникнення права власності в особи, яка бажає зареєструвати за нею право власності, тоді як при переході права власності надається зовсім інший пакет документів.
У своїх поясненнях представники апелянта вказали, що мав місце перехід права власності, оскільки Міністерство транспорту передало спірні об'єкти нерухомості позивачу. Раніше право власності за переданими об'єктами нерухомості не реєструвалося.
Крім того, як встановлено судом, позивачем до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень долучено копії документів, що завірені нотаріально, тоді як оригінали документів надано не було. Зазначену обставину в судовому засіданні представники апелянта підтвердили, проте пояснили причини ненадання оригіналів документів не змогли.
Відповідно до п.13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року №868 заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
У п. 16 Порядку зазначено, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.
Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення.
Якщо протягом п'яти робочих днів після отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви до органу державної реєстрації прав, нотаріуса не надійшли документи, які підтверджують усунення в повному обсязі обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Згідно з п 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Таким чином, до заяви про державну реєстрацію не було долучено оригінали документів, які б свідчили про наявність у позивача прав на реєстрацію за ним об'єктів нерухомого майна, а тому державний реєстратор мав всі підстави для зупинення розгляду заяви.
Також колегія суддів враховує, що підстав для розгляду державним реєстратором питання про реєстрацію права власності за позивачем з підстав переходу права, не було, так як реєстратор здійснює реєстрацію не інакше як за заявою особи, що звертається до реєстраційної служби та на підставі наданих до неї документів.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі про те, що його представниками було надано весь необхідний пакет документів для проведення державної реєстрації об'єктів нерухомого майна та безпідставність зупинення розгляду заяви, спростовуються зібраними у справі доказами, у т.ч. і поясненнями самих представників апелянта.
У своїх поясненнях представник апелянта зазначив, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є надані ним до реєстраційної служби документти. Зокрема, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 85 Господарського Кодексу України передбачена наявність у позивача права на об'єкти нерухомості.
Погодитись з такими доводами судова колегія також не може, так як такі доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Пунктом 37 вищезазначееого Порядку визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. Аналогічна норма міститься і в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зокрема, у підпункті 16 пункту 37 Порядку зазначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав є інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Проте, як зазначено вище судом, позивач не надав оригіналів документів, які б свідчили про наявність у нього прав на нерухоме майно.
Згідно статті 12 Закону України «Про господарсткі товариства» Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Однак, у даному випадку позивач просив зареєструвати об'єкти нерухомості за ним як виникнення права, а не його перехід.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2016 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 26 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Троян Н.М.